Справа № 383/136/15-ц

Номер провадження 2/383/104/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2015 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді – Фур І.П.,

при секретарі - Одінцовій Н.Г.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

третіх осіб – ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судового засідання Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Бобринецького районного управління юстиції, про скасування записів в Державному реєстрі речових прав, визнання договору дарування житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами частково недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на ? частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовними вимогами до ОСОБА_3 про скасування записів в Державному реєстрі речових прав, визнання договору дарування житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами частково недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на ? частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами у порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22 серпня 1964 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено шлюб, від якого у них народились діти ОСОБА_1 та ОСОБА_9 Олексіївна.За час шлюбу, спільного проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ними було збудовано житловий будинок, який розташований за адресою: Кіровоградська область, м.Бобринець, вул.Шевченко, 137. 31.03.2006 року на ім'я ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, яке зареєстроване 31.03.2006 року Бобринецькою дільницею Кіровоградського обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації та в Державному реєстрі речових прав. 22 вересня 2010 року померла мати позивача ОСОБА_11. Спадщину після її смерті прийняли спадкоємці першої черги за законом ОСОБА_7 та ОСОБА_1. З метою оформлення своїх спадкових прав позивач 20.11.2014 року звернувся до приватного нотаріуса Бобринецького районного нотаріального округу ОСОБА_12 з заявою про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_11 на ? житлового будинку з господарсько - побутовими спорудами, який розташований за адресою: Кіровоградська область, м.Бобринець, вул.Шевченко,137 тією ж датою нотаріус відмовилайому у вчиненні нотаріальної дії – у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність на ім'я спадкодавця правовстановлюючого документа на об'єкт нерухомого майна. 04 жовтня 2013 року помер батько позивача ОСОБА_7, проте за життя ним було укладено договір дарування від 28.05.2013 року за умовами якого ним було подаровано житловий будинок з господарсько - побутовими спорудами, який розташований за адресою: Кіровоградська область м.Бобринець, вул.Шевченко,137 сестрі позивача ОСОБА_3. Позивач зазначає, що про вказані обставини позивач дізнався під час розгляду цивільної справи №383/1199/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. За результатами якої ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим будинком, що розташований за адресою: вул.Шевченка,137 м.Бобринець Кіровоградська область. Оскільки укладення договору дарування позбавили позивача успадкувати належну йому частину спадкового майна, а саме житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами, який розташований за адресою: Кіровоградська область. м.Бобринець, вул. Шевченко,137 він змушений звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідачка та її представник позов не визнали та надали до суду заперечення, згідно яких позовні вимоги вони не визнають, оскільки документального підтвердження укладення шлюбу та його державної реєстрації між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 22 серпня 1964 року немає. Справжність копій паспортів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, доданих позивачем до позовної заяви відповідачка не визнає та зазначає, що вони не являються належними письмовими доказами у справі, так як відсутні оригінали вказаних паспортів у зв'язку з їх знищенням. В запереченні відповідачка вказує, що як слідує із копії Свідоцтва про право власності від 31.01.2006 року № 24, подарований їй житловий будинок з надвірними будівлями, розташований у м. Бобринці, по вул. Шевченка, 137 належав ОСОБА_13 на праві приватної власності. За словами відповідачки доказів,що подарований будинок був спільною сумісного власністю подружжя, батьків ОСОБА_7К та ОСОБА_11, немає.

Також відповідачка зазначає, що ОСОБА_7 з 1956 року по 2002 рік перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 Тому, на думку відповідачки, твердження позивача, що після смерті ОСОБА_11 відкрилася спадщина на ? житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Шевченка, 137, як на частку у спільному майні подружжя документально не підтверджено. Крім цього, відповідачка зазначає, що видача Свідоцтва про право власності в спільному майні подружжя на частку того з подружжя, який помер, передбачалася Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №283/8882 розділ 24 п.241 абзац 4: «На підставі письмової заяви, спадкоємців, які прийняли спадщину, за заявою другого з подружжя, що є живим у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності». Проте, ця норма діяла до 2009 р. Наказом міністерства юстиції №1062/5 від 15.06.2009 р. у вищевказану інструкцію, у п. 241 були внесені зміни і нова редакція вказаного пункту не передбачала видачу свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя на частку того з подружжя, який помер, а передбачала видачу свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя на частку другого з подружжя, який є живим.

