1-191/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    24 грудня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

потерпілої

та її представника ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого в Чорнобильському управлінні ГУ МНС в Київській області,

несудимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

    29 квітня 2006 року близько 10 год. ОСОБА_5 по місцю проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 під час сварки на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_3 умисно завдав останній декілька ударів руками в голову та інші частини тіла, заподіявши їй садно довгастої форми на задній поверховості правого ліктьового суглобу, чотири синця овальної форми на задній поверховості правого стегна в його середній треті та правої голені у верхній і середній треті, крововилив в районі нижньої губи в центрі, які є легкими тілесними ушкодженнями.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину за пред’явленим обвинуваченням не визнав і ствердив, що того дня близько 10 год. повернувся до дому, де на той час разом з ним проживала його колишня дружина потерпіла ОСОБА_3 До цього зустрів свою матір – свідка ОСОБА_6, від якої дізнався, що потерпіла образливо до неї висловилася. З цих причин між ним та потерпілою розпочався конфлікт, який продовжився біля 10-15 хв. На той час до будинку на автомобілі під’їхали батьки потерпілої, яких він у двір не пустив.

У будинку знаходився лише 15-20 хв. і після того біля доби потерпілої не бачив, а тому вважає, що тілесні ушкодження потерпілій заподіяно за інших обставин. Завдання ударів потерпілій заперечив.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні ствердила, що зранку 29 квітня 2006 року вона разом із своєю дитиною збиралася до магазину, коли в неї відбулася розмова з матір’ю підсудного, яка після того вийшла з дому. Близько 10 год. до дому повернувся підсудний і в коридорі будинку розпочав конфлікт та бійку, вважаючи, що вона образила його матір, завдав їй руками удари в голову та інші частини тіла. Побиття продовжував близько 5-10 хв. З цих причин вона зателефонувала своїм батькам, якім розповіла дані обставини і просила їх приїхати. По прибуттю батьків разом з ними та дитиною уїхала з будинку. Того ж дня звернулася до працівників міліції з повідомлення про своє побиття, а в подальшому й до Вишгородської лікарні.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 – батьки потерпілої, зазначили, що зранку 29 квітня 2006 року зателефонувала дочка (потерпіла) й повідомила про її побиття підсудним, у зв’язку з чим вони на автомобілі приїхали до згаданого будинку, де побачили ОСОБА_3 в сльозах та у знервованому стані, й після цього разом з нею звернулися до працівників міліції, а в подальшому й за медичною допомогою.

Після звернення до працівників міліції свідок ОСОБА_9 разом з дільничним повернувся до будинку, де підсудного вже не було.

Свідок ОСОБА_10 – дільничний інспектор міліції, ствердив, що за повідомленням потерпілої про її побиття підсудним проводив дізнання і прибув на місце події, де прийняти пояснення від підсудного не вдалося в зв’язку з його відсутністю. Окремо зазначив, що при зверненні потерпіла була схвильованою, звертала увагу на вирване волосся, для виявлення тілесних ушкоджень видав направлення на медичне освідування.

Свідок ОСОБА_6 – мати підсудного, ствердила, що того дня зранку мала неприємну розмову з потерпілою, яка не відпустила з нею на ринок онука (сина потерпілої) і використала образливі вислови. Прямуючи до ринку, з 9 до 10 год. зустріла свого сина (підсудного по справі), якому розповіла про зазначене. Повернулася до дому близько 14 год. Обставини за яких стався конфлікт між потерпілою та підсудним, їй не відомі.

Свідок ОСОБА_11 – сестра підсудного, зазначила, що проживає в іншій відокремленій половині будинку № 23 по вул. Довженка у м. Вишгороді. Запевнила в тому, що 29 квітня 2006 року між потерпілою та підсудним відбувся конфлікт, у зв’язку з чим приїжджали її батьки. Детальні обставини сварки повідомити не змогла, якої не бачила і знаходилася на вулиці. В подальшому їй стало відомо, що потерпіла звернулася до міліції із заявою про побиття підсудним.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 166/д-2008 від 11 листопада 2008 року в потерпілої ОСОБА_3 3 травня 2006 року виявлено садно довгастої форми на задній поверховості правого ліктьового суглобу, чотири синця овальної форми на задній поверховості правого стегна в його середній треті та правої голені у верхній і середній треті, крововилив в районі нижньої губи в центрі, які є легкими тілесними ушкодженнями.

    Дані тілесні ушкодження могли бути заподіяні за встановлених у справі обставин, за 3-4 дні до 3 травня 2006 року внаслідок дії тупих твердих предметів чи при ударі об такі, тобто унаслідок її побиття 29 квітня 2006 року й при обставинах зазначених нею в поясненнях даних у той же день та в змісті скарги про порушення кримінальної справи поданої суду.

    Такі обставини узгоджуються й з даними медичної документації, згідно якої потерпіла 30 квітня 2006 року в 11 год. 35 хв. зверталася за медичною допомогою в приймальне відділення Вишгородської ЦРЛ і їй встановлено діагноз „Забій м’яких тканин шиї, невротичний стан”, про що також йдеться і у висновку експерта та відповідає сукупності доказів зібраних у справі.

    Разом з тим свідок ОСОБА_12 – лікар Вишгородської ЦРЛ, факту огляду ним потерпілої не пам’ятає й зазначив про відсутність свого підпису в журналі відмовлень в госпіталізації. Однак ці показання сукупності іншим доказам не відповідають і з ними не узгоджуються.

    При цьому суд звертає увагу й на те, що згідно записів журналу відмовлень в госпіталізації Вишгородської ЦРЛ, 30 квітня 2006 року як ОСОБА_12 так і іншими лікарями провадилася огляди осіб, які зверталися за медичною допомогою, і в переважній більшості таких випадків внесені записи підписами лікарів не посвідчувалися. Відповідна графа для підпису в журналі не передбачена.

    З цих підстав дані показання не можуть бути прийняті до уваги, як ті, що спростовують заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень за встановлених у справі обставин.

      Аналізуючи досліджені докази й показання підсудного, який ствердив, що насильницькі дії до потерпілої не застосовував і тілесних ушкоджень їй заподіяти не міг, суд вважає, що дані показання на матеріалах справи не ґрунтуються і ним не відповідають.

    У той же час суд зазначає, що показання потерпілої та свідків узгоджуються між собою та з іншими доказами, які доповнюють один одного і в повній мірі підтверджують обставини пред’явленого обвинувачення.

    Таким чином суд визнає доведеною вину ОСОБА_3 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень та кваліфікує його злочинні дії за ч. 1 ст. 125 КК України.

При призначенні підсудному покарання, суд враховує конкретні обставини справи та вчинення ним уперше злочину невеликої тяжкості, дані про його особу, який несудимий, має постійне місце роботи.

Обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено, а тому з наведених підстав підсудному слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов про відшкодування заподіяної моральної шкоди на суму 20 000 грн., суд вважає, що з огляду на глибину перенесених потерпілою душевних страждань, що пов’язані з ушкодженням здоров’я, його ступінь та наслідки, певні вимушені зміни в життєвих планах і стосунках, а також з огляду на засади розумності і справедливості, враховуючи ступінь вини підсудного, а тому визнає доведеним частково від заявленої суми.

На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

засудив:

    визнати винним ОСОБА_5  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і за цим законом призначити йому покарання – штраф у розмірі 850 грн.

    Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя: