№ 2-а-239/09

 П О С Т А Н О В А

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      15 травня 2009 року     Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                   Дзюба Н.О.

при секретарі                         Мумчан Г.П.

      за участю

позивача                       ОСОБА_1.

представника відповідача               ОСОБА_2.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області про визнання неправомірними дій по нарахуванню пенсії як особі, постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС і додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС та зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії, -

 В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в                м. Костянтинівка Донецької області  про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником ЛНА на ЧАЕС, віднесений до першої категорії і є інвалідом 3 групи. Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому як інваліду пенсія не може бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст. 50 цього ж Закону йому належить додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 3 групи 50% мінімальної пенсії за віком. Він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії в розмірі, встановленому цим Законом, а також з вимогою виплачувати додаткову пенсію відповідно Закону, але в задоволенні вимог йому було відмовлено. Просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50 , 54 ч. 4 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов'язати відповідача підвищувати розмір основної та додаткової пенсії в зв'язку з підвищенням мінімальної пенсії за віком.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримав позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві.    

    Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в обґрунтування чого надав суду заперечення проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

    Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1. віднесений до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та має третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕ № 233330.

    Відповідно експертного висновку № 413 від 31.05.2007 року позивач має захворювання, яке пов'язане з ЛНА на Чорнобильській АЕС.

    Позивач 23.03.2009 року звернувся до УПФУ в м. Костянтинівка Донецької області з заявою про перерахунок пенсії, але 31.03.2009 року йому було відмовлено в перерахунку пенсії.

    З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

    Абзацом другим преамбули Закону України № 1058-4 передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

    Частиною 3 ст. 4 Закону України № 1058-4 передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

    Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

    Пунктом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України № 1058-4 таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

    Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 Закону України № 1058-4 і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

    Абзац перший п. 13 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачає, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього закону фінансується за рахунок коштів державного бюджету України.

      Основні положення щодо реалізації конституційного право громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року (із змінами і доповненнями), оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

    Розділ 8 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    Приписами зазначеної статті встановлено, що з 01 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальообов'язкове державне пенсійне страхування”, на місяць згідно із Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-5 від 19.12.2006 року. Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006 році відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік № 3235-15 від 20.12.2005 року.

    Нормою зазначеної статті Закону визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.

    Стаття 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячно додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

    Нормами ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії та у зв'язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

    Частини перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках на може перевищувати 3000 грн.

    Частина третя зазначеної статті (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

    Частиною 1 ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Для інвалідів третьої групи такий розмір складає 50% пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

    Неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин невірно висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм абзацу першого ст. 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

    Частина 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо який встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настають внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

    Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особи, в тому числі віднесеній до 1 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

    Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року № 966-14.

    Частиною 3 ст. 4 даного Закону України (в ред. Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

    Прожитковий мінімум на 2006 рік до 65 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складає: з 01 січня - 350 грн., з 01 квітня - 359 грн., з 01 жовтня 366 грн.

    Статтею 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-5, що набрав чинності з 01.01.2007 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 387 грн., з 01 жовтня - 395 грн.

    Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини 1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

    Таки м чином, для позивача, як інваліда 3 третьої групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії  розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

    Обґрунтування відповідачем своєї позиції з посиланням на постанови КМУ від 03.01.2002 року № 1 та від 28.03.2002 року № 374 спростовується приписами пункту 1, 6               ст. 92 Конституції України, ст. 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону, а також абзацом 2 преамбули, ч. 3 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 8 та п.п. 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України “Про загальнообов'зкове                                          державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

    Конституційний Суд У країни неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права  на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій, соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом  соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України  не допускається.

    Конституційні принципи, на яких  базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, 8, ч. 2 ст. 19, 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Суд, з огляду на ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішенні суду по справі  “Пронина проти України”.

    Оскільки правовідносини між сторонами склалися в період дії Закону України  “Про Державний бюджет України на 2006 рік” за Закону України  “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, суд приймає рішення з урахуванням діючих на той час законів України.

    В частині позовних вимог щодо нарахування та виплати пенсії з урахуванням мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на кожен рік Законом України “Про Державний бюджет України”, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Так, відповідно до ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб... від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    Таким чином, рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, і також не може бути умовним. Розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявності неіснуючі порушення суперечить вимогам законодавства України. Крім того, в законодавстві України можливі зміни, про що суду на теперішній час невідомо і не може бути відомо.

    В ідповідно до вимог пенсійного законодавства, в тому числі й ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно ,  і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З матеріалів справи вбачається, що за перерахунком пенсії ОСОБА_1 . звернувся 23.03.2009 року, тобто перерахунок пенсії в даному випадку необхідно проводити з 01.04.2008 року.

    Враховуючи вище викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу в розмірах,  менших від  6 мінімальних пенсій за віком є неправомірними оскільки не відповідають вимогам ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому необхідно визнати неправомірними дії відповідача у відмові в перерахунку основної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 ч. 4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність  і зобов'язати відповідача провести позивачеві перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 квітня 2009 року із розрахунку 6 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

    Керуючись ст.ст. 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХІІ від 28.02.1991 року -

П О С Т А Н О В И В:

      Позов ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в                   м. Костянтинівка Донецької області про визнання неправомірними дій по нарахуванню пенсії як особі, постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС і додаткової пенсії за шкоду, нанесену здоров'ю внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС та зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії задовольнити частково.

      Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області у відмові ОСОБА_1в перерахунку основної та додаткової пенсій з 01 квітня 2009 року.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка Донецької області перерахувати ОСОБА_1основну та додаткову пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 квітня 2009 року.

    В решті позову відмовити.

              Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови суду в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.   

          Суддя:

    Надруковано в нарадчій кімнаті.