Справа № 2 –4907/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(Заочне)

31 жовтня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі : - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 20.07.2011 року звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

В позові посилається на те, що відповідачка була зареєстрована у спірній квартирі як член сім’ї на підставі зареєстрованого шлюбу з ним. Однак в подальшому спільне життя між ними не склалося, а тому після розірвання шлюбу 22.04.1993 року відповідачка виїхала з квартири, забравши всі свої речі, і з того часу у вказаній квартирі вона не проживає, своїх речей там не зберігає, участі в оплаті житлового приміщення та комунальних послуг не приймає.

Оскільки реєстрація відповідачки за вказаною адресою перешкоджає позивачу як власнику даної квартири в повній мірі здійснювати його права власності відносно належного йому майна, тому звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судове засідання позивач не з’явився, надавши суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, хоча належним чином повідомлявся про дату та час слухання справи.

Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд дослідивши матеріали справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.ст. 405 ЦК України член сім'ї власника втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування, посвідченим 20.12.2003 року державним нотаріусом П’ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4

Згідно з довідкою форми №3 на даний час в квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_2, його син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також колишня дружина позивача –відповідачка ОСОБА_3

Однак в квартирі відповідачка після розірвання шлюбу з позивачем фактично не проживає, не маючи перешкод в користуванні спірною квартирою, своїх речей там не зберігає, жилою площею не цікавиться, витрат по її утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчиняла, з заявами про вселення на спірну жилу площу не зверталась.

Згідно з затвердженим головою правління ЖБК «Локомотив»актом, складеним мешканцями будинку 25.05.2011 року, відповідачка за місцем реєстрації на спірній житловій площі з січня 2006 року не проживає та в квартирі не з’являється.

Таким чином, відповідачка, будучи зареєстрована в належній позивачу квартирі, порушує права та законні інтереси власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном, в спірному жилому приміщенні не проживає, не маючи перешкод в користуванні ним, своїх речей там не зберігає, жилою площею не цікавиться, витрат по її утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчиняла.

Суд враховує, що на час подання позову сплив встановлений законом понад один рік, а тому з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачка втратила право користування спірним жилим приміщенням, добровільно залишивши спірне жиле приміщення і на час розгляду справи не проживаючи в ньому більше одного року, що відповідно до вимог ст.ст.391, 405 ЦК України дає суду підстави визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 391, 405 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: