АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Слободянюк С.В., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Івченко О.М.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, -

УСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати, перерахувати та виплатити заборгованість по сумах з тимчасової втрати працездатності за період з 01.05.1986 р. по 04.03.1991 р. із фактичних відшкодувань за шкоду, заподіяну здоров'ю, з урахуванням індексу інфляції, стягнути пеню в розмірі 120% річних та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

В судовому засіданні 15.07.2015 р. представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду 1-ї інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Унікальний номер справи: 758/6895/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12044/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.

Посилається, що заявлене представником відповідача клопотання повністю суперечить нормам Конституції України, оскільки суд позбавив його гарантованого судового захисту та крім того, не забезпечив правовою допомогою.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що скаржник звертався до суду із позовною заявою, яка зареєстрована канцелярією суду як справа в порядку цивільного судочинства.

Також встановлено, що як вбачається з вищевказаної позовної заяви, позивач в ній посилається одночасно на статті КАС України та ЦПК України.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження в справі, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17), Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст. 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 16 ЦПК України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» звернуто увагу судів на те, що вирішуючи питання розмежування юрисдикції, слід виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по перше, наявність у них спору про право цивільне (спори за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства).

Статтею 17 ч.2 п.1 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст.21 ч.2 КАС України вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної рішенням, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядаються в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

На підставі ст. 18 ч.1 п.4 КАС України спори фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, надання, одержання пенсійних та соціальних виплат, доплат, пільг, тощо є адміністративними справами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вона обґрунтована тим, що листом від 04.06.2015 р. за вих. № 8-44/Р-1307з-311 відповідач відмовив позивачеві у виплаті сум, на які він посилається у позові.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач звернувся за захистом свого права, яке не виникає із цивільних правовідносин (предметом не є відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, та відповідачем не є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який не здійснює владні повноваження), отже вищевказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно закриття провадження в справі та зазначає, що позивач мас можливість звернутися з вищевказаними вимогами в порядку адміністративного судочинства до відповідного адміністративного суду.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для закриття провадження в справі.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: