ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.08.2015Справа № 5011-71/13110-2012

За скаргою Державного підприємства "Вугілля України"

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Державного підприємства "Вугілля України"

про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011 р. в розмірі 401 888 875,13 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача: не з'явився

від боржника (скаржника): Андрусенко Ю.С., Царенко Є.П., за довіреностями

від ДВС: Кузьменко О.С., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 81/11 від 22.07.2011 р. в розмірі 401 888 875,13 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2012 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість по кредиту в розмірі 390 000 000 грн. 00 коп., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 8 950 819 грн. 67 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 2 909 016 грн. 39 коп., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 29 039 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64 380 грн. 00 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2012 р. у справі № 5011-71/13110-2012 залишено без змін.

02.04.2013 р. господарським судом міста Києва було видано наказ на примусове виконання рішення у справі № 5011-71/13110-2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. та рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2012 р. у справі № 5011-71/13110-2012 залишені без змін.

25.05.2015 р. представником Державного підприємства «Вугілля України» через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані скарги на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2015 р. скарги були прийняті до розгляду, розгляд скарг призначено на 24.06.2015 р.

У судове засідання 24.06.2015 р. представники учасників судового процесу з'явились.

Представник ДВС у судовому засіданні 24.06.2015 р. подав відзив на скарги.

У судовому засіданні 24.06.2015 р. судом було оголошено перерву до 05.08.2015 р.

04.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником ДВС було подано клопотання про відкладення розгляду скарг.

У судове засіданні 05.08.2015 р. представник стягувача з'явився та подав клопотання про не здійснення фіксування судового процесу, яке судом задоволено.

Представники боржника та ДВС у судове засідання 05.08.2015 р. не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні 05.08.2015 р. клопотання представника ДВС про відкладення розгляду скарг, суд задовольнив зазначене клопотання.

Враховуючи нез'явлення в судове засідання 05.08.2015 р. представників боржника (скаржника) та ДВС, та у зв'язку із задоволенням клопотання представника ДВС про відкладення розгляду скарг, розгляд скарг було відкладено на 19.08.2015 р.

У судове засідання 19.08.2015 р. представники стягувача, боржника та ДВС з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні 19.08.2015 р. скаргу Державного підприємства "Вугілля України" № 0918/10 від 22.05.2015 р. на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у відділі примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 39997777, до складу якого входять 10 виконавчих проваджень на загальну суму боргу 2 192 503 990,99 грн., а саме за наказами № 17/301, № 40/414, № 5011-71/13110-2012, № 910/8009/13, № 910/8014/13, № 12230, № 910/8012/13, № 910/21922/13, № 910/6490/14 та № 910/16440/14.

Мотивуючи свою скаргу ДП «Вугілля України» зазначає суду про те, що дії виконавчої групи при проведенні опису й арешту майна є незаконними та такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження», крім того відсутні докази належного оформлення передачі повноважень та виконавчих проваджень від одного органу ДВС до іншого органу ДВС та повідомлення сторін про такі дії, відсутність відомостей щодо таких дій у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (ч. 1 ст. 5 Закону).

Частиною 1 ст. 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як зазначає ДВС, у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», згідно акту прийому-передачі незавершених виконавчих проваджень по дільниці № 9 від 07.04.2015 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменком О.С. передано, а заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Асадовим В.Т. прийнято вказані 10 виконавчих проваджень, що входять до переліку зведеного виконавчого провадження № 39997777.

Відповідно до доручення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Асадова В.Т від 07.04.2015 у зв'язку з ліквідацією Державної виконавчої служби України та відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, передачею незавершених виконавчих проваджень для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України головному державному виконавцю Кузьменку О.С. доручено прийняти для подальшого виконання вказані виконавчі провадження.

Згідно акту прийому-передачі незавершених виконавчих проваджень по дільниці № 9 від 07.04.2015 у зв'язку з утворенням відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Асадовим В.Т передано, а головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. зазначені вище виконавчі провадження прийнято.

Тобто головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. вчиняв виконавчі дії з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 39997777 на законних підставах.

У зв'язку з тим, що боржником (скаржником) самостійно не виконано виконавчі документи у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 Закону, головним державним виконавцем Кузьменком О.С. розпочато примусове виконання зведеного виконавчого провадження № 39997777, як це передбачено ст. 27 Закону.

Скаржник (боржник) також зазначає у своїй скарзі про те, що державний виконавець одночасно здійснив опис, арешт та вилучення майна скаржника, не дотримавши при цьому п'ятиденний строк, передбачений частиною сьомою статті 57 Закону. Отже вказані дії державного виконавця є незаконними.

Проте суд не погоджується з вказаними доводами скаржника (боржника), з огляду на наступне.

Статтею 32 Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частин 1, 2, 5 та 7 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Подані скаржником докази підтверджують лише факт вилучення арештованого майна та передачу його третій особі на зберігання, що не суперечить вищезазначеній нормі Закону. Більше того, Акт опису й арешту майна № 2, складений 18 травня 2015 року (копія якого є в матеріалах справи), містить застереження, що описане майно буде передане для реалізації не раніше 30 травня 2015 року. Отже державним виконавцем дотримано вимогу частини 7 статті 57 Закону щодо можливості передачі арештованого майна для реалізації у строк не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Будь-яких доказів, які б підтверджували факт реалізації майна боржника у строк до п'яти днів після накладення арешту на це майно, скаржником надано не було. В свою чергу, право державного виконавця одночасного арешту та вилучення майна з передачею на зберігання іншим особам прямо передбачено частиною п'ятою статті 57 Закону.

Інші порушення законодавства з боку державного виконавця, про які зазначає скаржник (боржник), також не підтверджуються належними доказами.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу Державного підприємства "Вугілля України" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити.

Суддя О.В. Нечай

на о год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № .

Суддя