Справа № 2-435/09 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2009 року                            Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого    Павленка І.В.

при секретарі:                  Жовтій С.В.

  розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за зобов’язанням та моральної шкоди за затримку  виконання зобов’язання,-

ВСТАНОВИВ:

 Позивач в позові вказує, що в квітня 2008 року  позичив гроші громадянину ОСОБА_2 в сумі 5000 грн. ОСОБА_2 зобов’язувався  повернути борг до 28 листопада 2008 року. Коли він звернувся до нього на початку грудня 2008 року, то відповідач пообіцяв повернути борг трохи пізніше, до січня 2009 року, пояснивши, що в нього виникли проблеми. Однак ні через місяць, ні через  три  відповідач борг йому не повернув, а навпаки уникає зустрічі з ним, не відповідає на телефонні дзвінки. На початку лютого при неплановій зустрічі ОСОБА_2 пообіцяв  йому повернути борг, однак до  цього часу своїх зобов’язань не виконав.

Станом  на 28.11.2008 року заборгована сума в 5000 грн. була еквівалентна 735 доларів  США, а на даний час всього 588 доларів США. Така інфляція призвела до збільшення  цін на будівельні матеріали, які він планував купити за кошти, що мав повернути йому ОСОБА_2 Своїми неправомірними діями відповідач заподіяв йому  також моральну шкоду. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

В попередньому судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги. Суду пояснив, що позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 5000 грн., однак останній грошей не повертає, уникає зустрічі, тому  вирішив звернутися до суду  з позовом про стягнення коштів за зобов’язанням та моральної шкоди за затримку  виконання зобов’язання.

Відповідач в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав.  

         Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

         Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов в частині стягнення суми боргу підлягає до задоволення,  а в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Так, в попередньому судовому засіданні встановлено, що в квітні 2008 року між сторонами уклався договір позики грошей  в сумі 5000 грн.,  що підтверджується наданою відповідачем позивачу розписки, в якій він визнає наявність боргу, тобто передання йому позичальником визначених грошових сум.

 Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто передачею боржником позичальнику грошей.

Позивач стверджує, що пред'явив вимогу про повернення боргу, проте відповідач борг не повернув.

Зважаючи на те, що наявність боргових зобов'язань ОСОБА_2  підтверджується, тому на підставі ст.1046 ЦК України з відповідача підлягає стягненню сума  5000 грн.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, якщо договором позики не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це.

Відповідно до ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що однією з умов договору позики є повернення боргу до  28 листопада 2008 року, тобто відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з  28 листопада 2008 року.

Станом  на 28.11.2008 року заборгована сума в 5000 грн. була еквівалентна 735 доларів  США, а на даний час всього 588 доларів США, що підтверджується довідкою Калинівського відділення ВФ ЗАТ КБ «Приват Банк». Така інфляція призвела до збільшення  цін на будівельні матеріали, які позивач планував купити за кошти, що мав повернути йому ОСОБА_2 Своїми неправомірними діями відповідач заподіяв позивачу також моральну шкоду.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з наведеного загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача  складатиме  5000 грн. в рахунок повернення боргу, 700 грн. моральної шкоди, 160 грн. на правову допомогу, 51 грн. держмита та 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.599, 836, 1046-1049, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 60, 130, 174, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь   ОСОБА_1 5000 (п’ять тисяч ) грн. в рахунок  повернення суми боргу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 700 грн. моральної шкоди. В іншій частині позов залишити без задоволення за безпідставністю заявлених вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 грн. витрат по сплаті держмита, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 160 грн. на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ: