ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Справа № 1707/663/2012

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі

головуючого судді Корсуна В. Я.

при секретарі судового засідання Савич Ж. В.

за участі прокурора Шкоди П. В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Зарічне Рівненської області кримінальну справу про обвинувачення за ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, неодруженого, судимого 21 листопада 2012 року Володимирецьким районним судом Рівненської області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, будучи засудженим 15 грудня 2009 року вироком Зарічненського районного суду Рівненської області за скоєння злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, до п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна та звільненим від відбування покарання з іспитовим строком в один рік на підставі ст. ст. 75, 104 КК України, повторно вчинив злочин.

Так, 21 серпня 2010 року близько 03:00 год. ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, скориставшись темною порою доби, шляхом вільного доступу проник на територію ОСОБА_3, що знаходиться в селі Радове Зарічненського району Рівненської області та незаконно заволодів мотоциклом “Вайпер” червоного кольору, що належить ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілому матеріальні збитки на суму 4 935 грн. 84 коп.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав себе винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України, щиро розкаявся та дав показання про те, що дійсно у другій половині серпня 2010 року вночі, близько третьої години, зайшов до подвір’я ОСОБА_3 та заволодів його мотоциклом “Вайпер”.

Покази підсудного ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Враховуючи те, що підсудний повністю визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому злочину, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду щодо недоцільності дослідження інших обставин його скоєння не надходило і вони ніким не оспорюються, цивільний позов по справі не заявлявся, суд вважає, що дослідження доказів у більшому об’ємі по даній справі є недоцільним.

При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Обираючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, який є тяжким злочином, особу підсудного, який вчинив злочин у віці до 18 років, Кухченською сільською радою Зарічненського району Рівненської області характеризується позитивно, повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому злочині, що суд згідно ст. 66 КК України визнає пом’якшуючими покарання обставинами.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи вказані вище обставини, суд вважає, що виправлення підсудного неможливе без ізоляції від суспільства, однак необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових злочинів буде призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 289 КК України, а саме 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Незважаючи на те, що фактично ОСОБА_2 вчинив злочин під час іспитового строку за вироком Зарічненського районного суду Рівненської області від 15 грудня 2009 року, до призначеного за даним вироком покарання не підлягає приєднанню невідбуте покарання, так як постановою цього ж суду від 07 лютого 2012 року, яка є чинною станом на момент розгляду даної справи, підсудного звільнено від відбування покарання за зазначеним вироком.

Натомість підлягають застосуванню положення ст. 70 КК України, згідно яких, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, враховуючи покарання, призначене вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 листопада 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України, слід остаточно визначити засудженому ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та зарахувати в строк остаточно призначеного покарання, покарання відбуте за попереднім вироком.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 81, 299, 323, 324, 332, 343 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України визнати винним та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, враховуючи покарання, призначене вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 листопада 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України, остаточно призначити засудженому ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, частково відбуте за вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 21 листопада 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України.

Запобіжний захід –підписку про невиїзд ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити на взяття під варту.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 11 липня 2012 року.

Речові докази повернути власнику ОСОБА_3.

Судові витрати прийняти на рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту одержання ним копії вироку.

Засуджений має право на помилування.

Суддя В. Я. Корсун