7/2-1511/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    28 травня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

встановив:

    представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачами зобов’язань по сплаті коштів за надані послуги централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води в період з 1 вересня 2006 року по 1 березня 2008 року, які просить з них стягнути в розмірі 2 353 грн. 42 коп.

    Представник позивача просила про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Відповідач проти позову заперечив і ствердив, що в зазначений період послугами теплопостачання позивача не користувався, в зв’язку із встановленням в квартирі індивідуального опалення та відключенням від центральної системи опалення.

    Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, членами його сім’ї, які в ній проживають згідно довідки від 18 грудня 2007 року № 3776.

    Позов обґрунтований тим, що відповідачі є споживачами комунальних послуг - централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, що надавалися ВРКП «Вишгородтепломережа» до 2008 року.

    Розмір заборгованості відповідачів за надані послуги опалення, виходячи з поданих розрахунків, становить 2 353 грн. 42 коп., що утворилася в період з 1 жовтня 2006 року по 1 березня 2008 року.

    За змістом статей 67, 156 і 162 ЖК України власник та повнолітні члени його сім’ї зобов’язані оплачувати комунальні послуги, на яких покладається солідарна відповідальність за зобов’язання, що випливають із права користування житлом.

    У той же час у вересні 2006 року в квартирі відповідача проведено монтажні роботи з приводу відключення від системи центрального опалення та влаштування автономного внутрішньобудинкового газового обладнання, згідно робочого проекту у відповідності до технічних умов СНіП та договору рахунку № 482 на проведення цих робіт.

    У зв’язку із завершенням монтажних робіт, врізкою та веденням в експлуатацію спорудженої системи індивідуального опалення за рахунок газопостачання, депутатом Катюжанської сільської ради складено акт про відключення згаданої квартири від системи центрального опалення, що було здійснено 23 вересня 2006 року.

    Представником ВРКП «Вишгородтепломережа» згадана квартира не обстежувалася.

    Договір про надання житлово-комунальних послуг сторони між собою також не укладали.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Таким чином, у справі відсутні й позивачем не доведені дані про те, що в період з 1 жовтня 2006 року й до нині, відповідачам надавалися послуги з опалення квартири на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а вони їх отримували і є споживачами такого виду житлово-комунальних послуг відповідно до п. 5 ч.3 ст. 20 цього Закону.

    Згідно довідки № 263 відповідачі станом на 15 жовтня 2006 року заборгованості по оплаті послуг теплопостачання перед позивачем не мають.

    Що стосується оплати послуг гарячого та холодного водопостачання, то згідно довідки про проведення нарахувань за комунальні послуги, станом на 1 березня 2008 року в цій частині відповідачі заборгованості також не мають і такі послуги оплачували своєчасно.

    За таких обставин підстав до настання цивільно-правової відповідальності відповідачів щодо сплати суми боргу, про яку просить позивач, суд не вбачає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

    Порушених прав позивача, які б підлягали захистові в цій справі судом не виявлено.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 213-215 ЦПК України,

вирішив:

    в задоволенні позову відмовити.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя