Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 року справа №2а-4076/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.
за відсутності представників сторін:
від позивача – не з’явились
від відповідача – не з’явились
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_2
на постанову ОСОБА_3 окружного адміністративного суду
від 06.07.2010 року
у справі № 2а-4076/10/1270
за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_2
до відповідача ОСОБА_3 обласного відділу з питань банкрутства
про скасування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов
ВСТАНОВИВ:
Арбітражний керуючий ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 обласного відділу з питань банкрутства про скасування розпорядження від 25.11.2009 року № 14 про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Постановою ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року у справі № 2а-4076/10/1270 (суддя Ципко О.В.) в задоволені позовної заяви відмовлено.
Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки позивача відповідачем виявлені факти порушення вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тому розпорядження про усунення недоліків обґрунтоване та правомірне.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та не всебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що публікація повного переліку майна з 175 найменувань потребувала значних витрат та, як вважає заявник скарги, недоцільна.
Вказує на те, що ОСОБА_4 звільнена 26.03.2007 року у зв'язку зі скороченням штату, процедура банкрутства розпочата 19.03.2008 року, у зв'язку з чим вона не підпадає під трьохмісячний строк, передбачений ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” для включення вимог кредиторів першої черги.
Наполягає на тому, що згідно з ч. 10 ст. 31 зазначеного Закону він має право на оплату послуг та відшкодування витрат за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, або за рахунок коштів кредиторів, або за рахунок коштів, отриманих в результаті виробничої діяльності боржника. Тому, як вважає позивач, він правомірно частково відшкодував витрати на оплату своїх послуг як арбітражного керуючого за 4 місяці в сумі 4880 грн. за рахунок продажу майна банкрута.
Вказує на порушення відповідачем п. 1.7 Порядку, яким встановлений порядок проведення планових та позапланових перевірок в частині повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки.
Враховуючи викладене, позивач вважає помилковим висновок відповідача про порушення арбітражним керуючим ч. 2 ст. 30, ст. 31, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .
Представники осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, у зв'язки з чим колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом першої та другої інстанції, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
ОСОБА_2 є арбітражним керуючим, має ліцензію Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України серії АБ № 116042 строк дії якої поширювався до 24.11.2009 року та ліцензію Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 499036 строк дії якої визначений до 01.12.2014 року.
Постановою Господарського суду Луганської області від 18.12.2008 року у справі № 20/256 арбітражний керуючий ОСОБА_2 призначений ліквідатором банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_3 завод колінчастих валів” з оплатою послуг за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника за період з 14.04.2008 року по 10.12.2008 року в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України, щомісячно, за рахунок коштів ініціюючого кредитора, Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, а з 10.12.2008 року - в розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України, щомісячно, за рахунок коштів, отриманих від продажу майна (активів) боржника, відповідно до вимог п.п. 10, 12 ст. 3-1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (а.с. 15-16).
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.03.2010 року у справі № 20/256 повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_2 продовжені до 18.06.2010 року (а.с.17-18).
21.10.2009 року ОСОБА_3 обласний відділ з питань банкрутства повідомив ОСОБА_2 про проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 та запропонував надати ОСОБА_3 обласному відділу з питань банкрутства документи на перевірку за місцем знаходження відділу (а.с. 14).
Перевірка додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого проводилась з 06.11.2009 року по 18.11.2009 року за період з 18.12.2008 року по 06.11.2009 року.
Під час перевірки встановлені наступні порушення:
- ч. 2 ст. 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо незабезпечення через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна;
- п.п. б) п.1 ч. ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в частині невключення заборгованості по заробітній платі перед колишнім працівником ОСОБА_4 до вимог першої черги реєстру вимог кредиторів;
- ч. 3 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” щодо непропорційного задоволення вимог кредиторів однієї черги у разі недостатності коштів.
За результатами перевірки складений акт від 18.11.2009 року № 54 та ОСОБА_2 попереджений, що у разі неусунення арбітражним керуючим ОСОБА_2 порушень ліцензійних умов протягом 5 робочих днів з дати складання акту перевірки ОСОБА_3 обласним відділом з питань банкрутства буде видано розпорядження про усунення та недопущення в подальшому цих порушень.
25.11.2009 року ОСОБА_3 обласним відділом з питань банкрутства видано розпорядження № 14 про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), згідно якого ОСОБА_2 попереджений про недопустимість у подальшій діяльності порушень, встановлених в ході перевірки та у разі повторного порушення ліцензійних умов ліцензія арбітражного керуючого може бути анульована.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.03.2010 року у справі № 20/25 б ОСОБА_2 зобов'язаний у термін до 01.05.2010 року надати належні докази усунення порушення арбітражним керуючим ОСОБА_2 п. 3.1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Держкомпідприємництва та Міністерства економіки України від 04.05.01 р. № 72/49, нормативне та документальне обґрунтування списання дебіторської заборгованості (а.с. 17-18).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України № 22/35 від 13.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2002 року за № 191/6479, яким затверджений Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) (далі - арбітражний керуючий) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (органи контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Таким чином, відповідач у справі – орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції у сфері контролю щодо додержання ліцензійних умов при здійснені господарської діяльності арбітражними керуючими.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний
керуючий зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.
При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Згідно ст. 10 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.
Статтею 12 вищезазначеного Закону України встановлено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абзаців 7, 8 підпункту “г” пункту 1 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у першу чергу задовольняються, поміж інших, витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку. Ці витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно зі ч. 1 ст. 26 цього Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Таким чином, позивачем порушена пропорційність задоволення вимог, яка полягає у отриманні ним коштів (за послуги арбітражного керуючого) в сумі 1069 грн. 91 коп. та 4880 грн. разом – 5949 грн. 91 коп., що у відсотковому значенні становить 21,4 відсотки, тоді як погашення вимог інших кредиторів першої черги склало лише 4,7 відсотки.
Щодо невключення заборгованості по заробітній платі перед колишнім працівником ОСОБА_4 до вимог першої черги реєстру вимог кредиторів, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п. “б” п.п. 1 ч. 1 статті 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до першої черги задоволення вимог кредиторів належать вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що до першої черги задоволення вимог кредиторів включаються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати у разі звільнення працівника до порушення справи про банкрутство.
Оскільки трудові відносини зі ОСОБА_4 припинені у зв'язку зі звільненням за скороченням штату 26.03.2007 року – до порушення справи про банкрутство, невключення заборгованості з заробітної плати ОСОБА_4 до першої черги вимог кредиторів є незаконним.
Відповідно до вимог статті 30 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.
Згідно п. “г” п.п. 1 ч. 1 статті 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до першої черги задоволення вимог кредиторів належать також витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута.
Тобто, Законом передбачений обов'язок ліквідатора щодо забезпечення через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна боржника, жодного випадку звільнення від цього обов'язку Закон не містить, тому позивач неправомірно не забезпечив таке оповіщення.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на порушення з боку відповідача п. 1.7 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) щодо повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки, оскільки перевірка проводилась за місцем знаходження ОСОБА_3 обласного відділу з питань банкрутства до якого позивачем добровільно були надані необхідні для її проведення матеріали.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність та обгрунтованність розпорядження, яке оскаржувалось, та відмовив в задоволені позовної заяви, постанова суду прийнята при повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 2, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 197, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_2 на постанову ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року у справі № 2а-4076/10/1270 – залишити без задоволення.
Постанову ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 06.07.2010 року у справі № 2а-4076/10/1270 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_2 до ОСОБА_3 обласного відділу з питань банкрутства про скасування розпорядження від 25.11.2009 року № 14 про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) – залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
ОСОБА_5