Справа № 22-11064                                                          Головуючий в 1 інстанції-Помарєв О.В..

Категорія - 23                                                                   Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА

іменем       України

22 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М.

суддів- Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі - Баклановій Ю.В.

за участю : позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування   матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача просила стягнути з нього на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 804,62 грн., моральної- 5000 грн., обґрунтовуючи свій позов тим, що відповідач є її сусідом, який придбав будинок по АДРЕСА_1, вона мешкає в будинку № 51 по тій же вулиці.

В червні 2004 року він пошкодив належний їй паркан ( два листи шиферу ),в липні 2004 року побудував бетонну стяжку біля свого гаража на належній їй земельній ділянці та водовідвід з порушенням встановлених норм та правил, через що під час дощу заливає її земельну ділянку, у вересні 2004 року відповідач намагався незаконно встановити металеві ворота на її земельній ділянці.

Вона понесла витрати на ремонт паркану 43,80 грн., на лікування 474,62 грн. через те, що у вересні 2004 року відповідач ,намагаючись встановити ворота, застосував до неї фізичну силу, у неї через нервовий стрес загострились захворювання - хронічний панкреатит, виявлено гіпертонічний криз.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 19 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на те , що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначила ,що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи і наявними у справі доказам .Суд надав неналежну оцінку наданим доказам у справі

В судовому засіданні позивачка доводи апеляційної скарги підтримала.

Відповідач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те ,що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду -залишити без змін  з наступних підстав.

Згідно із СТ..СТ.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала , якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено ,що позивачка та відповідач є власниками суміжних домоволодінь та земельних ділянок відповідно № 51 та АДРЕСА_1. 

Позивачка не надала судові доказів на те, що відповідач пошкодив належний їй паркан у червні 2006 року, а наданий нею товарний чек від 18.09.05 року про придбання шиферу не є переконливим доказом винних дій відповідача в цій частині.

Також позивачка не надала судові доказів про розподіл меж земельної ділянки та документів про винос їх на місцевість, що не дозволяє суду зробити висновок про правомірність чи неправомірність побудови відповідачем бетонної стяжки навколо гаражу та водовідводу.

Позивачкою не надані докази на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача різко погіршився стан її здоров'я та що потягло необхідність лікування та придбання ліків на вказану нею суму.

Через вказане судом відмовлено в задоволенні позову.

Як убачається з матеріалів справи, події ,на які посилається позивачка, відбулися у липні-вересні 2004 року.

Будинки сторін на момент придбання відповідачем вказаної власності, були розташовані на одній земельній ділянці.

На цей час дійсно не було розмежовано цю земельну ділянку між власниками будівель. Ця обставина підтверджена державним актом на право власності на земельну ділянку, та планом меж земельної ділянки які видана позивачці лише 2 грудня 2004 року, тобто після вказаних нею подій ( а.с.7 ).

Та обставина, що зовнішні межі її земельної ділянки були погоджені з суміжними землекористувачами і встановлені в натурі саме після вказаних позивачкою подій, підтверджені і пояснювальною запискою до технічної документації із землеустрою. Крім того, в цій записці зазначено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 раніше надавалась площею 450 м. кв. для будівництва та обслуговування будинку, але фактично у користуванні позивачки знаходилась ділянка площею 603 м. кв. (а. с 55-56).

Також позивачка посилалась на акт обстеження від 07.06.06 року, та план земельної ділянки ( без дати) складений БТІ, де вказана ширина ділянки 15,1 м., але ширина наданої їй земельної ділянки відповідно до вказаного державного акту та плану меж земельної ділянки повинна складати 15,0 м.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати правомірними чи неправомірними дії відповідача щодо побудування бетонної стяжки та водовідливу і висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними.

З матеріалів справи також убачається, що позивачка не надала судові ніяких доказів на те, що саме відповідач пошкодив її паркан , та що він застосував до неї фізичну силу при встановленні воріт та це спричинило погіршенню її здоров'я.

Тому і в цій частині висновки суду про відсутність вини відповідача у заподіянні їй матеріальної та моральної шкоди є правильними і відповідають встановленим обставинам справи.

Таким чином, висновки суду, який розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, щодо недоведеності доказами позову та відмови в задоволенні позову, відповідають встановленим    обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 303 , п.1 ч.І ст.307 , ч.І ст.308 , ст.313-315       ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 19 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в

касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня

набрання нею законної сили.