Справа №2-1041/2009

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

І   м  е  н  е  м       У   к   р   а  ї  н   и

08 квітня 2009 року Бахчисарайський  районний    суд  Автономної Республіки Крим  у складі:

головуючого  судді               Ястребова  Д. О.

при секретарях                     Гура І. І., Храмовій Г. Г.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу квартири та визнання права власності на неї, забов?язання його реєстрації треті особи – Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, ОСОБА_3, -

В     С     Т     А     Н     О     В     И     В:

До Бахчисарайського районного суду АР Крим із вимогами до відповідача звернувся ОСОБА_1 про визнання дійсним укладеного між ними 12.06.2005 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовано тим, що за зазначеним договором із дотриманням  письмової форми, ним та відповідачем виконано усі умови договору із повною сплатою вартості квартири та її передачею позивачеві. Просить визнати договір дійсним у зв’язку із ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення укладеної між ним угоди й захисту таким способом права власності. Крім того, визнати право власності на квартиру, припинивши право власності відповідача.

У суді позивач вимоги підтримав, пояснивши, що між ним та відповідачем 12.06.2005 досягнуто домовленість про придбання зазначеної квартири із повною сплатою її вартості у сумі, еквівалентній 4 000 доларів США, на підтвердження чого відповідачем написано розписку та видано довіреність на розпорядження квартирою ним та ОСОБА_3 Розписку написано на зазначену суму, але відповідачу передано половину вартості, взамін іншої половини передано автомобіль „Альфа-Ромео”, на який малась довіреність у ОСОБА_3 На автомобіль видано довіреність сину ОСОБА_2 ОСОБА_4 Після проходження деякого періоду часу відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору. Договір не було посвідчено нотаріусом Сімферопольського районного нотаріального округу, оскільки у даній квартирі продовжувала бути зареєстрованою відповідач. Ключі від квартири мав як він, так і відповідач. За автомобіль у рахунок вартості квартири ОСОБА_3 отримав кошти від нього. Письмово до відповідача про явку до нотаріуса в певний час не звертались. Просить визнати не договір міни, а саме договорі купівлі-продажу квартири, оскільки відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення та виконання умов договору.

Представник позивача на підставі усного доручення ОСОБА_5 вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки позивачем та третьою особою виконано усі умови договору купівлі-продажу, а відмова відповідача від нотаріального посвідчення договору є підставою для визнання такого договору дійсним, оскільки це порушує права позивача.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, оскільки повна вартість квартири їй сплачена не була, про необхідність нотаріального посвідчення ні позивачем, ні третьою особою із явкою до конкретного нотаріуса у визначений час не сповіщалась, ні усно, ні письмово. Довіреність видавала на розпорядження квартирою із передачею технічної документації, оскільки обіцяли допомогти у продажу квартири. Гроші не отримувала, розписку може й підписувала на майбутнє. Автомобіль безпосередньо вона не отримувала. Автомобіль дійсно за довіреністю передано її сину. На даний час квартиру продавати не бажає на тих же умовах.

Третя особа ОСОБА_3 пояснив, що 12.06.2005 ОСОБА_2 видала йому та ОСОБА_1 довіреність на право розпорядження квартирою АДРЕСА_1. Таким чином домовились про продаж квартири ОСОБА_1 ОСОБА_2 передано усі документи на квартиру, взамін передано автомобіль та гроші. На автомобіль мав довіреність від іншої особи. Права власності на автомобіль ні ОСОБА_1 , ні він не мав. Грошові кошти ОСОБА_1 передав йому, як частину вартості квартири грошові кошти. Доказів про повідомлення ОСОБА_2 про необхідність явки до нотаріуса немає.

Третя особа Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, сповіщена належним чином про дату та час розгляду справи, свого представника до суду не надіслала, просить розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши в межах позовних вимог надані сторонами й наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі, виходячи із наступного.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_2 , якій належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 12.06.2005 досягнуто домовленості про її купівлю-продаж, у зв’язку із чим виконано дії щодо передачі документів, коштів у рахунок її вартості без безпосередньої передачі майна. У передбаченому законом порядку право власності на неї не набуто.

Встановлені судом обставини підтверджуються як поясненнями осіб, які брали участь у справі, так і договором купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 19.08.1999, про придбання права власності  на спірну квартиру ОСОБА_2  (арк. спр. 6), розпискою відповідача  (арк. спр. арк. спр. 7, 54), технічним паспортом на квартиру (арк. спр. 8), витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно (арк. спр. 13), копії яких маються у матеріалах справи.

Зазначене підтвердив по суті і допитаний у якості свідка ОСОБА_4 , пояснивши, що домовленість на продаж квартири у його матері ОСОБА_2 із позивачем та третьою особою малась, через деякий час мати відмовилась продавати квартиру на визначених раніше умовах. Такі його пояснення повністю відповідають по суті як поясненням позивача, так і інших осіб, які беруть участь у справі.

Між тим, відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ж із ч. ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача за моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, що підлягає посвідченню нотаріально, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно ч. 2 ст. 210 ЦК України правочин у випадках, встановлених законом є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Виходячи із положень зазначених норм цивільного законодавства суд дійшов висновку про наявність домовленості між сторонами про вчинення правочину, виконання частини прав та обов’язків, що не тягне за собою припинення та набуття сторонами за ним права власності на квартиру та інших наслідків між сторонами за договором купівлі-продажу.

Як встановлено судовим розглядом справи, у тому числі із пояснень позивача, представника позивача, відповідача та третьої особи перешкодою для нотаріального посвідчення є відмова ОСОБА_2 на продаж належної їй квартири на визначених раніше умовах.

Будь-яких доказів про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення, тобто систематичного невиконання дій щодо виконання вимог закону на конкретних умовах визначеним сторонами або покупцем нотаріусом у певний час, суду не надано.

У зв’язку із цим положення ч. 2 ст. 220 ЦК України, за якими договір, щодо усіх істотних умов якого домовились сторони, що підтверджується письмовими доказами, із частковим або повним виконанням договору та ухиленням від нотаріального посвідчення однією із сторін, може бути визнаний судом дійсним, оскільки вчинений у письмовій формі правочин підлягає нотаріальному посвідченню, не можуть бути застосовані, оскільки доказів ухилення суду не надано, перешкод для нотаріального посвідчення договору також не встановлено за умови виконання інших вимог до правочину й форми його укладення із відповідними наслідками у вигляді його дійсності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового права та інтересу у передбачений законом або договором спосіб.

Виходячи із встановлених судом обставин та положень ч. 2 ст. 220 ЦК України визнання дійсним договору купівлі-продажу судом як спеціально передбачений законом спосіб порушеного права може бути застосований виключно при відсутності спору щодо умов, на яких укладається договір та передбачених законом, у даному випадку ст. ст. 655-658 ЦК України.

Застосування шляхом примусу укласти договір за межами волі продавця, якого не може бути обмежено, крім передбачених законом випадків, є порушенням передбачених ч. 3 ст. 203 ЦК України загальних умов, необхідних для чинності правочину.

Виходячи із цього, у позові щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу між сторонами слід відмовити.

Порушення права власності позивача, не набутого у встановленому законом порядку, судовим розглядом не встановлено, у зв’язку із чим підстави для застосування обраного ним способу захисту у судовому порядку шляхом визнання права відповідно до ст. 392 ЦК України відсутні.

Відсутніми є й підстави для припинення права власності на зазначену квартиру, оскільки такі передбачені ст. 346 ЦК України підстави, виходячи із наведеного вище відсутні.

Доводи позивача та його представника про наявність припинення права власності відповідача та набуття позивачем права власності на не засновані на законі та суперечать наданим сторонами доказам, дослідженим судом, зазначеним вище та обставинам встановленим у справі щодо наявності тільки домовленості про укладення договору із урахуванням вищезазначених норм та вимог ст. ст. 181, 182 ЦК України, крім того.

Не є й такими, що згідно із ст. ст. 57-61 ЦПК України є доказами застосування положень ч. 2 ст. 220 ЦК України й доводи позивача, представника позивача про наявність постанови про відмову про порушення кримінальної справи (арк. спр. 39), оскільки сам факт перевірки в порядку ст. 97 КПК України не спростовує встановлених судом зазначених вище обставин.

Відмова від нотаріального посвідчення ж договору купівлі-продажу, про наявність чого фактично наполягають позивач із представником, третьою особою, у даному випадку не тягне за собою застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України, а врегульовано іншими нормами цивільного законодавства як відмова від укладення угоди між сторонами які частково чи повністю виконали зобов’язання, відповідним чином забезпеченими.

Таким чином, у позові ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України  із урахуванням відмови у задоволенні позову судові витрати у вигляді судового збору 200 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача й відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та ст. ст. 181-182, ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 210, ч. ч. 3, 4 ст. 334, ст. 657 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 213-215, 218 ЦПК України,  суд, -

        В     И     Р     І     Ш     И     В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 та визнання права власності на неї за ОСОБА_1, зобов’язання Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації реєстрації права власності його на зазначену квартиру відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів й протягом двадцяти днів після цього подання апеляції із надісланням її копії до суду апеляційної інстанції або шляхом подачі апеляції протягом десяти днів без подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 13 квітня 2009 року.

Головуючий:

               суддя   п/п

Рішення _______________ набрало законної сили.

З оригіналом згідно:

                         суддя

                    секретар