7/2-1227/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Козловій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи – ОСОБА_5, Садове товариство „Межиріччя”, Вишгородське бюро технічної інвентаризації, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права приватної власності на садовий будинок в цілому, визначення часток у праві спільної сумісної власності на садовий будинок і встановлення порядку користування,
встановив:
у вересні 2001 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 й, уточнюючи позов, просив визнати за ним право власності на ? частину садового будинку та право користування ? частиною земельної ділянки, а також визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації в Київській області щодо цієї земельної ділянки, бажаючи набути право власності на спірний будинок в цілому.
Позивачка звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на право спільної сумісної власності – спірний садовий будинок, який збудовано під час шлюбу сторін й без законних підстав у 2005 році зареєстровано за ОСОБА_4 в цілому.
Просила визначити розмір часток у цьому майні, враховуючи її інтереси та інтереси її дітей, та виділити їй ? його частини з наданням в користування гаражу та більшої житлової кімнати, а відповідачеві – ? його частину з наданням в користування меншої житлової кімнати. Решту приміщень садового будинку просила залишити в загальному користуванні.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не прибув, у зв’язку з чим 20 жовтня 2008 року його позов залишено без розгляду.
Позивачка ОСОБА_3 та її представник просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.
Доводи відповідача ОСОБА_4 зводилися до того, що він не має місця проживання, а тому просив надати йому садовий будинок у цілому, зобов’язавши його виплати на користь відповідачки 12 322 грн. – вартість ? частини спірного будинку. Підстав до поділу будинку не вбачав і проти позову ОСОБА_3 заперечував.
Третя особа – ОСОБА_5, просив про задоволення позову ОСОБА_3
Інші треті особи в судове не прибули, просили розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, сторони з 1985 року по жовтень 2001 року знаходилися в зареєстрованому шлюбі.
В цей період за спільні кошти побудували садовий будинок по АДРЕСА_1.
Даний садовий будинок належить сторонам на праві спільної сумісної власності на підставі ст. 22 КпШС України, що встановлено по даній справі рішенням цього ж суду від 3 липня 2003 року в частині, що набрала законної сили.
Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Разом з тим, 14 лютого 2005 року Вишгородським бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на даний садовий будинок у цілому.
Підставою для цього слугувало згадане рішення суду, яке у частині визнання права власності ОСОБА_4 на садовий будинок законної сили не набрало й скасовано ухвалою апеляційного суду Київської області від 9 жовтня 2003 року.
Таким чином дану державну реєстрацію спірного будинку проведено без законних підстав й у цій частині порушено права позивачки на спільну сумісну власність, які підлягають захистові згідно ст. 386 ЦК України, а тому дану державну реєстрацію слід визнати незаконною і скасувати.
Відповідно до вимог ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може, відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Дані про технічну можливість поділу спірного майна згідно ст. 29 КпШС України в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з роз’яснень даних у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок” від 4 жовтня 1991 року № 7, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
За таких обставин при вирішенні цього спору, належить визначити частки кожного з подружжя згідно ст. 28 КпШС України у межах пред’явлених позовних вимог.
Так, спірний садовий будинок складається з двох житлових кімнат площею 8,8 кв.м. та 12,7 кв.м., веранди 8,4 кв.м., кухні 8,8 кв.м. та гаражу 12 кв.м., а також надвірних споруд – сараю та убиральні.
Судом установлено, що позивачка ОСОБА_3 постійно користується садовим будинком, де веде садівницьке господарство разом зі своїми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які приїжджають до садового будинку на автомобілі, що розміщується в його гаражі. Постійне користування садовим будинок викликано також незадовільним станом здоров’я спільної дитини подружжя (ОСОБА_6.).
Відповідач ОСОБА_4 проти таких доводів заперечував, просив визнати за ним право на весь будинок, однак доводів стосовно своїх інтересів та потреб у користуванні садовим будинком не навів.
Між тим з доводами відповідача щодо необхідності забезпечення житлом за рахунок садового будинку суд не погоджується, оскільки спірний будинок не є житловим.
Разом з тим, зазначені вище інтереси та потреби позивачки заслуговують на увагу, а тому за ОСОБА_3 слід визнати право власності на ? частини садового будинку, надавши в користування більшу кімнату та гараж, а меншу кімнату надати в користування відповідачеві.
Решту приміщень та надвірних споруд належить залишити в загальному користуванні сторін.
За таких обставин пред’явлений позов ґрунтується на вимогах закону і підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які слід стягнути з відповідача.
На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_1, Садового товариства „Ветеран-3” садівницького масиву „Дніпро” в с. Осещина Вишгородського району Київської області за ОСОБА_4 від 14 лютого 2005 року визнати незаконною і скасувати.
Визначити частки в спільному сумісному майні – садовому будинку АДРЕСА_1, Садового товариства „Ветеран-3” садівницького масиву „Дніпро” в с. Осещина Вишгородського району Київської області, й за ОСОБА_3 визнати право власності на ? його частини, а за ОСОБА_4 – на ? його частину.
Встановити порядок користування садовим будинком АДРЕСА_1, Садового товариства „Ветеран-3” садівницького масиву „Дніпро” в с. Осещина Вишгородського району Київської області та надати в користування ОСОБА_3 – гараж „3” 12 кв.м. та житлову кімнату „2” 12, 7 кв.м., а в користування ОСОБА_4 – житлову кімнату „4” 7, 2 кв.м.; в спільному користуванні залишити кухню „5” 8,8 кв.м. і веранду „1” 8,4 кв.м., а також надвірні споруди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складаються з оплати витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя