ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р. Справа № 29745/11/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді                                         Каралюса В.М.,

суддів                                                    Олендера І.Я., Гулида Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А :

02.12.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області (далі – УПФУ), в якому просить поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії (в тому числі з врахуванням надбавки 20 %) за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та 22.05.2008 року по 30.11.2010 року включно відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року, 22.05.2008 року по 01.06.2010 р. (включно) залишено без розгляду, в решті позов задоволено. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в Україні» за періоди з 02.06.2010 року до 30.11.2010 року включно, одноразово, з врахуванням раніше виплачених сум у цей період. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області починаючи з 01.12.2010 року проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячно підвищення пенсії в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в Україні» до припинення права на таке.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин мав право на підвищення виплачуваної йому УПФУ пенсії за віком.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 02.06.2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року у справі № 2а-1052/10 – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                      В.М. Каралюс

суддя І.Я. Олендер

суддя                                         Р.М. Гулид