Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року справа №2а-15900/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.
при секретарі судового засідання Літвіновій Л.О.
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_2 – довір. від 05.07.2010 року б/н
від відповідача – ОСОБА_3 – довір. від 13.03.2010 року № 10464/10/013-5,ОСОБА_4 – довір. від 27.08.2010 року № 34849/10/10-013-5
від прокурора - Вартанова О.М. – посвідчення № 2970
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 25.08.2010 року
у справі № 2а-15900/10/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Урожай”
до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька
за участю Прокурора Донецької області
про скасування податкових повідомлень - рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Урожай” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 07.06.2010 року № 0000652341/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 5412612 грн., в тому числі основний платіж в сумі 3608408 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1804204 грн.
Повідомленнями від 26.07.2010 року та від 02.08.2010 року до участі у справі вступив Прокурор Донецької області.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.08.2010 року у справі № 2а-15900/10/0570 (суддя Абдукадирова К.Е.) позовна заява задоволена.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Вважає, що постанова суду прийнята при неповному досліджені усіх доказів, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що, під час перевірки, за результатами якої складений акт від 26.05.2010 року № 2421/23-213/34940079, позивач тривалий час (протягом чотирьох місяців) реалізовував борошно за ціною нижчою за ціну придбання, здійснивши таким чином збиткові операції на загальну суму 220459 грн. 20 коп., всю вартість товару у розмірі 832876 грн. 20 коп. позивачем віднесено на валові витрати та сформовано податковий кредит на суму 166575 грн.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищенаведеного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " валові витрати виробництва та обігу визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із пунктом 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Звіт про фінансові результати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. N 87, доходи - це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.
Податковий орган вказує на те, що під господарською діяльністю слід розуміти виготовлення та реалізацію продукції, яка спрямована на отримання саме доходу.
В апеляційній скаргзі зазначається, що позивачем укладений з ТОВ «Люкс 2004» (Грузія, м. Тбілісі) контракт № 19/08/08-08, відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити пшеничне борошно.
Згідно п. 4.2 наведеного контракту кількість товару, ціна, порядок сплати та загальна вартість партії визначається сторонами додатками к цьому контракту - «специфікаціями».
Позивачем та ТОВ «Люкс 2004» складені специфікації №5 від 07.10.08р., №5/3 від 06.11.08р., №5/5 від 10.12.08р., №6 від 23.02.10р., №7 від 03.03.10р., в яких сторонами визначались кількість борошна в тонах та ціна в доларах США. Курс долара США на 01.11.08р. становив 4,92грн.
Як вважає заявник скарги, при складанні специфікацій з ТОВ «Люкс 2004» №5/5 від 10.12.08р., №6 від 23.02.10р., №7 від 03.03.10р., якими сторони визначали ціну на борошно за контрактом, позивач вже знав про збільшення курсу долара, окрім того вже почав здійснювати збиткові операції, але не вважав необхідним або збільшити ціну на борошно, або зменшити кількість борошна на виконання контракту.
Вважає, що позивачем необґрунтована наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом чотирьох місяців підряд) продажу товару за ціною, значно нижчою за ціну придбання, а судом не враховано, що продаж борошна за збитковими цінами був викликаний не об'єктивними, а суб'єктивними причинами і залежав виключно від волі платника податку та продаж платником податку товарів за збитковими цінами у зв'язку з його сподіванням на зростання цін на борошно на світовому ринку не дає правового підґрунтя для покриття ним власних ризиків від результатів окремих господарських операцій, та позивач купував борошно та продавав його за ціною, що значно менша від ціни придбання лише з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту без наміру використовувати його у власній господарській діяльності.
Надалі в апеляційній скарзі вказується на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» уклало з Закритим акціонерним товариством «Слов'янськолія» договір комісії на придбання насіння соняшнику.
З метою встановлення фактичних взаємовідносин з постачальниками товару - ТОВ «Апекс Груп-7» та ТОВ «Елітагродонбас» направлені запити до державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на проведення зустрічних перевірок.
Інспекцією отримана інформація про неможливість провести перевірки зазначених підприємств у зв'язку з тим, що вони не знаходяться за юридичними адресами, крім того, у постачальників позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тощо.
Як вважає заявник апеляційної скарги, оскільки зазначена інформація була надана відповідачем до суду як доказ нікчемності правочинів, що укладені позивачем з ТОВ «Апекс Груп-7» та ТОВ «Елітагродонбас», який спростовує реальність здійснення господарських операцій та формування податкового кредиту за такими операціями, суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про задоволення позовної заяви в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила.
В основу повідомлення – рішення, яке оскаржувалось, покладений акт від 06.06.2010 року № 242/23-213/34940079 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., валютного ті іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. (арк. справи 144-171 том 1).
За висновками, викладеними в акті перевірки, товариству інкримінувалось порушення, зокрема, вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме завищення суми податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 3608408 грн.
Податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищені валові витрати в розмірі 832876 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 р. в сумі 413062 грн., у 1 кварталі 2009 р. - 419814 грн., а саме, до складу валових витрат віднесена вартість товару - борошна, придбаного у ЗАТ “Маріупольський млинкомбінат”, не пов'язаного з господарською діяльністю товариства. Факт придбання борошна та реалізації його за експортним контрактом у тому самому ж податковому періоді за цінами значно меншими ніж ціна придбання є підтвердженням того, що товариство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності.
В порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми сплаченого податку на додану вартість включено до податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 р. - 61797 грн., за січень 2009 р. - 20816 грн., березень 2009 р. - 83963 грн.
В порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартіст” товариством віднесена до складу податкового кредиту по податку на додану вартість сума ПДВ в розмірі 3441832 грн. при виконані договору комісії, укладеному між ТОВ “ТК “Урожай” (комісіонер) та ЗАТ “Слов'янськолія” № 2307/08 від 23.07.2008 р.
В акті перевірки податковим органом зроблений висновок, що укладення такого договору суперечить п.п. 3.3.4 п. 3.3 ст. 3 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”.
Згідно з інформацією ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4041/7/23-213 від 28.04.2010 р. взаємовідносини між ТОВ “ТК “Урожай” та постачальником ТОВ “ОСОБА_5 - 7” мають ознаки нікчемності згідно частини 1, 5 ст. 203, частини 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.
В ході проведення перевірки ТОВ “ОСОБА_5 - 7” встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів.
Згідно з інформацією ДПІ у Київському районі м. Донецька № 4041/7/23-213 від 28.04.2010 р. взаємовідносини між ТОВ “ТК “Урожай” та постачальником ТОВ “Елітагродонбас” мають ознаки нікчемності згідно з частинами 1,5 ст. 203, частинами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки у ТОВ “Елітагродонбас” відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
З викладеного податкова інспекція під час перевірки дійшла висновку, що за операціями з ТОВ “ОСОБА_5 - 7” та ТОВ “Елітагродонбас” ТОВ “ТК “Урожай” зависило суму податкового кредиту по податку на додану вартість у квітні 2009 р. в сумі 79333 грн., у травні 2009 р. - 34462 грн., у червні 2009 р. - 969686 грн., у липні 2009 р. - 821562 грн., у вересні 2009 р. - 1017913 грн., у грудні 2009 р. -518876 грн.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, ТОВ “ТК “Урожай” укладений договір на постачання борошна з ЗАТ “Маріупольський млинкомбінат”.
Сторонами виконані умови договору, про що свідчать, зокрема, видаткові накладні:
№ РН 0000758 від 25.11.2008 р. на поставку борошна в кількості 195 т. за ціною 1584,53 грн. (арк. справи 43 том 1);
№ РН 0000889 від 16.12.2008 р. на поставку борошна в кількості 65 т. за ціною 1601,2 грн. (арк. справи 45 том 1);
№ РН 0000140 від 03.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн. (арк. справи 47 том 1);
РН № 0000244 від 12.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1584,53 грн. (арк. справи 49 том 1).
Факт виконання умов договору підтверджується, також, рахунками-фактурами.
ЗАТ “Маріупольський млинкомбінат” видані податкові накладні:
№ 1125005 від 25.11.08 на поставку борошна в кількості 195 т. за ціною 1584,5 грн., вартість без ПДВ 308984 грн., ПДВ - 61796,8 грн. (арк. справи 139 том 1).;
№ 1216006 від 16.12.2008 р. на поставку борошна в кількості 65 т. за ціною 1601,2 грн., вартість без ПДВ 104078 грн., ПДВ - 20815,6 грн. (арк. справи 140 том 1);
№ 0303004 від 03.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн., вартість без ПДВ 209907,1 грн., ПДВ -41981,42 грн. (арк. справи 141 том 1);
№ 312005 від 12.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною1614,67 грн,. вартість без ПДВ 209907,1 грн., ПДВ - 41981,42 грн. (арк. справи 142 том 1).
