Справа №22-11 311 Суддя 1 - інстанції-Шишова О.О.
Категорія - 30______________________ Доповідач- Слгазіна Л.П.______________________
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючого- судді Новодворської О.І.
Суддів- Єлгазіної Л.П., Кіянової С.В.
При секретарі- Писаревій Ю.Г.
За участю: позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 17 липня 2006року за позовом ОСОБА_1, діючої від себе та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дічої від себе та в інтересах неповнолітніх дітей , Управління комунальних ресурсів Донецької міськради- про визнання права користування жилим приміщенням, про зміну умов найму жилого приміщення; про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним „
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла від себе та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , КП „Заперевальна „ - „ про виселення тимчасових мешканців із житлового приміщення „
ВСТАНОВИВ: Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду у вересні 2005 року з позовом - про визнання права на жиле приміщення до відповідачів , в обгрунтування позовних вимог вказувала, що з 1999року стала проживати у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 на квартирі його батьків за адресою - АДРЕСА_1, з яким уклала шлюб 27.10.2001року. Від шлюбу має сина 2002 року народження. При житті чоловік визнавав за нею право на жиле приміщення як за членом сім'ї і бажав щоб вона прописалася.
На момент її вселення на спірну жилу площу там були прописані батько, мати, сестра чоловіка та її неповнолітній син. Для її прописки треба їх згода, але вони фактично заперечують проти її реєстрації і після смерті чоловіки бажають щоб вона покинула квартиру.
Позивачка за час слухання справи доповнила свої позовні вимоги, , просила суд першої інстанції змінити договір найму жилого приміщення. Просила надати їй у користування ізольовану жилу кімнату площею 15,10 кв. м., де вона мешкає з 1999року, а відповідачам залишити у користування сміжні жилі кімнати площею 15,10кв.м. та 11.50кв.м.
Крім того, їй стало відомо, що позивачі 9 грудня 2005року отримали свідоцтво про право власновті на спірну квартиру, і кожному з них належить по 1/3 частині спірної квартири. Вона вважає, що її право порушено, оскільки справа розглядається з вересня 2005 року і відповідачі знали, що вона мешкає у спірній квартирі. Просила суд визнати
недійсним свідоцтво НОМЕР_1 про право власновті на квартиру, розташовану у АДРЕСА_1 , виданого Управлінням комунальних ресурсів Донецької міськради.
Відповідачі звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 - про її виселення як тимчасового мешканця із спірної квартири, вказували , що в спірній з 1971квартирі були прописані:ОСОБА_8., /який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, /відповідачка , та донька- ОСОБА_3, та син ОСОБА_7 Вони займали дві кімнати, а у 1990 році їм була надана і третя кімната.
У 2001 році їхній син ОСОБА_7 уклав шлюб з відповідачкою і попросив дозволу на тимчасове проживання його дружини. Померлий у 2004році чоловік , який був основним квартиронаймачем, не надавав дозволу позивачкі на проживання у квартирі. Договір найму між ними та позивачкою не укладався, письмового дозволу на її проживання вони не надавали. Була усна угода, що її син та позивачка будуть мешкать у гуртожитку, де позивачка була зареєстрована і мала житло.
ІНФОРМАЦІЯ_4 року у позивачки народився син, який теж проживає разом з нею у спірній квартирі. Після смерті сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 / і чоловіка позивачки/, вони звернулися до позивачки з проханням залишити кімнату у квартирі, але позивачка добровільно її не покинула. Порушується їхнє право власності. Просили суд виселити позивачку із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення та зняти її з реєстрації.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволені частково. Суд визнав за нею та її неповнолітнім сином право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним Свідоцтво НОМЕР_2 про право власності на АДРЕСА_1 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1- про встановлення порядку користування жилим приміщенням і надання їй жилої кімнати площею 15,10 кв.м, у вказаній квартирі - відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - про висилення ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина , знятті її з реєстрації із спірної квартири -відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка та її померлий ІНФОРМАЦІЯ_3, перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.10.2001 року. Від шлюбу мають сина ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження. Позивачка вселилася та , продовжує проживати у спірній квартирі з 1999року за згодою членів сім'ї без належної реєстрації, що підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, вела з чоловіком та членами сім'ї спільне господарство. Відповідно до вимог ст.64 ЖК України набула рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням .
Оскільки позивачка набула права на проживання у спірній квартирі, а приватизація спірної квартири відбулася без її участі, то її право на приватизацію було порушено і суд визнав свідоцтво про право власності на квартиру недійсним.
Суд першої інстанції дійшов висновку , що при виділенні позивачу ізольованої кімнати площею 15,10 кв.м, порушуються вимоги ст.63 ЖК України, а жилої кімнати розміром 13.9 у квартирі не має.
Суд не прийняв до уваги дозоди відповідачів, що позивачка поселилася у спірну квартиру тимчасово, оскільки вони не узгоджуються з обставинами по справі.
Не погодившись із судовим рішенням , відповідачі принесли апеляціну скаргу, в якій посилаються на те, що суд першої інстанції порушив матеріальне та процесуальне право, не взяв до уваги вимоги ст. 98 ЖК України.
Як вбачається з обставинами по справі , наймач жилого приміщення та члени його сім'ї , які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити
тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користуіванням приміщенням
Позивачка заселилася до спірної квартири до її приватизації і ніколи не сплачувала квартирну плату та комунальні послуги.
