ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2009 року Справа № 2-а-5601/08/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Григорука О.Б.
при секретарі Микитин Л.Р.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1.
від відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_4до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0021911700/0 від 10.10.2008року та №0021901700/0 від 10.10.2008року,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішеннь №0021911700/0 від 10.10.2008 та №0021901700/0 від 10.10.2008 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, суду пояснив, що ДПІ в м. Івано-Франківську неправомірно нарахувала СПД ОСОБА_4 податок на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 892986,00 грн. та податок з доходів фізичних осіб в сумі 16505,05 грн.. Вказав, що позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування і здійснював господарську діяльність згідно договорів комісії від 30.06.2007 року та від 02.01.2008 року та одержав виручку, що складається з сум комісійної винагороди, яка не перевищує розмір встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили та пояснили, що сума виручки, яку одержав позивач на розрахунковий рахунок від реалізації товарів у третьому кварталі 2007 року понад 500 тисяч гривень, а саме 1823090,21 грн., що перевищує визначений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року, позивачу правомірно визначено зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 20.06.2007 року - свідоцтво про державну реєстрацію - серія НОМЕР_1. На обліку в ДПІ в м. Івано-Франківську перебуває з 21.06.2007 року за реєстраційним номером №НОМЕР_2. В період з 27.06.2007 року по 31.03.2008 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
ДПІ в м. Івано-Франківську з 17 вересня 2008року по 30 вересня 2008року проведена виїзна планова перевірка підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.06.2007 року по 30.06.2008 року.
За наслідками перевірки був складений акт за №13011/17-3/2835912673 від 30.09.2008 року. Даним актом встановлено порушення ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року, п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року, ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2007рік в сумі 16505,05 грн.; п.4.7 ст.4, п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та п. «а» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період з жовтня 2007року по червень 2008року в розмірі 594304,00 грн..
З акту перевірки вбачається, що ОСОБА_4 здійснював господарську діяльність по реалізації будівельних матеріалів згідно договорів комісії №9 від 30.06.2007 року та №9 від 02.01.2008 року, які укладені між позивачем (комісіонером) та ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (комітентом). При перевірці правильності обчислення обсягу виручки встановлено розбіжності між даними, відображеними у звітах платника єдиного податку та даними виписок банку про рух коштів. Так, згідно даних відображених у звітах платника позивачем задекларовано обсяг виручки від реалізації товарів, робіт, послуг за 2007рік в розмірі 120893,00грн., за І квартал 2008року - 989800,00грн. У відповідності до виписок банку про рух коштів, на рахунок платника поступили кошти (за реалізований товар, згідно договору комісії, комісійні винагороди, проценти банку) в третьому кварталі 2007 року в розмірі 1823090,21 грн., в четвертому кварталі 2007року в розмірі 1815570,83грн., в першому кварталі 2008року - 1156349,20грн., тобто обсяг виручки від реалізації продукції, на думку перевіряючих з 30.07.2007 року перевищує граничні обсяги виручки (500000 грн.). А тому, як зазначено в акті перевірки, ОСОБА_4 відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», починаючи з наступного періоду (кварталу) повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється розділом ІV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, а також відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР повинен був зареєструватись як платник податку на додану вартість. Проте такий перехід з четвертого кварталу 2007 року не був здійснений і підприємець до кінця 2007року та в 2008році перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, також ОСОБА_4 не зареєструвався як платник ПДВ та в порушення п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та п.а) п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року не подавав до ДПІ в м. Івано-Франківську декларації з податку на додану вартість.
На підставі акту перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську були прийняті податкові повідомлення-рішення №0021911700/0 від 10.10.2008 року та №0021901700/0 від 10.10.2008 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання відповідно зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 16505,05 грн. та податку на додану вартість в сумі 892986,00грн., в тому числі 594304,00 грн. за основним платежем та 298682,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року зазначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується і для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн..
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).(ч.3 ст.1 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року).
Як вбачається з акта перевірки та пояснень представників відповідача в третьому кварталі 2007 року на розрахунковий рахунок підприємця ОСОБА_4 від здійснення операцій з продажу товарів надійшли кошти в сумі 1823090,21 грн., які ДПІ в м. Івано-Франківську визначила підприємцю як виручку і за умови отримання якої позивач повинен був з четвертого кварталу 2006 року перейти на загальну систему оподаткування, і як наслідок відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 року та Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість.
Суд вважає такий висновок відповідача помилковим, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 30.06.2007 року за №9 між ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (комітент) та підприємцем ОСОБА_4 (комісіонер) укладено договір комісії на продаж товару, згідно п.1.1. яких, комітент доручає комісіонеру реалізувати (продати) товар (партію товару), за ціною не менше ніж зазначена в накладних на відпуск товару (партії товару).
В пункті 2.1.5. договору зазначено, що доручення вважається виконаним в момент перерахування комісіонером грошових коштів за реалізований товар (партію товару) на рахунок комітента.
Відповідно до договору за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду із грошових коштів, що надійшли за проданий товар комітента.
Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. В ч.1 ст. 1013 ЦК України зазначено, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених в договорі комісії. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст.1018 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що кошти отримані від реалізації товарів згідно договорів комісії перераховувались позивачем на рахунок комітента (ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»). Дана обставина підтверджується договором доручення №20-0/51/88965/2 від 02.07.2007 року та банківською випискою по особовому рахунку позивача.
Судом також встановлено, що на виконання умов договору комісії №9 від 30.06.2007 року ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно платіжних доручень перераховувало позивачу комісійну винагороду (а.с.33-39).
Таким чином, кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку, не є власність цього суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковій передачі третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) чи доходом суб'єкта підприємницької діяльності; до складу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у даному випадку може бути включена тільки сума комісійної винагороди. СПД ОСОБА_4 є платником єдиного податку та здійснював свою діяльність згідно договору комісії №9 від 30.06.2007 року, суд приходить до висновку, що комісійна винагорода в сумі 69512,55грн., яку отримав позивач в третьому кварталі 2007 року і є виручкою підприємця в розумінні приписів Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 року та не перевищує встановлений ст.1 зазначеного Указу розмір 500 000 грн.. А тому, донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 16505,05 грн. відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» е неправомірним.
Також неправомірним, на думку суду, є донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 892 986,00грн., оскільки відповідно до ст.6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998року суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одночасно суд приходить до переконання про необхідність при задоволенні позову вийти за межі позовних вимог в порядку ч.2 ст.11 КАСУ, так як оскаржуване рішення слід визнати недійсним, а не нечинним, оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового повідомлення-рішення втрачаються не з часу його прийняття, а тільки з моменту набрання законної сили рішенням суду.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 11, 158-163, ст. 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську за №0021911700/0 від 10.10.2008року.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську за №0021901700/0 від 10.10.2008року.
Стягнути з Державного бюджету України в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 6,80 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя: /підпис/ Григорук О.Б.
Постанова в повному обсязі складена та підписана 13.04.2009року.