19.08.2008 р. ТОВ “ТК “Урожай” укладений з ТОВ “Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) контракт № 19/08/08-08, відповідно до якого ТОВ “ТК “Урожай” (продавець) зобов'язується продати, а ТОВ “Люкс 2004” (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити пшеничне борошно вищого ґатунку та пшеничне борошно першого ґатунку українського походження (арк. справи 21-24 том 1).
Згідно з п. 4.2 контракту кількість товару в партії, його ціна, порядок сплати та загальна вартість партії визначається сторонами додатками к цьому контракту – “Специфікаціями”.
ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) складені наступні специфікації:
№ 5 від 07.10.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 585 т. за ціною 395 доларів США, загальна вартість 231075 доларів США (арк. справи 35 том 1);
№ 5/3 від 06.11.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 350 доларів США, загальна вартість 455000 доларів США (арк. справи 36, 37 том 1);
№ 5/5 від 10.12.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 65 т. за ціною 220 доларів США, загальна вартість 14300 доларів США (арк. справи 38 том 1);
№ 6 від 23.02.2010 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 225 доларів США, загальна вартість 29250 доларів США (арк. справи 39 том 1);
№ 7 від 03.03.2010 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 202,5 доларів США, загальна вартість 26325 доларів США (арк. справи 40 том 1).
Виконання зовнішньоекономічного контракту, укладеного ТОВ “ТК “Урожай” з ТОВ “Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі), підтверджується вантажно - митними деклараціями (арк. справи 50-65 том 1).
Згідно пояснень ТОВ “ТК “Урожай” в жовтні 2008 року ним отримана передплата в сумі 229622,5 доларів США та здійснена поставка тільки 197 тон борошна замість 585 тон, що обумовлено неможливістю придбати необхідну кількість борошна та проханням ТОВ “Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) здійснити поставку в інший строк у зв'язку з тим, що військові події в Грузії спричинили труднощі зі складання борошна.
З метою продовження партнерських взаємовідносин та збереження ринку збуту ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) дійшли згоди щодо поставки борошна пшеничного за цінами, що будуть діяти у місяці, в якому буде здійснюватися поставка.
В подальшому ТОВ “ТК “Урожай” здійснювало поставку борошна згідно з специфікаціями та згідно з умовами поставки отримувалися суми передплат в доларах США, які перераховувались в національну валюту.
Під час виконання умов експортного контракту ціна на світовому ринку на борошно пшеничне зменшилась, а на внутрішньому, навпаки, збільшилась та відмова від складення специфікацій обумовила би обов'язок ТОВ “ТК “Урожай” повернути суми передплат, що спричинило би збитки у зв'язку із зміною курсу долару США в більшу сторону у відношенні до гривні та придбанням валюти.
Сподівання ТОВ “ТК “Урожай” на зростання цін на борошно на світовому ринку не справдилися, що є нормальним підприємницьким ризиком, оскільки, як вважало товариство, низька ціна на світовому ринку не має великого впливу на цінові пропозиції на внутрішньому ринку.
Надалі ТОВ “ТК “Урожай” (комісіонер) укладений з ЗАТ “Слов'янськолія” договір комісії № 2307/08 від 23.07.2008 р. (арк. справи 76 том 1).
15.06.2009 року ТОВ “ТК “Урожай” (покупець) укладений договір № 150609/01 з ТОВ “Елітагродонбас” (постачальник), за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 113 том 1).
На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 1 від 16.06.09р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 1200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 2940000 грн. (арк. справи 116 том 1).
На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 2 від 01.07.2009 р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1025000,00 грн. (арк. справи 117 том 1).
На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 3 від 31.08.2009 р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 100 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 250000,00 грн. (арк. справи 118 том 1).
На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 4 від 01.09.2009 р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 100 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 252000,00 грн. (арк. справи 119 том 1).
На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 5 від 15.12.2009 р., згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 2% тон за ціною партії товару з ПДВ 1600000,00 грн. (арк. справи 120 том 1).
На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 6 від 21.12.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 2% тон за ціною партії товару з ПДВ 1575000,00 грн. (арк. справи 121 том 1).
На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 7 від 22.12.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 450 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1395000,00 грн. (арк. справи 122 том 1).
На виконання умов договору № 150609/01 від 15.06.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 8 від 25.12.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 2% тон за ціною партії товару з ПДВ 1600000,00 грн. (арк. справи 123 том 1).