Суд першої інстанції невірно застосував ст.64 ЖК України, оскільки вони не надавали письмової згоди на вселення позивачки., Також невірно розтлумачені показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та їхні пояснення , що позивачка вселялася на умовах тимчасового проживання. Суд дійшов висновку, що позивачка вела спільне господарство з членами сім'ї наймача, але в рішенні не наведені дркази і обгрунтування суду в цій частині відсутнє. Суд взяв до уваги пояснення свідка ОСОБА_10, яка є тіткою позивачки та зацікавленою особою. У суді першої інстанції позивачка підтвердила, що письмової згоди на її проживання члени сім'ї не давали. Позивачка була зареєстролвана у гуртожитку з 1999р. по 31.08.2005року за місцем робрти і за собою зберігала право на проживання, з реєстрації знята паспортистом. Позивачка після смерті чоловіка у квітні 2005 року втратила право тимчасового мешканця. На їхню думку позивачка як тимчасовий мешканець не мала права на приватизацію їхньої квартири. Рішення суду першої інстанції просили змінитита відмовити позивачкі у задоволенні позовних вимог а задовольнити їхні позовні вимоги.
Судова колегія заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, яка просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що станом на 27 жовтня 2005року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 з 30.07.1971року
ОСОБА_8 з 30.07.1971року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_3 з 27.01.1988р. та її син ОСОБА_6 1991 року народження;
ОСОБА_7 з 02.03.1994 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка зареєстрованою не значилася./а.с.38/
Відповідачам 9 грудня 2005року Управлінням комунальних ресурсів м.Донецька видано Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за НОМЕР_1 ОСОБА_2 та членам її сімД ОСОБА_3 та ОСОБА_6 кожному по 1/3 частині. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням Донецької міськради НОМЕР_1 від 09.12.2005року./а.с.112/
Відповідно до вимог ст. 65 ЖК України - наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Письмова згода на вселення позивачки не надавалася. Договір найму житлового приміщення з ОСОБА_1 не укладався, заяву до органів внутрішніх справ про реєстрацію за місцем проживання вона не подавала.
Апеляційни суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового і необгрунтованого висновку, що позивачка набула право на проживання у спірній квартирі, оскільки сама позивачка у позовній заяві зазначила, що відповідачі заперечували проти її проживання , письмової згоди на її проживання не давали. Крім того , позивачем не надано доказів , а судом першої і апеляційної інстанції не встановлено, що позивачка та відповідачі вели спільне господарство. Таким чином позивачка не набула прав та обов'язків члена сім'ї наймача, як того передбачає ст.64 ЖК України. У зв'язку з наведеним, позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну умов найму жилого приміщення є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Згідно Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затв. постановою КМУ №35 від 16.01.2003р. - наймачеві квартири не потрібно писати заяву про постановку на реєстраційний облік іншого громадянина, бо з такою заявою повинен звернутися сам громадянин, який бажає стати на реєстраційний облік. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 таку заяву не подавала, оскільки значилася зареєстрованою ,у АДРЕСА_2-з 1999року по 31.08.2005року, а до 1999року проживала та була зареєстрована у своєї тітки - опікуна ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_3 / а.с.112-113/.
Таким чином доводи позивачки є безпідставними і необгрунтованими належними доказами. Позивачка була зареєстрована у спірній квартирі 18.01.2006 року без належних підстав, оскільки заочне рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 12 грудня 2005 року, було скасоване Ухвалою названого суду від 22 березня 2006року / а.с.24-25,35/.
Законом України „ Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року №2482-12 ст. 8 пункт 2 передбачено, що передача займаних квартир / будинків / здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім,ї, які постійно мешкають в даній квартирі / будинку/, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири / будинку/. Позивачка не була постійним мешканцем спірної квартири і не отримувала письмової згоди від повнолітніх членів сім'ї на її приватизацію і тому права її не порушені . В цій частині позову позивачкі слід відмовити по наведеним вище обставинам. Підстав для визнання недійсним Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 та членів її сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_6, виданого згідно з розпорядженням Донецької міськрадиНОМЕР_1 від 09.12.2005року, -апеляційний суд не вбачає. Інших доказів позивачем суду не надано. Відповідно зі ст. 11 п.1 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі. Згідно ст. 309 п.1 -3 рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у випадку неповного з"ясування обставин справи , що мають значення для справи ; недоведеність обставин , що мають значення для справи , які суд вважав встановленими ; та невідповідність висновків суду обставинам справи.
За вказаних обставин рішення суду слід скасувати на підставі п.2 ст.309 ЦПК України -підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є :
недоведеність обставин , що мають значення для справи, які суд вважає встановленими.
Керуючись ст.. 303 - 307, ст.309, 313, 315.317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 • задовольнити.
Рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 17 липня 2006 року - скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1, діючої від себе та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла від себе та
в інтересах неповнолітніх дітей , Управління комунальних ресурсів Донецької міськради-про визнання права користування жилим приміщенням, про зміну умов найму жилого приміщення; про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним „
Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діяла від себе та в інтересах неповнолітніх дітей до ОСОБА_1, діючої від себе та б інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, КП „Заперевальна" - про виселення тимчасових мешканців із житлового приміщення „
Виселити ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 року народження із квартириАДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Зобов,язати КП „Заперевальна „ зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 , зареєстровану 18.01.2006року за адресою : квартира № АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.