Отже, на момент смерті матері ОСОБА_11 та відкриття спадщини після її смерті законом не передбачалося визначення її частки як на померлу у спільній власності подружжя у нотаріальному порядку.

Також, відповідачка надала суду копію договору купівлі-продажу від 25.07.1997 року, згідно якого їхня мати ОСОБА_11 купила будинок у м.Бобринець по вул. Димитрова 77.

Третя особа ОСОБА_5, рідний брат позивача та відповідачки, зазначив, що позивач несправедливо залишився без своєї частки будинку по вул. Шевченка 137, м. Бобринець тому вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Також, ОСОБА_5 зазначив, що будинок у м.Бобринець по вул. Димитрова 77 належить йому, хоча своє право на будинок він ще не оформив.

Представник Реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції зазначила, що скасування державної реєстрації відбувається на підставі відповідного рішення суду, питання стосовно позовних вимог залишила на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін та інших учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до наступних висновків.

Згідно витягів з Державного реєстру актів цивільного стану від 12.03.2015 року та 17.03.2015 року рідний батько сторін та третьої особи ОСОБА_5 з 30.11.1956 року по 06.08.2002 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15. (а.с. 70, 71)

Згідно відповіді на запит суду Агентства запису актів громадянського стану Красноярського краю Російської федерації між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 22.08.1964 року зареєстровано шлюб, відомості про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відсутні, прізвище дружини після шлюбу «Квашенко» (а.с. 219-220).

Відповідно до свідоцтва про народження серія І-ОЛ №138831 від 18.12.2012 року позивач ОСОБА_1 народився 01.09.1971 року. В графі мати зазначена ОСОБА_11, в графі батько – ОСОБА_16 (а.с. 10).

Згідно копії паспорту відповідачка ОСОБА_3 Олексіївна народилася 01.09.1971 року (а.с. 129)

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.07.1997 року, рідна мати позивача, відповідача та третьої особи ОСОБА_11 купила будинок у м.Бобринець по вул. Димитрова 77 (а.с. 242)

23 вересня 2010 року померла ОСОБА_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ОЛ № 161880 від18.12.2012 року (а.с.9).

Згідно довідки РС УДМС України в Бобринецькому районі ОСОБА_11 на день смерті зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 21).

Відповідно до довідки наданої Бобринецькою міською радою № 4381 від 20.12.2012 року на час смерті ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 проживали разом, складали одну сім’ю та вели спільне господарство (а.с. 12).

Відповідно до домової книги позивач був зареєстрований в будинку по вул. Шевченка, 137 у м. Бобринець з 26.05.1993 року (а.с. 19).

Згідно рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.12.2014 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою м. Бобринець вул. Шевченка, 137 (а.с. 30-33).

Відповідно до свідоцтва про право власності, житловий будинок в м. Бобринець по вул. Шевченка, 137 належав ОСОБА_7 батьку позивача та відповідачки, свідоцтво видане на підставі рішення Бобринецької міської ради № 92 від 28.03.2006 року (а.с. 11).

Згідно рішення Бобринецької міської ради № 92 від 28.03.2006 року виконком міської ради вирішив погасити договір купівлі-продажу від 29.08.2002 року № 886, оформити право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в м. Бобринець по вул. Шевченка, 137 на ОСОБА_7 (а.с. 233)

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 28.03.2006 року право власності на будинок в м. Бобринець по вул. Шевченка, 137 оформлено на ОСОБА_7 (а.с. 231).

Як вбачається з листа Бобринецької міської ради вих. 669 від 07.08.2015 року додатки до рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 28.03.2006 року відсутні (а.с. 240).

Як вбачається з спадкової справи № 81/2014, ОСОБА_1О 17.11.2014 року звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті матері, на ? частки житлового будинку по вул. Шевченка, 137 м. Бобринець, однак постановою нотаріуса від 20.11.2014 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_11 у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Також в матеріалах даної спадкової справи наявна архівна довідка про те, що право власності на житловий будинок по вул. Шевченка, 137 в м. Бобринець належало ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 31.03.2006 року, вказана інформація актуальна станом до 01.01.2013 року (а.с. 90-103).

Відповідно до постанови нотаріуса від 20.11.2014 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_11 на ? частку житлового будинку з відповідною часткою господарсько-побутових будівель, що знаходиться у м. Бобринець Кіровоградської області по вул.Шевченка 137, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с. 23).

Відповідно до спадкової справи № 29/2013, заведеної 19.12.2013 року, ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті 04.10.2013 року батька ОСОБА_7 Згідно інформаційних довідок, наявних в матеріалах спадкової справи, спадкові справи після смерті ОСОБА_7 не заводились, заповіти не посвідчувались (а.с. 158-168)

Відповідно до договору дарування від 28.05.2013 року укладеного між ОСОБА_7 та відповідачкою ОСОБА_3, батько подарував доньці будинок за адресою вул.Шевченка, 137 м. Бобринець. Відповідно до даного договору вказаний будинок є особистою приватною власністю дарувальника (а.с. 104-129).

Як вбачається з копії договору дарування та документів, на підставі яких посвідчений даний договір, будинок є приватною власністю ОСОБА_7, оскільки набутий ним в процесі реалізації права на безоплатну приватизацію житла. Також в заяві ОСОБА_7, зазначено, що право користування житлом має ОСОБА_1, який зареєстрований у даному будинку, але там не проживає. Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок власником будинку по вул. Шевченка, 137 в м. Бобринець є ОСОБА_7 Також в даному договорі зазначено, що право користування житлом має ОСОБА_1 (а.с. 104-129).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності на будинок в м. Бобринець по вул. Шевченка, 137 зареєстровано на ОСОБА_3 (а.с. 28).

Відповідно до довідки вих. 595 від 09.07.2015 року, наданої Бобринецькою міською радою, ОСОБА_11, яка померла 23.09.2010 року, проживала разом з чоловіком ОСОБА_7, який помер 04.10.2013 року та сином ОСОБА_1 На даний час в домовій книзі зареєстрована відповідачка ОСОБА_3 та її син ОСОБА_17 (а.с. 217).

Підстави для видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя були передбачені п. 241 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту України від 03.03.2004, № 20/5, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5.

Згідно зазначеного нормативного акту у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна.

У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим. Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями. Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органів опіки і піклування. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Згідно норм Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту від 07.02.2002, № 7/5, наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України

від 14 грудня 2012 року N 1844/5, на підставі якого в тому числі було прийняте рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 28.03.2006 року про оформлення права власності на будинок в м. Бобринець по вул. Шевченка, 137 на ОСОБА_7, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення) визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності. Положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно Додатку 1 до Положення до правовстановлювльних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, належать, зокрема, договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу предметом яких є нерухоме майно, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності, свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними та приватними нотаріусами.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що визначено ч. 1 ст. 1216 ЦК України. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочинує недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочинможе бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину наведені у ст. 203 ЦК України. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніхчи непрацездатнихдітей.

Презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 р. у справі № 6-79цс13, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки Свідоцтво про право власності померлого ОСОБА_7 на житловий будинок з господарсько - побутовими спорудами, який розташований за адресою Кіровоградська область. м.Бобринець, вул.Шевченко,137 та рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради Кіровоградської області № 92 від 28.03.2006 року на підставі якого видане зазначене Свідоцтво є чинними, договір дарування 28.05.2013 року укладений між ОСОБА_7 та відповідачкою ОСОБА_3 відповідає вимогам законодавства України і житловий будинок з господарсько - побутовими спорудами, який розташований за адресою Кіровоградська область. м.Бобринець, вул.Шевченко,137 не є входить до складу спадщини після померлих батьків позивача ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 57-60,88, 213-215, 218, 224-233, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, Реєстраційна служба Бобринецького районного управління юстиції, про скасування запису в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності за ОСОБА_18 на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами, який розташований за адресою Кіровоградська область м. Бобринець, вул.. Шевченка 137, визнання договору дарування житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами від 28 травня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 827 в частині дарування ? будинку недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2646371 від 28.05.2013 року, скасування запису в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на будинок з господарсько-побутовими спорудами за ОСОБА_19, виділення частки померлої ОСОБА_11 у спільному з ОСОБА_7 житловому будинку в розмірі ? частини, визнання права власності на ? частки житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами у порядку спадкування за ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд Кіровоградської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя І.П. Фур