Справа № 425/2597/14-к

Провадження № 11кп/782/30/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Вербицького В. В.,

суддів Люклянчука В. Ф., Стороженко С. О.,

при секретарі Гончарової П. М.,

за участю прокурора Гринюк А. В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянула 7 квітня 2015 року у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 лютого 2015 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року у м. Рубіжне Луганської області, громадянин України, має середньо - технічну освіту, пенсіонер, відповідно до ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та йому призначено покарання в виді арешту на строк чотири місяці.

Ухвалено затримати ОСОБА_1 після набрання вироком законної сили з метою етапування під вартою до СІЗО м. Старобільська для подальшого відбування покарання згідно з цим вироком. Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту затримання.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому що він 29 вересня 2014 року, приблизно о 20 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на літньому майданчику магазину «7 днів» за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 87-А, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході сварки, наніс один удар кулаком правої руки в область правого ока ОСОБА_3, спричинивши їй тілесні ушкодження в вигляді крововиливу в області верхнього та нижнього повіка правого ока, схопивши її за передпліччя правої руки, відтягнув за кут майданчику магазина «7 днів», спричинивши їй тілесні ушкодження в вигляді крововиливу правого плеча у верхній третині, після чого наніс їй ще один удар кулаком правої руки в область лоба праворуч, спричинивши тілесні ушкодження в вигляді крововиливу та припухлості лобній області праворуч.

ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, наніс їй два удари кулаком правої руки в живіт, спричинивши тілесні ушкодження в вигляді крововиливу на передній брюшній стінці праворуч, та обома руками наніс один удар по вухах, спричинивши сильний фізичний біль.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №176 від 21.10.2014 року ОСОБА_3 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу та припухлості в лобній області праворуч, крововиливу в області верхнього та нижнього віку правого ока, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; крововиливу на передній брюшній стінці праворуч, крововиливу правого плеча у верхній третині, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження. В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним матеріалам справи, вказуючи при цьому на те, що потерпіла перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння сама зайшла за кут магазину і він почув звук удару об землю, який нагадує удар при падінні людини. Коли ОСОБА_3 повернулась, на лобі справа у неї він побачив шишку. Ударів ОСОБА_3 він не наносив, із нею в напрямку літнього майданчику не відлучався. ОСОБА_3 забрала її мати ОСОБА_4 і завела до магазину. Свідком цих подій був ОСОБА_5

Вважає, що суд першої інстанції не врахував: 1. Показання ОСОБА_5, пославшись на їх дружні стосунки, що не відповідає дійсності оскільки в них велика різниця у віку; 2. 29 вересня 2014 року біля кафе ОСОБА_5 він бачив другий раз в житті і виходячи з цих двох пунктів суд не прийняв показання свідка, які могли суттєво вплинути на його висновки; 3. Суд безпідставно прийняв показання рідної матері ОСОБА_3 - свідка ОСОБА_4, оскільки, на його думку, показання близьких родичів не можуть братись як доказова база. Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які мають істотне значення для висновків суду, містять протиріччя, але у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4. ОСОБА_4 давала показанням про те, що бачила як він наніс дочці два удари кулаком руки у живіт, інші удари вона не бачила. Хоча з показань ОСОБА_3, безпосередньо перед ударами в живіт він наніс їй долонями удар по вухах, через що вважає, що ОСОБА_4 повинна була бачити удар по вухах, а суд не звернув увагу на ці суттєві розбіжності і визнав їх спроможними; 5. Судом не прийнято до уваги що ОСОБА_3 звернулась за медичною допомогою через тривалий проміжок часу після 29 вересня 2014 року. 6. В суді він заявляв, що не міг з фізіологічної точки зору нанести удари, оскільки з 08 по 21 липня 2014 року знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Рубіжанської міської лікарні з діагнозом закритий травматичний вивих правого плеча і на цей час обмежений в рухах правою рукою.

Крім цього обвинувачений вказує на те, що під час винесення вироку не були враховані обставини, які пом'якшують його вину: він є пенсіонером; на нього поширюється Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; він страждає кожними захворюваннями и вимагає постійного уходу; проживає разом із дочкою, яка є інвалідом третьої групи і потребує постійного уходу з його боку.

Після доповіді суддею-доповідачем змісту оскарженого вироку, доводів, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, були вислухані:

- обвинувачений ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити та вказував що він невинуватий у вчиненні злочину за який його визнано винним вироком суду. Обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, викладені у вироку показання свідка ОСОБА_5;

- захисник ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 і просив її задовольнити;

- прокурор Гринюк А. В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого;

- потерпіла ОСОБА_3, яка підтвердила свої показання про те, що тілесні ушкодження їй наніс саме обвинувачений ОСОБА_1 і просила залишити його апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду без змін. Потерпіла підтвердила, викладені у вироку показання свідка ОСОБА_5

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого, захисника, прокурора, потерпілу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілій ОСОБА_3, оскільки такий висновок суду базується на сукупності зібраних у справі і розглянутих в судовому засіданні доказів, а тому є правильним.

