Справа № 2-81/09

                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                         ІМЕНЕМ  УКРІЇНИ

27 березня 2009 року. Дзержинський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Федосенко В.В.

                при секретарі - Прядко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та треті особи Харківська міська рада, КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Державна нотаріальна контора Дзержинського району міста Харкова про поновлення строку для прийняття спадщини, встановлення факту належності майна та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом

                                             В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про поновлення строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 за ОСОБА_1, встановлення факту належності житлового будинку № 89 по вулиці Бойовій у місті  Харкові за померлим  ОСОБА_5,  та визнання за ОСОБА_1 права власності на ?  частину  житлового будинку № 89 по вулиці Бойовій у місті  Харкові в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що в 1950 році його батьку ОСОБА_5 виконавчим комітетом Дзержинської районної ради міста Харкова була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою місто Харків, вулиця Бойова, 89.

В 1962 році позивач разом з батьками закінчив будівництво будинку, але будинок не був зареєстрований та правовстановлюючі документи на нього відсутні.

10 червня 1991 року помер батько позивача ОСОБА_5, але в 1989 році він склав заповіт, згідно якого жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в місті Харкові, вулиця Бойова, 89 він заповідає своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

Оскільки на момент смерті батька позивач проживав у спірному будинку, користувався ним, проводив поточний ремонт, тим самим фактично вступив в управління та користування будинком та речами яки залишилися після смерті батька.

Після смерті матері позивача - ОСОБА_6 в 1997 році у спірному будинку залишились проживати ОСОБА_1, та його сестра ОСОБА_2, яка звернулась до позивача з проханням дозволити в його частині будинку проживати її синові ОСОБА_3, оскільки позивач в цей час прописався у своєї дружини в місті Харкові по Комсомольському шосе, 57, квартира 182 та деякий час там проживав.

Враховуючи наявність заповіту батька, позивач погодився на проживання у спірному будинку племінника.

Крім цього на родинних зборах було вирішено, що будинок ділити сторони не будуть, а позивачу буде сплачена вартість його частини будинку.

Починаючи з 2006 року відповідач по справі  ОСОБА_3 (племінник позивача) почав провокувати сварки, та став перешкоджати в користуванні будинком, не віддає належні позивачу речі, які залишилися у спірному будинку.

Таким чином, позивач вважає, що починаючи з 2006 року буди порушені його права і в цьому ж році він звернувся до суду з цим позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, та пояснили, що спірний будинок у встановленому порядку не був прийнятий в експлуатацію та не зареєстрований, крім цього відповідачі вважають, що позивач пропустив строк позовної давності і підстави для його поновлення відсутні, а тому просять суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Треті особи до суду не з'явились, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, представник третьої особи Харківської міської ради подав письмові заперечення проти позову в яких посилається на те, що позивач не надав суду доказів того, що його батьку виділялась земельна ділянка для будівництва житлового будинку, що спірний будинок є самочинним будівництвом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 народився в 1936 році і його батьками були - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.18).

30 листопада 1989 року ОСОБА_5 склав заповіт про те, що на випадок його смерті він зробив  таке розпорядження: належний йому жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в місті Харкові, вулиця Бойова, 89, а також все його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що він за законом буде мати право, він заповідає своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заповіт посвідчений державний нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 2-5889. (а.с.16).

10 червня 1991 року помер ОСОБА_5 (а.с.17).

Як видно з довідки КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 11.07.2006 року - право власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 89 по вулиці Бойовій у місті Харкові не зареєстровано.

Таким чином, між сторонами по цій справі виникли правовідносини спадкування за заповітом.

У відповідності до ст.525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) - часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Спадщина відкрилась 10 червня 1991 року, а тому до цих правовідносин застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).            

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) - кожний громадянин може залишити за заповітом усе  своє  майно або частину його  (не  виключаючи  предметів  звичайної  домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що  входять,

так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом,  а  також державі або окремим державним, кооперативним та іншим  громадським організаціям.

Спадкодавець ОСОБА_5 заповіт  не  змінив та не скасував, форма заповіту відповідає вимогам ст.541 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) і цей заповіт відповідачі не оспорюють.

В судовому засіданні  ОСОБА_1 наполягав на тому, що на момент смерті батька, він проживав у спірному будинку, користувався ним, проводив поточний ремонт, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до п.1) ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину,  а тому немає потреби в поновленні строку для прийняття спадщини і на підставі викладеного позов в цій частині не підлягає задоволенню.  

В судовому засіданні встановлено, що право власності на спірний будинок за спадкодавцем не було зареєстровано і позивач не надав ніяких доказів того, що ОСОБА_5 надавався дозвіл на будівництво, виділялась земельна ділянка для цього.

Таким чином, у відповідності до ст.105 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спірний будинок є самовільним будівництвом, а тому до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва на час відкриття спадщини, а тому позов в частині встановлення факту належності спірного будинку за померлим ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а позов в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на ? частину спірного будинку підлягає частковому задоволенню в частині визнання права власності  за позивачем в порядку спадкування за заповітом  на ? частину  будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва на час відкриття спадщини.

На підставі ст..ст.525, 534, 541, 549, 105 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та керуючись 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд –

                                              В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом  на ? частину  будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі  будівництва житлового будинку за адресою місто Харків, вулиця Бойова, 89  на час відкриття спадщини, в іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційного суду Харківської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: