Справа № 2а-17

2009 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2009 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Озерянської Ж.М.

при секретарі – Волинець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Ювілейному адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Новоолександрівської сільської ради про скасування рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він разом із своєю сім'єю мешкав у будинку, розташованому у Дніпропетровському районі, в АДРЕСА_1. Зазначене помешкання було надане йому для постійного проживання командуванням військової частини у якій він проходив безтермінову військову службу та продовжує служити до теперішнього часу. На підставі цього 22.01.01 року був прописаний у зазначеному будинку та залишається прописаним у ньому до тепер.

Згодом позивач вимушений був тимчасово виїхати із зазначеного будинку за сімейними обставинами. Нещодавно, коли він вирішив повернутися до свого помешкання, з'ясував, що замки у ньому замінені, а комунальним підприємством Дніпропетровського району Бюро технічної інвентаризації (надалі - Третя особа 1) видано технічній паспорт на будинок, у якому він проживав та дотепер прописаний на гр-на ОСОБА_2 (надалі -Третя особа 2), який не мав жодного відношення до спірного будинку.

Третьою Особою-1 йому було повідомлено, що підставою для проведення технічної інвентаризації було рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 22.08.07 року № 82/3, якою Відповідачем було узаконено гр-ну ОСОБА_2. житловий будинок по АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що таке рішення є незаконним, прийнятим з порушенням вимог Конституції та з перевищенням повноважень і таким, що порушує його право на проживання у службовому приміщенні, гарантоване Конституцією України та законами України, тому воно не може підлягати виконанню за наступних обставин:

По-перше, у рішенні зазначено, що будинок по АДРЕСА_1 самовільно збудований, але, як свідчить опис додаток № 1 до акту приймання - здачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд і устаткування території військового містечка № 83 від 01.11.05 року зазначена будівля з прибудовою та гаражем побудована у 1971 році і станом на 01.11.05 рік вона існувала у тому вигляді, у якому існує і зараз, що підтверджується індивідуальною карткою обліку земельної ділянки з додатками та інвентаризаційною відомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. З огляду на те, що спірний будинок був побудований державою у 1971 році і Третьою особою-2 не будувався, він взагалі не може бути розглянутий, як самовільна будівля.

Таким чином, по відношенню до будинку по АДРЕСА_1 існує єдиний спосіб отримання його у приватну власність передбачений законом, яким є приватизація.

По-друге, якщо навіть будинок і дійсно було самовільно збудовано третьою особою-2, приймаючи рішення про узаконення такого будівництва, Відповідач вийшов за межі своєї компетенції. Так, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Частиною третьою зазначеної статі передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Таким чином, є дві складові узаконення самочинного будівництва, передбачені законом, це, по-перше, визнання права власності на самочинне будівництво може бути здійснено виключно судом, а по-друге, право власності на самочинне будівництво може бути визнане лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приймаючи рішення № 82/3 від 22.08.07 року про узаконення нерухомості, що відноситься до компетенції суду, Відповідач не тільки вийшов за межі своєї компетенції, чим порушив норми закону та Конституції України, але він також порушив права позивача, як наймача житла, гарантовані Житловим кодексом України, Конституцією України, а також законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стаття 65-1 Житлового Кодексу України передбачає, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Згідно вищевказаної статті та в результаті незаконних дій відповідача були порушені його права як наймача житла.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Новоолександрівська сільська рада надали до суду листа з проханням про розгляд справи у відсутність їх представника.

Третя особа Дніпропетровське районне комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації” надали до суду листа з проханням про розгляд справи у відсутність їх представника.

Представник третьої особи ОСОБА_2. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований з 22.01.2001 року за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою та копією паспорта позивача (а.с.7,22). Зазначене помешкання було надане йому для постійного проживання командуванням військової частини у якій він проходив безтермінову військову службу та продовжує служити до теперішнього часу. На підставі цього 22.01.01 року був прописаний у зазначеному будинку та залишається прописаним у ньому до тепер.

Згодом позивач вимушений був тимчасово виїхати із зазначеного будинку за сімейними обставинами. Коли він вирішив повернутися до свого помешкання, з'ясував, що замки у ньому замінені, а комунальним підприємством Дніпропетровського району Бюро технічної інвентаризації (надалі - Третя особа 1) видано технічній паспорт на будинок, у якому він проживав та дотепер прописаний на гр-на ОСОБА_2 (а.с.72-74).

Підставою для проведення технічної інвентаризації було рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 22.08.07 року № 82/3, якою було узаконено гр-ну ОСОБА_2. житловий будинок по АДРЕСА_1(а.с.10,85).

У рішенні виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 22.08.07 року № 82/3 зазначено, що будинок по АДРЕСА_1 самовільно збудований, однак, як свідчить опис додаток № 1 до акту приймання - здачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд і устаткування території військового містечка № 83 від 01.11.05 року зазначена будівля з прибудовою та гаражем побудована у 1971 році і станом на 01.11.05 рік вона існувала у тому вигляді, у якому існує і зараз, що підтверджується індивідуальною карткою обліку земельної ділянки з додатками та інвентаризаційною відомістю(а.с.11-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Спірний будинок був побудований державою у 1971 році, таким чином ОСОБА_2. даний будинок не будувався, тому він взагалі не може бути розглянутий, як самовільна будівля.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. ч.3 зазначеної статі передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приймаючи рішення № 82/3 від 22.08.07 року про узаконення нерухомості, що відноситься до компетенції суду, Відповідач не тільки вийшов за межі своєї компетенції, чим порушив норми закону та Конституції України, але він також порушив права позивача, як наймача житла, гарантовані Житловим кодексом України, Конституцією України, а також законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стаття 65-1 Житлового Кодексу України передбачає, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 22.08.07 року № 82/3 “Про узаконення гр.ОСОБА_2. самовільно збудованих: житлового будинку, прибудов, гаражів в домоволодінні в АДРЕСА_1 грубо порушує права позивача як наймача житла, оскільки він є зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до довідки Новоолександрівської сільради від 29.08.2008 року (а.с.85) будинку по АДРЕСА_1 , його колишня адреса АДРЕСА_1, а тому суд вважає, що вищевказане рішення необхідно визнати незаконним та скасувати його.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.9,11,69,70,71,128 КАС України, ст.376 ЦК України, ст. 65 ЖК України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.19 Конституції України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Скасувати рішення виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району та області від 22.08.2007 року за №82/3 “Про узаконення гр.ОСОБА_2. самовільно збудованих будівель у АДРЕСА_1”.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя        Озерянська Ж.М.