На обґрунтування свого висновку, суд першої інстанції підставно послався у вироку на досліджені у судовому засіданні докази, у тому числі й на показання ОСОБА_3, яка є потерпілою від вчинених ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння злочинних дій.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 29 вересня 2014 року приблизно о 20 годині 30 хвилин біля магазину, де торгувала її матір обвинувачений, пив пиво, став чіпляти її з приводу зонта, кричав, вскочив і вдарив кулаком в область правого ока, схватив за руку, потягнув за кут магазину де вдарив кулаком по голові, в лобну частину, від чого вона впала. Коли вона, хотіла піти, обвинувачений вдарив її двома долонями по вухах, та наніс два удари в область живота. В цей момент вийшла її мати, розняла їх, обвинувачений втік.

Суд першої інстанції у вироку встановив, що такі ж показання потерпіла давала в ході проведення слідчого експерименту 23 жовтня 2014 року.

Показання потерпілої узгоджуються із показаннями свідка та даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що обвинувачений пив пиво біля магазину де вона торгує. З магазину вона почула голосну розмову між потерпілою та обвинуваченим і в вікно побачила, як ОСОБА_1 наніс потерпілій два удари кулаком в живіт.

Суд першої інстанції у вироку встановив, що такі ж показання свідок ОСОБА_4 давала під час проведення слідчого експерименту 23 жовтня 2014 року.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №176 від 21 жовтня 2014 року у потерпілої ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу та припухлості в лобній області праворуч, крововиливу в області верхнього та нижнього віку правого ока, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; крововиливу на передній черевний стінці праворуч, крововиливу правого плеча у верхній третині, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в суді першої інстанції судово-медичний експерт ОСОБА_6 показав, що пояснення потерпілої збігаються з даними судово-медичної експертизи. В потерпілої встановлено тілесні ушкодження в різних частинах тіла: лобі, оці, черевній стінці, передпліччі, які не могли утворитись від одноразового падіння. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитись при обставинах, зазначених потерпілою. Ушкодження в лобній області, ЧМТ, на черевній стінці - могли утворитись від удару кулаком; синці на передпліччі - коли обвинувачений схопив потерпілу за руку та став тягнути..

Сукупність зібраних у справі доказів була перевірена і проаналізована судом першої інстанції, що дало йому змогу зробити обґрунтовані висновки щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілій ОСОБА_3 та кваліфікації його злочинних дій за ч. 2 ст. 125 КК України.

Посилання обвинуваченого на те, що він не винний у вчиненні злочину, було предметом перевірки і не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неправильну оцінку судом доказів є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до частини 1 статті 85 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд першої інстанції обґрунтував свої рішення щодо винності обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та його правової кваліфікації на підставі безпосередньо сприйнятих під час судового засідання показань потерпілої, свідка та експерта, що відповідає вимогам статті 95 КПК України, а тому показання потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4 та судово-медичного експерта ОСОБА_6 визнаються допустимим.

Оскільки ці докази підтверджують винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілій ОСОБА_3, вони є належними доказами.

Свідок ОСОБА_5 суду першої інстанції пояснив, що він не бачив як обвинувачений наносив потерпілій удари і ці його пояснення в суді підтверджено потерпілою та обвинуваченим під час апеляційного розгляду, а тому суд загалом правильно не прийняв показання цього свідка в цій частині, оскільки вони не є належними.

Доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі про звернення ОСОБА_3 за медичною допомогою через тривалий час після 29 вересня 2014 року та наявність у нього внаслідок хвороби фізіологічної перешкоди нанести удари не приймаються до ували оскільки належними та достовірними доказами встановлено, що саме він умисно завдав легкого тілесного ушкодження потерпілій, що спричинило короткочасний розлад її здоров'я.

Висновок судово-медичної експертизи та показання в суді експерта підтверджують в цій частині показання потерпілої та свідка ОСОБА_4

Під час апеляційного розгляду не встановлено невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого про неврахування судом першої інстанції при призначенні покарання даних про його особу.

Так, при обранні виду покарання суд прийняв до уваги те, що обвинувачений є пенсіонером, а тому правильно не призначив ОСОБА_1 громадські роботи та не застосував до нього покарання у виді виправних робіт та обмеження волі, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 56, ч. 2 ст. 57, ч. 3 ст. 61 КК України.

З врахуванням обставин справи, особи обвинуваченого суд першої інстанції встановив неможливість призначення ОСОБА_1 покарання в виді штрафу і дійшов висновку що покаранням достатнім для виправлення обвинуваченого є виключно покарання у виді арешту.

Те, що суд у вироку не послався на поширення Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на обвинуваченого та його доньку та те, що обвинувачений має захворювання не вплинуло на правильність призначення покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання відповідно до ст. 65 КК України суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, його наслідки, особу винного, який відповідно до ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості, є пенсіонером, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується як агресивний і нестриманий, з врахуванням думки потерпілої про покарання у виді арешту; відсутність обставини, що пом'якшують покарання, обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та обґрунтував своє рішення щодо призначення винному покарання у виді арешту, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 06 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Вербицький В. В. Стороженко С. О.Люклянчук В. Ф.