7/2-1469/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа – Головне управління юстиції в Київській області, про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на ? частину в спільному майні подружжя та на ? частину в порядку спадкування за законом,
встановив:
позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на проживання з померлим 28 листопада 2006 року ОСОБА_6, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, в зв’язку з чим просить встановити даний факт разом із визнанням за нею права власності на ? частину спільного сумісного майна - АДРЕСА_1, а також визнати за нею право власності на ? частину тієї ж квартири в порядку спадкування за законом, як спадкоємиці першої черги.
В судовому засіданні позивачка та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Відповідачі – рідна тітка (ОСОБА_4В.) і баба (ОСОБА_5А.) померлого ОСОБА_6, які прийняли спадщину після його смерті, та їх представник проти позову заперечили.
Ствердили, що за життя Оруджев був наркозалежним, неодноразово засуджувався за вчинення злочинів, постійного місця роботи не мав, й однією сім’єю ні з ким не проживав. Продавши квартиру в Києві, переїхав до смт Димер, уникаючи оточення осіб, що були пов’язані з обігом наркотичних засобів.
Заслухавши сторони, допитавши свідків і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, після смерті 27 листопада 2006 року ОСОБА_6, відкрилася спадщина на АДРЕСА_2.
Дане майно Оруджев набув на підставі договору купівлі-продажу від 5 вересня 2006 року за 176 750 грн.
Перед тим, як придбати зазначену квартиру, за день до цього – 4 вересня 2006 року Оруджев продав за 285 325 грн. належну йому на праві власності АДРЕСА_3, що була ним приватизована після смерті 30 березня 2004 року його матері ОСОБА_7
Наполягаючи на проживанні з померлим ОСОБА_6 однією сім’єю, позивачка ствердила, що з грудня 2005 року, після звільнення останнього з місць позбавлення волі, оселилася в його АДРЕСА_3, де вони разом постійно проживали і вели спільне господарство.
Стверджувала і про те, що за час спільного проживання ними придбано низку спільних речей й побутової техніки.
Після продажу квартири, частину отриманих грошових коштів – близько 3 000 грн. Оруджев витратив на лікування, а за рахунок решти та додатково наданих її матір’ю 15 000 доларів США, ними спільно придбано згадану квартиру в смт Димері, де з 16 листопада 2006 року зареєстровано її місце проживання.
Про такі ж обставини ствердила й свідок ОСОБА_8 – мати позивачки, яка запевняла суд у тому, що її донька та вона разом з нею оселилися й постійно проживали однією сім’єю в АДРЕСА_3, а після цього спільно придбали квартиру в смт. Димері.
Згідно ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Зі справи вбачається, що місце проживання позивачки у квартирі ОСОБА_6 в м. Києві в період з грудня 2005 року по вересень 2006 року зареєстровано не було.
Будь-які докази стосовно спільного побуту, що пов’язав спільне проживання позивачки та ОСОБА_6 в зазначений період, суду не надано.
Конкретні обставини, за яких складалося спільне побутове життя ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а також коло взаємних прав та обов’язків, як невід’ємних ознак проживання однією сім’єю, позивачкою в судовому засіданні не обґрунтовувалися.
Не погоджується суд і з твердженнями позивачки щодо придбання спірної квартири за рахунок спільних з ОСОБА_6 коштів, які ним особисто виручені від продажу квартири в м. Києві в сумі 285 325 грн., у той час коли квартиру в смт Димері ним придбано лише за 176 750 грн.
При цьому суд зважує й на п. 14 договору купівлі-продажу від 5 вересня 2006 року та дані заяви ОСОБА_6, який вчиняючи цей правочин, застеріг, що кошти, за які купується квартира у смт Димері, не є спільною сумісною власністю.
Що стосується спільних фотографій та листування ОСОБА_6 з Бразицькою, то наявні в них дані доводять існування близьких стосунків між цими особами, які в той же час ознак проживання однією сім’єю, передбачених статтями 3 і 74 СК України не виявляють.
Разом з тим, дані щодо витрат позивачки на поховання ОСОБА_6, які містяться в матеріалах справи, про обставини спільного проживання однією сім’єю також не свідчать.
Слід зважити й на правові підстави реєстрації місця проживання ОСОБА_8 в спірній квартирі, які згідно довідки СВК „Димерський” від 3 вересня 2008 року № 303, ґрунтуються на договорі найму й стосувалися періоду з 16 листопада 2006 року по 16 листопада 2007 року.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, і відповідно до статей 70 і 71 цього Кодексу може бути поділено в рівних частках.
Між тим з наведених вище обставин, підстав для застування цих статей до правовідносин, що виникли в цій справі суд не вбачає.
Не підлягає задоволенню й вимога щодо визнання за позивачкою, як спадкоємицею першої черги, права власності на ? частину спірної квартири в порядку спадкування за законом, оскільки ОСОБА_8 до кола спадкоємців зазначених у ст. 1261 ЦК України не входить.
Таким чином, порушення прав позивачки, які б підлягали захистові, судом не виявлено, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.
На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
РІШЕННЯ копія
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до приватного нотаріуса Вишгородського районного округу Київської області – ОСОБА_11 про зобов’язання вчинити нотаріальну дію,
встановив:
ОСОБА_10 звернулася до суду з даним позовом у якому оскаржує відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо договору купівлі продажу жилого будинку, оскільки вважає, що перешкоди цьому правочину відсутні.
Зважаючи, що для складання повного рішення може бути витрачений значний час, на підставі ч. 3 ст. 209 ЦПК України, суд вважає необхідним проголосити його вступну і резолютивну частину, а повний обсяг скласти протягом 5 днів.
Керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
в задоволені позову ОСОБА_10 відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
з оригіналом звірена
Суддя