ТОВ “ТК “Урожай” (покупець) укладений договір № 290909/01 від 29.09.09р. з ТОВ “Елітагродонбас” (постачальник), за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 113 том 1).
На виконання умов договору № 290909/01 від 29.09.09 ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “Елітагродонбас” складена специфікація № 1 від 29.09.09, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1075000,00 грн. (арк. справи 114 том 1).
28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” (покупець) з ТОВ “ОСОБА_5 – 7” (постачальник) укладений договір № 280409/01 за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 76,77 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 1 від 28.04.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 476000,00 грн. (арк. справи 78 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 2 від 20.05.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 300 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 756000,00 грн. (арк. справи 79 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 3 від 21.05.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 250 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 625000,00 грн. (арк. справи 80 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 4 від 28.05.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1240000,00 грн. (арк. справи 81 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 5 від 01.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 600 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1470000,00 грн. (арк. справи 82 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 6 від 02.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 300 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 735000,00 грн. (арк. справи 83 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 7 від 04.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 300 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 735000,00 грн. (арк. справи 84 томі).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 8 від 12.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 490000,00 грн. (арк. справи 85 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 9 від 16.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 484000,00 грн. (арк. справи 86 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 10 від 19.06.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 200 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 480000,00 грн. (арк. справи 87 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 11 від 31.08.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1260000,00 грн. (арк. справи 88 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 12 від 07.09.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 500 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 1260000,00 грн. (арк. справи 89 том 1).
На виконання умов договору № 280409/01 від 28.04.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 13 від 09.09.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 100 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 252000,00 грн. (арк. справи 90 том 1).
29.09.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” (покупець) з ТОВ “ОСОБА_5 – 7” (постачальник) укладений договір № 290909/02, за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити насіння соняшника в порядку та на умовах, передбачених цим договором (арк. справи 73 том 1).
На виконання умов договору № 290909/02 від 29.09.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 1 від 29.09.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 120 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 258000,00 грн. (арк. справи 74 том 1 ).
На виконання умов договору № 290909/02 від 29.09.2009 р. ТОВ “ТК “Урожай” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” складена специфікація № 2 від 30.09.2009 р, згідно з якою сторони погодили поставку насіння соняшника 100 +/- 10% тон за ціною партії товару з ПДВ 215000,00 грн. (арк. справи 75 том 1).
ТОВ “Елітагродонба” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” як постачальниками складені податкові накладні.
На момент складення податкових накладних ТОВ “Елітагродонбас” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” були зареєстровані платниками податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100164994 від 03.02.2009 року, свідоцтво платника податку на додану вартість № 100054822.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ “Елітагродонбас” та “ОСОБА_5 – 7”, під час укладення та виконання договорів СПД були зареєстровані як юридичні особи, записи щодо припинення юридичних осіб відсутні.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час спірних взаємовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України “Про державну податкову службу в Україні” на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції з здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, відповідач у справі – орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері оподаткування.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування“ ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Статтею 3 вищезазначеного Закону визначені принципи побудови та призначення системи оподаткування у тому числі єдиний підхід до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.
Відповідно до ст.11 Закону України “Про систему оподаткування“ на платників податку покладена відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів і додержання законів про оподаткування.
Порядок визначення об’єкту оподаткування, ставки та механізм сплати податку на додану вартість встановлений Законом України “Про податок на додану вартість” .
Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товару (послуг).
Колегія суддів вважає помилковим висновок відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за договором з ЗАТ “Маріупольський млинкомбінат”, як вважає податкова інспекція, реалізація борошна за ціною, нижче ціни придбання, є підтвердженням того, що позивач не мав наміру використовувати товар у власній господарській діяльності.
Згідно ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Тобто, в даному випадку, мова йде про господарську діяльність як сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що терміни "господарська діяльність" та "господарська операція" не є тотожними, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності, в розумінні вищезазначених норм Законів, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
Таким чином, така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків та, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості, висновок відповідача, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, суперечать чинному законодавству.
Колегія суддів вважає помилковим довід заявника апеляційної скарги щодо того, що різниця між ціною придбання та реалізації пшеничного борошна обумовлює відсутність наміру використовувати його у власній господарській діяльності, з наступних підстав.
