Справа № 2- 426/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

10 лютого 2009 р.                                     м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Марченко Д.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності  на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

    ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати право власності на ? частину домоволодіння № 67/17 по вул.. Пригородній/ Бородіна в м. Сімферополі за ОСОБА_3, померлою 29.01.1998 року. Також вона просить встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 в виді ? частини зазначеного будинку, та визнати за нею право власності на зазначене майно.

    Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що вона з дня народження проживає у зазначеному будинку, який придбали її батьки підчас знаходження у шлюбі. 29.01.1998 року її мати ОСОБА_3 померла. Вона після смерті матері продовжувала проживати у будинку, навіть подала заяву у нотаріальну контору про прийняття спадщини, але їй відмовили у прийнятті заяви. Її батько – відповідач по справі у 1971 році пішов від них з матір’ю, проживав в іншому місці. У 2007 року він знову повернувся жити у спірний будинок. Вона вважає, що відповідач пропустив строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, тому він не має права на частку від її спадщини.

    Відповідач по справі із позовом не погодився, суду пояснив, що він не проживав у цьому будинку у зв’язку із складними співвідношеннями із його колишньою дружиною ОСОБА_3І і донькою ОСОБА_1 Коли його дружина захворіла, він її доглядав, та після смерті у 1998 році поховав її, та знову не проживав у цьому будинку, звідки його вигнали позивачка і її чоловік. Незважаючи на це, він продовжував займатися приватизацією земельної ділянки, оплата комунальних платежів провадилась з врахуванням його пільг.  

    Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

    Судом встановлено, що 12.05.1952 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Право власності на спірний будинок в цілому зареєстровано за ОСОБА_2 в СМБРТІ на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки під забудову жилого будинку від 15.06.1954 року.

Таким чином, спірне домоволодіння на підставі ст. 22 КпШС України являється спільним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Відповідно до ст. 22 КпШС України (1969 р.) майно, нажите подружжям підчас шлюбу, являється їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користуються рівними правами на майно і в тому випадку, якщо один з них був зайнятий веденням господарства, доглядом за дітьми чи по іншим поважним причинам не мав самостійного заробітку.

    29.01.1998 року настала смерть ОСОБА_3 З урахуванням обставин справи, наданих доказів, суд вважає, що обидва, і позивачка, і відповідач фактично прийняли спадщину у виді ? частини спірного домоволодіння, залишеного після смерті ОСОБА_3 Окремого визнання права власності за померлою людиною  не вимагається.  

    Встановлюючи цей факт, суд виходив з того, що позивачка, хоча і не в змозі підтвердити свого звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але вона фактично продовжувала проживати у спірній будівлі на час смерті спадкодавця, в неї залишилась ощадна книжка ОСОБА_3

Відповідач в свою чергу продовжував займатися приватизацією земельної ділянки під спірним будинком, про що свідчить рішення виконкому Сімферопольської міськради № 332 від 12.03.1999 року, крім того позивачка сплачувала комунальні платежі з урахуванням пільги ОСОБА_2, тим самим визначаючи його право на будинок.

    Таким чином суд вважає, що відповідно до ст. 549 ЦК України (1963 р.), зазначені обставини свідчать про те, що обидві сторони фактично вступили у спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 і вони мають рівне право на спадщину, як спадкоємиць першої черги за ст. 529 ЦК України (1963 р.), а саме по ? частині спірного домоволодіння.

    У своєї позовній заяві, а також у судовому засіданні позивачка не вимагала повернення їй судових витрат, виходячи з чого, а також з урахуванням обставин справи і відповідно до ст. 11 ЦПК України, судові витрати суд залишає на позивачці.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, залишеної після смерті ОСОБА_3, померлої 29.01.1998 року, у виді ? частини домоволодіння № 67/17 по вул. Пригородній/Бородіна у м. Сімферополі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену ? частину домоволодіння № 67/17 по вул. Пригородній/Бородіна у м. Сімферополі, припинивши в цієї частині право власності ОСОБА_2.

    В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд Київського району м. Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                Суддя: