Дата документу: 02.06.2011

Справа № 2-а-5543/11

Орджонікідзевський районний суд в особі судді Геєць Ю.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з 01.01.2006 року він має право одержувати пенсію, підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у розмірі, меншому, ніж передбачено вище вказаним Законом, позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати йому недоплачені надбавки до пенсії за період з 07.09.2010 року до змін в законодавстві або зміни його соціального статусу, та забезпечити її виплату з урахуванням сум, отриманих ним за вказаний період.

Відповідач в установлений строк, передбачений ч. 3 ст. 183-2 КАС України, заперечень не надав. У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України, справа розглядається у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченою ч. 3 цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Судом винесено ухвалу про розгляд справи у скороченому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач має статус “Дитини війни”, що надає йому, відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом. Відповідач повинен нарахувати йому та виплатити допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком до його пенсії.

Нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідачем проводиться на підставі розпорядження, в якому зазначається основний розмір нарахованої пенсії за віком, виходячи із заробітку та стажу позивача, надалі нараховуються певні надбавки, на які має право позивач, у тому числі і підвищення до пенсії, як дитині війни. Відповідно до таких розпоряджень сам відповідач проводить нарахування вищевказаного підвищення у спірному розмірі з конкретної дати і довічно. Вказане свідчить про те, що дії відповідача щодо нарахування позивачу довічно підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому, ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто, з порушенням положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”є неправомірними.

З огляду на те, що пенсія за віком позивачу призначена довічно, підвищення до пенсії, як дитині війни, також відповідачем позивачу призначалось довічно, змін до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”на законодавчому рівні не вносилось, соціальний статус особи не змінився, тому відсутні будь-які підстави обмежувати строк нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 99 КАС України (в новій редакції) строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому, нарахування недоплаченої допомоги позивачеві, як дитині війни, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за 6 місяців. Ухвалою суду позовні вимоги позивача заявлені за період до 16.11.2010 року залишені судом без розгляду.

Посилання відповідача у листі на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що “дітям війни”підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, суд вважає безпідставним, оскільки така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, зазначено, що присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів допускається –у межах суми стягнення за один місяць.

П. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України, передбачає, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернутися до негайного виконання постанови: у разі стягнення всієї суми боргу при присудження платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 256 КАС.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 99, 100-102, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо непризначення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”за період з 16 листопада 2010 року до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи, та забезпечити її виплату з урахуванням сум, сплачених за вказаний період.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів.

Суддя Ю.В. Геєць