7/2-168/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2009 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Вишгородська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання договору дарування неукладеним,
встановив:
у квітні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на підстави до розірвання договору дарування від 19 вересня 2003 року належної йому ? частини квартири АДРЕСА_1 на користь відповідачки.
В травні 2007 року позивач уточнив свої вимоги й просив визнати згаданий договір неукладеним, посилаючись на те, що квартира й документи на неї обдарованій не передавалися, а відповідачка в квартирі не проживала, в якій донині проживає позивач.
У судовому засіданні представник позивача просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Ствердив, що позивач не мав наміру відчужувати квартиру на користь відповідачки, яка в свою чергу дарунок – як нерухому власність не прийняла.
Представник відповідачки та третя особа проти позову заперечили й підстав до його задоволення не вбачали.
Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Зі справи вбачається, що 19 вересня 2003 року позивач подарував належну йому ? частину квартири АДРЕСА_1 відповідачці – ОСОБА_5
Зі змісту нотаріально посвідченого договору дарування вбачається, що сторони в потрібній формі дійшли згоди по всіх істотних його умовах, що відповідає вимогам статей 44 і 153 ЦК України 1963 року.
Згідно ст. 163 ЦК України 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Після укладення згаданого договору відповідачка (неповнолітня на той час) та третя особа (її матір) мали ключі від квартири і вільно нею користувалися разом із самим позивачем.
Крім того, одержали розпорядчий документ на квартиру й 17 жовтня 2003 року зареєстрували право власності на нею в передбаченому законом порядку в бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ч. 2 ст. 243 ЦК України 1963 року договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
Разом з тим згідно ст. 128 ЦК України 1963 року до передачі речі прирівнюється передача документа на річ, що й встановлено в цій справі.
Внаслідок зазначеного відповідачка правомірно зареєструвала набуте у дар право власності на нерухоме майно.
Твердження сторони позивача про те, що передача майна обдарованій в змісті ст. 243 ЦК України 1963 року не відбулася матеріалам справи не відповідає і в судовому засіданні не доведено.
При цьому доводи про не проживання відповідачки в спірній квартирі, як підставу до визнання договору дарування неукладеним, суд до уваги не приймає, оскільки цей факт не створює правових наслідків на яких наполягає позивач.
Унаслідок конфлікту між сторонами, позивач у 2005 році замінив замок на вхідній двері спірної квартири.
Посилання в позові на те, що відповідачка викрала розпорядчий документ на квартиру є надуманими і безпідставними, а також спростовуються даними постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за цим фактом від 14 листопада 2005 року.
Будь-які дані про те, що спірний договір є неукладеним, суду не представлено.
Виходячи з наявності даних фактів, слід дійти висновку, що пред’явлений позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Даних про порушення прав позивача, які б підлягали захистові, в цій справі судом не виявлено.
На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
РІШЕННЯ копія
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Вишгородського районного округу Київської області – ОСОБА_8 про зобов’язання вчинити нотаріальну дію,
встановив:
ОСОБА_7 звернулася до суду з даним позовом у якому оскаржує відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо договору купівлі продажу жилого будинку, оскільки вважає, що перешкоди цьому правочину відсутні.
Зважаючи, що для складання повного рішення може бути витрачений значний час, на підставі ч. 3 ст. 209 ЦПК України, суд вважає необхідним проголосити його вступну і резолютивну частину, а повний обсяг скласти протягом 5 днів.
Керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
в задоволені позову ОСОБА_7 відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
з оригіналом звірена
Суддя