Справа №2-7563/11

          Провадження №2/403/1661/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Єлісєєвої Т.Ю.

при секретарі - Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа –приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2011 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про визнання договору дарування земельної ділянки від 02.07.2010 року недійсним, в якому посилається на те, що 20.08.1971 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 З 02.12.1971 року подружжя проживало за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, яке належало матері відповідача –ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 03.11.1987 року. 15.01.1988 року ОСОБА_5 було передано в дар ОСОБА_3, відповідно договору дарування, 18/100 частин житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд, розташованого у м. Дніпропетровську по вул.Червоній, 74 із земельною ділянкою 922 кв.м.

В 1993 році відповідач ОСОБА_3 покинув свою сім’ю, знявся з реєстрації місця проживання і переїхав на постійне місце проживання до м. Одеси.

19.03.2010 року, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №686 від 19.04.1999 року, ОСОБА_3 оформив право власності на земельну ділянку площею 0,0463 га, розташовану за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Червона, 74, про що отримав ОСОБА_6 про право власності на земельну ділянку серії ЯК №625220.

02.07.2010 року ОСОБА_3, відповідно договору дарування, подарував своїй сестрі ОСОБА_2 18/69 частин вказаної земельної ділянки.

Позивач вважає, що з 1993 року ОСОБА_3 не займався утриманням вказаної земельної ділянки, не витрачав грошових коштів та не відвідував належне йому майно протягом тривалого часу. Спірна земельна ділянка, яка була набута відповідачем в наслідок приватизації, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач при вчиненні договору дарування від 02.07.2010 року перевищив обсяг наданої йому цивільної дієздатності та здійснив відчуження майна, частка якого належить їй, як дружині відповідача, на праві спільної сумісної власності подружжя та відчуження такого майна потребує її згоди. Відповідної згоди на відчуження 18/69 частин вказаної земельної ділянки позивач не надавала, тому просить визнати договір дарування 18/69 частин земельної ділянки від 02.07.2010 року, площею 0,0463 га., розташованої за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Червона, 74, недійсним.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладене в позові та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки була отримана відповідачем ОСОБА_3 в наслідок безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності, до набрання чинності внесення змін до ст.61 СК України. Просили в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача. Підтримала заперечення представника ОСОБА_2 в повному обсязі та просила відмовити в позові в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з’явилася, про час, дату та місце була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, що 20.08.1971 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про одруження Серії І-АБ №106348(а.с.10).

З 02.12.1971 року подружжя проживало за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, яке належало матері відповідача –ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 03.11.1987 року.

15.01.1988 року ОСОБА_5 було передано в дар ОСОБА_3, відповідно договору дарування, 18/100 частин житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд, розташованого у м. Дніпропетровську по вул.Червоній, 74, який розташований на земельній ділянці площею 922 кв.м.(а.с.17,18).

У вересні 1993 року відповідач ОСОБА_3 покинув свою сім’ю, знявся з реєстрації місця проживання і переїхав на постійне місце проживання до м. Одеси, що підтверджується довідкою квартального комітету №4 Бабушкінського районного виконавчого комітету(а.с.11).

19.03.2010 року, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №686 від 19.04.1999 року, ОСОБА_3 оформив право власності на земельну ділянку площею 0,0463 га, розташовану за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Червона, 74, про що отримав ОСОБА_6 про право власності на земельну ділянку серії ЯК №625220(а.с.8,9).

02.07.2010 року ОСОБА_3, відповідно договору дарування, подарував своїй сестрі ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку(а.с.7).

В судовому засіданні позивач не заперечувала того факту, що відповідач ОСОБА_3 отримав земельну ділянку безоплатно в порядку її приватизації.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до ст.61 Сімейного Кодексу України щодо об’єктів права спільної сумісної власності подружжя»(Відомості Верховної Ради України (ВВР), №11, від 11.01.2011 року) зміст ст.61 було доповнено ч.5 в редакції: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Судом встановлено, що на момент укладання відповідачем договору дарування 18/69 частин земельної ділянки від 02.07.2010 року не існувало жодних обмежень, обтяжень, чи інших перешкод для вчинення цього правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, оскільки договір дарування 18/69 частин земельної ділянки від 02.07.2010 року, розташованої у м. Дніпропетровську по вул.Червоній,74, був вчинений ОСОБА_3 виключно у відповідності до діючого законодавства України, яке діяло на момент укладання вказаного правочину та спірна земельна ділянка не являлась об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11,15,37,60,214,215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа –приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя Єлісєєва Т.Ю.