Ціни на пшеничне борошно, що експортувалося, визначалися специфікаціями, які складалися позивачем та ТОВ “Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) протягом дії експортного контракту, при цьому позивач не міг передбачити зміну ціни на внутрішньому та світовому ринку, але був зобов'язаний виконувати умови експортного контракту.
Суттєвим та впливовим контрактним ризиком є невизначеність ціни товару саме на момент укладення експортного контракту. Ціна борошна пшеничного в країні експорту та світовому ринку є такою, що змінюється.
Також ризиком при здійсненні експортних контрактів є коливання курсу валют. З вантажно - митних декларацій вбачається обставина зміни курсу гривні до долару США.
З урахуванням оцінки обумовленності ціни реалізації розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), які є об'єктивними, тобто перебувають поза волею позивача, специфіки здійснення експортних операцій, ризиковості підприємницької діяльності, що виявляється в імовірному характері прибутку, зміни цін на борошно пшеничне на внутрішньому та світовому ринках, що є об'єктивним чинником та не залежить від волевиявлення експортера, є ризиком суб'єкта підприємницької діяльності, який є невід'ємною ознакою підприємницької діяльності в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України, колегія суддів враховує об'єктивні чинники, що зумовили ціну реалізації за експортним контрактом, а саме ризик цінового коливання на борошно пшеничне в країні експорту та на світовому ринку та ризик валютного коливання.
Крім того, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем, здійснення позивачем низькорентабельних експортних операцій не мало систематичного характеру, більш того, згідно декларацій з податку на прибуток позивача за 2008 рік сума прибутку склала 175936 грн., за 2009 рік - 208096 грн., тобто діяльність позивача була прибутковою.
Обов'язок доказування обставин, що свідчать про умисне вчинення платником податку завідомо збиткових операцій з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, покладається на податкові органи відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем не надано суду першої та суду апеляційної інстанції жодних доказів в підтвердження доводів, які виключають можливість формування податкового кредиту по податку на додану вартість за операціями з ЗАТ “Маріупольський млинкомбінат”, як на завідоме ненаправлення операції на отримання доходу, вчинення цієї операції виключно з метою отримання податкової вигоди, фіктивність операції тощо.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що правильність формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за договором з ЗАТ “Маріупольський млинкомбінат” підтверджується реальністю здійснених поставок борошна, документами бухгалтерського обліку, наявністю належно оформлених податкових накладних та економічним змістом господарських операцій, поставка здійснена з метою подальшого використання борошна пшеничного в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а саме виконання зовнішньоекономічного експортного контракту з ТОВ “Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі), який опосередковує господарську діяльність позивача.
Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як зазначалось раніше, ТОВ “Елітагродонбас” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7” як постачальниками складені податкові накладні, на момент складення податкових накладних зазначені СПД були зареєстровано платниками податку на додану вартість, операції з придбання та реалізації борошна пшеничного мали реальний товарний характер, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:
господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Частиною 4 ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Згідно з ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) – автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням
реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Як зазначалось раніше, контрагенти позивача ТОВ “Елітагродонбас” та “ОСОБА_5 – 7” під час укладення та виконання договорів були зареєстровані як юридичні особи, записи щодо припинення юридичних осіб відсутні, зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, та, як наслідок, мали право здійснювати господарську діяльність та складати податкові накладні.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Обставина виконання умов договорів щодо постачання насіння соняшника підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, на підставі фактичних обставин та доказів, якими вони підтверджуються, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ “Елітагродонбас” та ТОВ “ОСОБА_5 – 7”, на підставі яких визначені суми податкового кредиту по податку на додану вартість.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на порушення позивачем п.п. 3.3.4 п. 3.3 ст. 3 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, оскільки вказаний Закон визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення, вказана стаття цього Закону регламентує правила цінового регулювання та його об'єкт, тобто, не може визначати правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Не приймається до уваги довід заявника скарги щодо нікчемності право чинів, оскільки відповідно до п.п. 2.3.4 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо) та зазначений довід відповідача про нікчемність правочинів, їх безтоварний характер, укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на податковий кредит, спростовані матеріалами справи.
Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника та лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку щодо порушення платником податків правил оподаткування.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовної заяви, постанова суду прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про систему оподаткування”, Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 99, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2010 року у справі № 2а-15900/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суд від 28.07.2010 року у справі № 2а-15900/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Урожай” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків встановлених цим Кодексом, а в разі складення у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 13.10.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина, повний текст виготовлений 14.10.2010 року.
Головуючий суддя І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
ОСОБА_6