Справа № 569/24465/21

1-кс/569/1075/22

УХВАЛА

20 лютого 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий, у рамках кримінального провадження  Слідчий, у рамках кримінального провадження №12021181010001555 від 02.08.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , порушуючи порядок, встановлений ст. ст. 4, 6, 7 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту психотропну речовину – «метамфетамін», яку 24.09.2021, близько 12 год. 20 хв., перебуваючи поблизу під`їзду №3, буд. АДРЕСА_1 , в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно збув ОСОБА_7 за 200 грн у прозорому поліетиленовому сліп пакетику у формі кристалоподібної речовини білого кольору, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/118-21/8933-НЗПРАП від 01.10.2021 є психотропною речовиною «метамфетамін», масою 0,0299 г, обіг якої обмежено відповідно до списку 2 таблиці 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 , порушуючи вказаний порядок Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», діючи повторно, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим слідством обставин, незаконно придбав та зберігав при собі з метою збуту кристалоподібну речовину білого кольору ззовні схожу на  психотропну речовину – «метамфетамін», яку 17.02.2021, близько 16 год. 26 хв., перебуваючи в під`їзді №3, буд. АДРЕСА_1 , в ході проведення оперативної закупівлі, незаконно збув  ОСОБА_8 за 400 грн у поліетиленовому пакетику у формі кристалоподібної речовини білого кольору, яка ззовні схожа на психотропну речовину «метамфетамін». 

       Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду грошових коштів від 24.09.2021; протоколом огляду покупця від 24.09.2021; протоколом вилучення від 24.09.2021; висновком експерта №СЕ-19/118-21/8933-НЗПРАП від 01.10.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_7  від 19.11.2021; протоколом огляду покупця від 17.02.2022; протоколом огляду грошових коштів від 17.02.2022; протоколом вилучення товару від 17.02.2022; протоколом обшуку від 17.02.2022; протоколом освідування від 17.02.2022; іншими протоколами складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжить вчиняти інші злочини пов`язані з незаконним обігом наркотиків.

Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави 50 прожиткових мінімуми для працездатних осіб.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.

Підозрюваний та захисник просили застосувати до ОСОБА_5 більш м`який  запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021181010001555 від 02.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.

За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 18.02.2022 ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Стандарт розумної підозри припускає, що певні елементи правопорушення або певні обставини можеть бути недоведені на ранній стадії розслідування.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року).

Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 307 КК України.

Кірм того, суд враховує те, що ОСОБА_5 , працездатний, однак ніде не працює та не має постійних доходів свідчить про те, що грошові кошти на проживання та утримання його сім`ї отримував шляхом вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, які використовує для власних потреб. Такох ОСОБА_5  неодноразово притягувався до  кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотиків. Востаннє 04.10.2021 Рівненським міським судом за ч.2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Однак ОСОБА_5  належних висновків не зробив та надалі вчиняє кримінальні правопорушення пов`язані із збутом психотропних речовин.

Зазначені обставини вказують на те, що є достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на волі, буде перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов`язків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Окрім того, підозрюваний не співпрацює із органом досудового розслідування.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків  та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчинення злочину, санкція за ступенем тяжкості класифікована, як тяжкий злочин, суд вважає доцільним визначити розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нгї обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

            ПОСТАНОВИВ:

Клопотання – задоволити.

Застосувати щодо  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, із визначенням застави у вигляді 50 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 16 год. 35 хв. 17 лютого 2022 року.

Встановити строк дії ухвали до 17 квітня 2022 року.

Одночасно визначити розмір застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 124 050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят тисяч) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти обов`язки на підозрюваного у разі внесення застави:

-прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;

-повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 17 квітня 2022 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя                                                                         ОСОБА_1