7/1-180/08
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_2,
за участю прокурора ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, працюючого консультантом в супермаркеті „Перехрестя”, ІНФОРМАЦІЯ_3, який має на утриманні малолітню дитину, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,
судимого 25 березня 2005 року цим же судом за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 і ч. 1 ст. 186 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
13 квітня 2007 року близько 20 год. ОСОБА_4 між 8 та 9 поверхом буд. № 18 по вул. Київській в м. Вишгороді, незаконно збув ОСОБА_5 медичний шприц з особливо небезпечною психотропною речовиною первітин – кустарно виготовлений препарат з ефедрину сухою вагою 0,128 г, що було виявлено та вилучено працівниками міліції.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 визнав свою винуватість і ствердив, що на прохання ОСОБА_5, придбав, виготовив та приніс до нього первітин у медичному шприці, який передав йому на сходах між 8 і 9 поверхом буд. 18 по вул. Київській, після чого був затриманий працівниками міліції.
З кваліфікуючими ознаками інкримінованого йому злочину, переліком та вагою збутої ним психотропної речовини погодився. У вчиненому щиро покаявся.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні ствердила, що до затримання ОСОБА_4 проживала з ним у громадському шлюбі, від якого народилася спільна донька – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, яку утримував ОСОБА_4 ОСОБА_5 обставини підтвердив і підсудний.
Виходячи з того, що показання підсудного ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, зміст яких учасники судового розгляду розуміють правильно й не оспорюють, суд на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою прокурора, захсиника та підсудного, визнав недоцільним дослідження доказів, які учасниками судового розгляду не заперечуються.
Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_4 у незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, особою, яка раніше вчинила злочини передбачені статтями 309 і 317 КК України, що підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні, і кваліфікує його злочинні дії за ч. 2 ст. 307 КК України.
При призначенні підсудному покарання, суд враховує конкретні обставини справи та вчинення ним тяжкого злочину, дані про його особу, який судимий за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та новий злочин вчинив протягом іспитового строку встановленого попереднім вироком, що є підставою до призначення покарання за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, шляхом його часткового складання.
Крім того, суд ураховує і те, що ОСОБА_4 утримує дитину інваліда - ОСОБА_7, яка разом з ним є ВІЛ-інфікованою, а тому дані обставини та щире каяття підсудного, відповідно до ст. 66 КК України слід визнати пом’якшуючими покарання, які з огляду на відсутність обставин, що обтяжують покарання підсудного, його молодий вік та задовільну характеристику, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і дають підстави до застосування ст. 69 КК України.
При цьому суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України та додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначати.
На підставі викладеного і керуючись статтями 323 і 324 КПК України,
засудив:
визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України і за цим законом на підставі ст. 69 КК України призначити йому покарання – 3 (три) роки позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2005 року і остаточно ОСОБА_4 визначити покарання – 3 (три) роки і 3 (три) місяці позбавлення волі без конфіскації майна.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою в Київському СІЗО № 13.
Строк відбування покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_4– 27 серпня 2007 року.
Речові докази по справі – медичний шприц та психотропну речовину первітин, знищити.
За проведення судово-хімічної експертизи стягнути з ОСОБА_4 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (р/р 35222002000460 МФО 821018 УДК у Київській області) судові витрати в розмірі 139 грн. 49 коп.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.
Суддя:
7/1-288/06
копія
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2006 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді ОСОБА_1,
при секретарі ОСОБА_8,
за участю прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_6,
уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, неодруженого, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_8,
судимого 21 березня 2006 року вироком цього ж суду за ч. 1 ст. 263 і ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України на 2 роки, 26 травня 2006 року постановою цього ж суду направленого для відбування призначеного покарання,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
встановив:
в період з 20 по 22 квітня 2006 року близько 20 год. ОСОБА_10 за попередньою змовою із особою, кримінальну справу щодо якої закрито на підставі п. 8 ст. 6 КПК України, будучи в стані алкогольного сп’яніння, проникли через вікно до будинку № 53 А по вул. Леніна, в с. Н. Дубечня Вишгородського району, звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_11, зокрема: телевізор „ЛЖ” вартістю 1 100 грн., телевізор „Рекорд” – 500 грн., електролобзик „Спаркі” – 350 грн., набір сверл – 30 грн., покривало – 70 грн., три комплекти білизни на суму 150 грн., чотири рушники на суму 60 грн., пляшку коньяку „Коктебель” – 30 грн., дві консерви на суму 6 грн., а всього на загальну суму 2 296 грн.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_10 визнав свою винуватість і ствердив, що в стані алкогольного сп’яніння разом із ОСОБА_12, який проник до будинку потерпілої ОСОБА_11, викрали її майно, яким розпорядилися на власний розсуд. Підсудний погодився з кваліфікуючими ознаками інкримінованого йому злочину та визначеними органами досудового слідства переліком та вартістю викраденого майна, а також способом його викрадення.
Пред’явлений потерпілою позов про відшкодування матеріальної шкоди визнав у повному обсязі.
Потерпіла ОСОБА_11 ствердила про виявлення 23 квітня 2006 року слідів проникнення в будинок і викрадення належного їй майна на суму 2 296 грн., вчинення такого підсудний заперечував. Пізніше дізналася, що ОСОБА_10 разом із ОСОБА_12 продавали викрадене в неї майно, яке їй повернуто не було, а тому просить про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди й уточнює позовні вимоги на зазначену суму. Також зазначила, що речовий доказ у справі – телевізор „Рекорд” пошкоджено і такий не придатний до використання, а тому цінності для неї не має.
Виходячи з того, що показання підсудного ОСОБА_10 відповідають фактичним обставинам справи, зміст яких учасники судового розгляду розуміють правильно й не оспорюють, суд на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою прокурора, потерпілої та підсудного, визнав недоцільним дослідження доказів, які учасниками судового розгляду не заперечуються.
Таким чином, суд визнає доведеною вину ОСОБА_10 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, що підтверджується доказами дослідженими в судовому засіданні, і кваліфікує його злочинні дії за ч. 3 ст. 185 КК України.
При призначенні підсудному покарання, суд враховує конкретні обставини справи та вчинення ОСОБА_10 тяжкого злочину в стані алкогольного сп’яніння, дані про його особу, який не працює і негативно характеризується, а до того ж вчинив рецидив злочинів, протягом іспитового строку призначеного попереднім вироком, що є підставою до призначення покарання за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, шляхом його часткового складання.
У той же час, слід урахувати, що ОСОБА_10 щиро розкаявся у вчиненому, що обумовлює призначення нижчої межі покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Цивільний позов заявлений потерпілою про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 2 296 грн.
На підставі викладеного і керуючись статтями 323 і 324 КПК України,
засудив:
визнати винним ОСОБА_10, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і за цим законом призначити йому покарання – 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 21 березня 2006 року і остаточно ОСОБА_10 визначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з часу затримання ОСОБА_10 відповідно до постанови Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2006 року про направлення ОСОБА_10 для відбування призначеного покарання за вироком цього ж суду від 21 березня 2006 року (а.с. 77-78).
Стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_11 на відшкодування матеріальної шкоди 2 296 грн.
Речові докази по справі – телевізор „Рекорд”, який знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області, знищити (а.с. 53).
ОСОБА_10 до відправки в місця позбавлення волі утримувати в Київському СІЗО № 13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.
Суддя: