Справа № 22-11521 Головуючий 1-ї інстанції - Бабенко С.С.
Категорія-21 Доповідач - Єлгазіна Л.П
РІШЕННЯ
Іменем України
22 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого-судді Новодворської О.І.
Суддів- Кіянової С.В., Єлгазіної Л.П.
При секретарі- Писаревій Ю.Г.
За участю: ОСОБА_1, представника відповідача Михайловської Т.О. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької обл. від 26 жовтня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Дзержинську Донецької обл. - „Про відшкодування моральної шкоди"
ВСТАНОВИВ: 13.11.2006 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся позивач на рішення Дзержинського міського суду Донецької обл. від 26 жовтня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Дзержинську Донецької обл. - „Про відшкодування моральної шкоди"
На його думку суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у стягненні моральної шкоди, у зв,язку з ушкодженням здоров,я. Посилання суду на зупинення дії ст. 21,28,34 Закону України „ Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" ст.. 77 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" -є безпідставним. Апелянт вважає, що суд порушив ст, 58 Конституції України. Зміни в діючий закон не вносилися. Рішення просив скасувати і задовольнити його позовні вимоги.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької обл. від 26 жовтня 2006 року , у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Суд першої інстанції посилався на те, що позивачу вперше - 13.06.2006року згідно висновку МСЕК встановлено 30% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву, яке сталося 13 лютого 2006року. Оскільки ст.. 77 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" дія ст..77 зупинена, / в частині відшкодування моральної шкоди / п.е п.1 ч.І ст21, ч.З ст.28 ч.З ст.34 „Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", то позивач не має права, на думку суду на відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю- доповідача, пояснення позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення представника ФОНДУ соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, який просив відхилити апеляційну скаргу, та залишити рішення суду без зміни , перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави
апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її задовольнити з наступних підсиав..
Апеляційним судом встановлено , що 13.02.2006 року позивач працював на ДП „Дзержинськвугілля" в підземних умовах ГРОЗ і при виконанні трудових обов, язків з ним трапився нещасний випадок - травма лівої ноги. / а.с.22-23/ Постраждалим часто знаходиться на лікуванні у зв'язку з наслідками отриманої травми - посттравматичний невріт./а.с.9-17/
Висновком МСЕК від 13.06.2006р. йому вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву, яке сталося 13.02.2006року та 5% по трудовому каліцтву 28.02.1982року. / ас. 19/
В зв,язку з втратою працездатності йому була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у 30 ОООгр., бо постійно відчуває фізичний біль, сорм, бо він молода людина і в нього обмежений рух лівої ноги, що визиває моральні та фізичні страждання , періодично знаходиться на стаціонарному лікуванні, чим порушена його життєдіяльність.
На думку апеляційного суду, нещасний випадок , який стався з позивачем , відповідно до ч.2 ст. 13 Закону - є страховим випадком з настанням якого відповідно до п. „е" п.1.ч.1 ст. 21 Закону зобов"язує Фонд відшкодувати грошову суму за моральну шкоду, за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу , полягає в моральних стражданнях у зв"язку з пошкодженням здоров"я, порушенні нормальних життєвих зв"язків, внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, його власними поясненнями, дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, актом розслідування НОМЕР_1, довідками МСЕК , витягами з історії хвороби.
Зазначені доводи не були враховані місцевим судом і свідчать про те, що , суд першої інстанції порушив вимоги ст.. 28 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" - оскільки у позивача 13.06.2006року виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 37.01.2004р. №1-рп І у відповідності зі ст..23 , 1167 ЦК України - моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві. .. складається з фізичного болю або душевних страждань, які він відчуває у зв"язку з каліцтвом. Ушкодження здоров"я спричинене потерпілому під час виконання трудових обов"язків , незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку настання каліцтва, потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більші моральні страждання , чим спричинені робітнику , який не втратив професійну працездатність. Позивач внаслідок трудового каліцьва та стійкої втрати професійної працездатності, позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя.
Відповідно до ч.3 ст.34 Закону - висновок МСЄК про встановлення наявності чи відсутності спричиненя моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов"язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Згідно роз"яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р., з наступними змінами та доповненями, розмір моральної (немайнової) шкоди , суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість заподіяної травми,
наслідки тілесних ушкоджень істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди , суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення професійної працездатності, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя а також молодий вік позивача та необратимі наслідки у зв,язку з трудовим каліцтвом. Апеляційний суд вважає, що достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди позивачеві буде сума у 10 ОООгривень.
Відповідно до ст.. 77 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" ст..77 зупинена дія / в частині відшкодування моральної шкоди / п.е п.1 ч.І ст21, ч.З ст.28 ч.З ст.34 „Закону України „Про загальнообов,язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності."
Але згідно до ст..8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміни до Закону України „Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності." -не вносилися.
Відповідно до ч.І ст. 15 „Закону України „Про загальнообов, язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105-ХШІ -страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасного випадку - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь - якої іншої, систему фінансування.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням ї зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Розглядаючи спір , судова колегія вважає, що місцевий суд не повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що вказані доводи дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, і відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.. 304 п.1 , 307, 309, 313 , 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дзержинського міського суду Донецької обл. від 26 жовтня 2006 року -скасувати і постановити нове рішення.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької обл. на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 ООО / десять тисяч / гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.