Справа № 435/11612/12

2/214/741/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 березня 2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Бондар Я.М.,

при секретарі – Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Саксаганський районний відділ у м. Кривому Розі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом до відповідача, в обґрунтування якого вказала, що вона на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом АЕР №937498 від 25.05.2002 року є власником квартири АДРЕСА_1 Свідоцтва про право на спадщину за законом АЕР №937498 від 25.05.2002 року. Факт державної реєстрації права власності на вказану квартиру підтверджується Реєстраційним посвідченням КП “Криворізьке БТІ” від 12.06.2002 року.

06.03.2010 році за згодою позивачки зареєструвала місце свого проживання відповідачка ОСОБА_2, у вищезазначеній квартирі, до вирішення нею питання щодо вселення в інше жиле приміщення. Однак відповідачка за вказаною адресою не проживає з моменту реєстрації і по теперішній час, що підтверджується актом від 26.11.2012 року, і в квартирі жодного разу не з’являлась.

Витрати пов’язані з утриманням квартири АДРЕСА_2 та оплаті комунальних послуг відповідачка не бере, що ставить позивачку у вкрай складне становище.

Позивачка неодноразово зверталася до відповідачки щодо її зняття з реєстрації в належній їй квартирі. Проти цього вона не заперечувала, погоджувалась, бажання проживати за місцем реєстрації жодного разу не висловлювала, обіцяла знятися з реєстраційного обліку, утім ніяких дій щодо втілення своїх обіцянок не вчиняла.

У зв’язку з викладеним позивачка просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Отто Брозовського, бід. 77, кв. 48.

В судове засідання представник позивача не з’явився проте надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі його довірительки, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, проте надала заяву, в якій просила розглянути справу розглянути без її присутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що позивачка постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, яка належить їй на праві власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом АЕР №937498 від 25.05.2002 року. Факт державної реєстрації права власності на вказану квартиру підтверджується реєстраційним посвідченням КП “Криворізьке БТІ” від 12.06.2002 року.

06.03.2010 році за згодою позивачки зареєструвала місце свого проживання відповідачка ОСОБА_2, у вищезазначеній квартирі, до вирішення нею питання щодо вселення в інше жиле приміщення.

Однак відповідачка за місцем реєстрації не проживає з моменту реєстрації і по теперішній час, що підтверджується актом від 26.11.2012 року, і в квартирі жодного разу не з’являлась.

Витрати пов’язані з утриманням квартири АДРЕСА_3 та оплаті комунальних послуг відповідачка не бере, що ставить позивачку у вкрай складне становище.

Позивачка не одноразово зверталася до відповідачки щодо її зняття з реєстрації в належній позивачці квартирі. Проти цього вона не заперечувала, погоджувалася , бажання проживати за місцем реєстрації жодного разу не висловлювала, обіцяла знятися з реєстрації, утім ніяких дій щодо зняття з реєстрації у вказаній квартирі не вчиняла.

Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік.

У відповідності до ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, є достатньою підставою для зняття особи з реєстраційного обліку.

У зв’язку з викладеним, та приймаючи до уваги повне визнання позовних вимог відповідачкою, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову та позбавлення останньої права користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_4.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ст.ст. 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК УРСР, ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що позбавлена права користування жилим приміщенням, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які не були присутні під час його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Бондар Я.М.