Справа № 2 – а –  2313 / 09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    09  квітня  2009 року.                         м. Суми.    

            Зарічний районний суд м. Суми в складі  :  головуючого – судді Бойка В.Б.,

                                                                   при секретарі – Міщенко  А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним  позовом   ОСОБА_1  до  Управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Сумської  міської  ради  

про  визнання  бездіяльності  неправомірною,  спонукання  до  вчинення  дій,

В С Т А Н О В И В :

позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просить  визнати  неправомірною  бездіяльність  відповідача  щодо  не проведення  перерахунків  сум  державної  допомоги  по  догляду  за  дитиною,  а  також  зобов»язати  відповідача  провести  перерахунок  цих  сум  та  виплатити  їх.

    В  судовому  засіданні  позивачка  заявлені  вимоги  підтримала.

Представник відповідача  в судове засідання не з'явився, надав  заперечення,  просить  слухати  справу  у  його  відсутність, проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що допомога при народженні дитини позивачці  виплачувалась  у  розмірах,  передбачених  бюджетним  законодавством,  підстав  для  проведення  перерахунків  не  вбачається.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши  учасників  процесу,  суд  вважає,  що  заявлені  вимоги  підлягають  частковому  задоволенню,  виходячи  з  наступного. Як  було  встановлено  судом,  позивачка має на утриманні малолітню  дитину, а саме доньку  ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1              ( а.с. 9 ).

У 2005-2008 роках позивачці була виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  в  розмірі  90-130  грн. ( а.с. 6 ).

Відповідно до ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" позивачка має право на отримання щомісячної виплати допомоги на дитину із урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення : дітей віком до 6 років.

Із заперечень відповідача, встановлено, що відповідач не здійснював зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини для розрахунку допомоги матерям по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  При  визначенні  розмірів  допомоги  відповідач  керувався  бюджетами  на  вищевказані  поточні  роки.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Згідно зі ст. 4  цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд  вважає,  що  протягом  2005-2006  років  виплата  допомоги  позивачці  провадилась  у  розмірах,  визначених  чинним  законодавством.

Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми », було зупинено.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюється у розмірі що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103,  111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про  соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 абзац третій частини другої статті 56 щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційним).

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 та абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" з урахуванням положень ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", нараховувати та здійснювати позивачу відповідну допомогу.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Посилання представника відповідача на відсутність коштів та механізму здійснення вказаних виплат не може бути взято до уваги судом з огляду на наступне. Конституцією України статтею 46 передбачено, що пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Преамбулою Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»  № 2811-XII від 21.11.92 р. передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Суд зазначає, що Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.92 р.  не ставить виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в залежність від наявності чи відсутності механізму його виплати.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення виплат щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку із урахуванням прожиткового мінімуму, а також відсутність коштів на ці виплати, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Відповідно до пп. 23 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у такій редакції : « допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює  різниці  між прожитковим мінімумом, встановленим для  працездатних  осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні  шість  місяців, але не менше 130 гривень «. На час виплати позивачці у 2008 році допомоги по догляду за дитиною вказана норма Закону не була  змінена і не скасована, а також не визнана Конституційним   Судом   України   неконституційною.  

Щодо строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне.

Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року, після внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, передбаченої ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у відповідності до вимог ст. 62 Закону України „Про Держаний бюджет України на 2007 рік".

З огляду на викладене суд вважає, що порушення прав позивача мало лише у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року при виплати допомоги на утримання дитини до досягнення трьохрічного віку,  тому  заявлені  вимоги  підлягають  частковому  задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 99-100, 128, 159-163 КАС України, ст.ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми », Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. у справі « Про соціальні гарантії громадян »,  суд –

П О С Т А Н О В И В : 

Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.            

Визнати неправомірною бездіяльність Управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Сумської  міської  ради   .

Зобов'язати Управління  праці  та  соціального  захисту  населення  Сумської  міської  ради    здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1  за  період  з 09.07.2007 року по  31.12.2007  року  щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розмірів, встановлених  ч. 1  ст. 15 Закону України  « Про державну допомогу сім'ям з  дітьми »  в  редакції  станом  на  09.07.2007 року,  з  урахуванням  сум,  що  були  отримані  позивачкою відповідно  до  Закону  України  «  Про  державний  бюджет  України  на  2007  рік «.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Сторони мають право оскаржити постанову в апеляційному порядку. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     В.Б.  БОЙКО