Справа № 2-91/09

                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 лютого 2009 року.                                          Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Ритова В.І.

    при секретарі Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Царичанська селищна рада, про визнання договору дійсним та визнання права власності на майно,

                                                 В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

    ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і просить прийняти позовну заяву до свого провадження, визнати дійсним договір купівлі-продажу  будівлі гаража автомобільного з погребом загальною площею 24 кв. м., що знаходиться за адресою: смт. Царичанка Дніпропетровської області, вул. Кірова, б/н, укладений між ним та відповідачем 24 січня 2008 року за 5 000 грн., визнати за ним право власності на вказану будівлю гаража і судові витрати покласти на відповідача.

    На обгрунтування позовних вимог  вказав, що 24 січня 2008 року придбав у відповідача автомобільний гараж з погребом загальною площею 24 кв. м. за адресою: смт. Царичанка Дніпропетровської області, вул. Кірова, б/н. За цим договором він сплатив відповідачу суму в розмірі 5 000 грн., а той до 01 березня 2008 року повинен був забезпечити оформлення договору купівлі-продажу належним чином, тобто з дотриманням передбаченої законом нотаріальної форми, що підтверджується розпискою. На підтвердження добрих намірів він отримав від відповідача ключі від гаража і того ж дня передав йому гроші. Відповідач взяв на себе зобов’язання до 01 березня 2008 року оформити документи по договору купівлі-продажу гаража у формі нотаріального посвідчення, що зазначено в розписці, однак до цього часу договір у належній формі не оформлений, у зв’язку з чим він не може належним чином забезпечити реєстрацію права власності на своє ім’я щодо цього об’єкту нерухомості в місцевому органі реєстрації прав власності на нерухомість. Відповідач є власником вказаного майна як забудовник, про що свідчить рішення виконкому Царичанської селищної ради.

    Вважає, що його права порушено відповідачем через те, що він не забезпечив виконання взятих на себе зобов’язань та ухиляється від належного оформлення договору купівлі-продажу, а він в повній мірі не може реалізувати свої права, як власника майна, зареєструвавши об’єкт нерухомості на своє ім’я.

    Між ним та відповідачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі визначена ціна проданої речі ( 5 000 грн.), форма договору (письмова з нотаріальним посвідченням). До того ж відбулося виконання договору фактично у повному обсязі: продавець отримав повну суму визначеної вартості майна, а сам об’єкт нерухомості був переданий йому і він володіє та користується ним. На цей час завершено проведення ремонту приміщення гаража, але підвести систему постачання електроенергії та підключитися до електромережі він не може, бо не оформлені права власності на будівлю. Відповідач же ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань про нотаріальне посвідчення вказаного правочину, а тому відповідно до ст. 220 ЦК України  договір повинен бути визнаний дійсним, а за ним визнано право власності на гараж.

    В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

    Відповідач в судове засідання не з’явився, надіслав заяву з проханням цивільну справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

    Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

    Вислухавши пояснення сторін, перевіривши справу, суд приходить до наступного висновку.

    Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

    Згідно із ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    У попередньому судовому засіданні суд ухвалив, що доказуванню в судовому засіданні підлягають всі обставини, на які посилається позивач на обгрунтування своїх позовних вимог.

    У позовній заяві та в судовому засіданні позивач зазначив, що 24 січня 2008 року він придбав у відповідача ОСОБА_2 автомобільний гараж з погребом загальною площею 24 кв. м. за адресою: смт. Царичанка Дніпропетровської області, вул. Кірова б/н за 5 000 грн. Власником гаража являється відповідач, з яким було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі визначена ціна проданої речі та форма договору (письмова з нотаріальним посвідченням). Фактично відбулося виконання  договору у повному обсязі: він сплатив відповідачеві гроші за гараж, а той передав ключі. ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання до 1 березня 2008 року оформити документи по договору купівлі-продажу гаража у формі нотаріального посвідчення, але ухиляється від виконання цього зобов’язання.

    Відповідач у своїй заяві позовні вимоги визнав і таким чином визнав усі зазначені обставини.  В той же час у його заяві не зазначено, що він дійсно ухиляється від нотаріального посвідчення договору і не зазначено причину ухиляння.

    В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на гараж відсутні правовстановлюючі документи, а тому суд вважає, що саме відсутність таких документів і є причиною, яка унеможливлює нотаріальне посвідчення договору.

    В матеріалах цивільної справи мається рішення виконавчого комітету Царичанської селищної ради від 17 листопада 1993 року, яким ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розміром 6х4 кв. м. для будівництва гаража по вул. Кірова в смт. Царичанка Дніпропетровської області. Інших документів, які могли б підтвердити наявність побудованого гаража, його розміри та розміри погреба, окрім розписки ОСОБА_2 про продаж гаража (а. с. 6), в матеріалах справи немає, ні позивач, ні відповідач таких доказів суду не надав.

    Таким чином, позивач не довів у судовому засіданні, що власником гаража, який він придбав у ОСОБА_2, являвся саме ОСОБА_2, а відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

    Виходячи із зазначеного вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 до оформлення права власності на гараж не мав права його продавати.

    Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.

    Також слід зазначити, що правило статті 220 ЦК України не поширюється на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, а тому такий правочин являється неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав і обов’язків.

    Договір купівлі-продажу гаража з погребом між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому повинен вважатися укладеним з моменту державної реєстрації. Оскільки цей договір в органах державної реєстрації не зареєстровано, він вважається неукладеним.

    За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, договір купівлі-продажу гаража не може бути визнаний дійсним і за ОСОБА_1 не може бути визнано право власності на гараж з погребом за зазначеною вище адресою.

    Враховуючи усе вказане вище, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 слід відмовити.

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                          В  И  Р  І  Ш  И  В:

    ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівлі гаража автомобільного з погребом загальною площею 24 кв. м. по вул. Кірова, б/н в смт. Царичанка Дніпропетровської області, укладеного між ними 24 січня 2008 року за 5 000 грн., та визнання права власності на вказаний гараж відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення апеляційної скарги через районний суд.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Головуючий                                                                    В.І.Ритов.