Справа 22-1826 ас                                     Головуючий у 1 інстанції Князьков В.В.

Категорія 41                                                Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА Іменем  України

22 грудня 2006 року                                             Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексеева А.В., Лісового О.О. При секретарі Мартіросовій А.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової адміністрації України на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, наказ Голови ДПА України від 16.11.2005 року про звільнення з посади позивача та залишення його у розпорядженні ДПА у Донецькій області визнаний незаконним, позивач поновлений на посаді начальника державної податкової інспекції у м. Макіївки, в задоволенні його позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі представники відповідача просять скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим доказам щодо правомірності звільнення позивача з посади начальника інспекції, суд не врахував, що позивач проходив службу, тому це право керівника звільнити його з посади з залишенням його у розпорядженні ДПА у Донецькій області, для видання наказу про звільнення з посади позивача були всі підстави, про що свідчать відповідні докази по справі.

Суд першої інстанції встановив, що позивач 4.02.2004 року був призначений на посаду начальника державної податкової інспекції в м. Макіївки, наказом відповідача від 16.11.2005 року його було звільнено з посади на підставі п. 40 підпункту в Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, п.З постанови Кабінету Міністрів України „Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції і обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги" з залишенням його у розпорядженні ДПА в Донецькій області. Суд дійшов до висновку, що відповідач не довів в судовому засіданні, що його наказ є правомірним, оскільки суд встановив, що підстав для такого наказу не було. Тому суд задовольнив адміністративний позов та поновив порушене право позивача шляхом поновлення його на роботі. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено за тих підстав, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, позивач та його представник просили скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду залишенню без змін з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що суд правильно встановив обставини справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що позивач проходив службу в органах податкової міліції, наказом відповідача від 4 лютого 2004 року його як підполковника податкової міліції було призначено на посаду начальника державної податкової інспекції у м. Макіївки (а. с. 21).

Наказом відповідача від 16 листопада 2005 року позивач (полковник податкової міліції) був звільнений з посади з залишенням його в розпорядженні ДПА у Донецькій області (а. с 7).

При звільненні позивача з посади начальника державної податкової інспекції у м. Макіївки відповідач в наказі зазначив, що підставою для звільнення з посади є п.п. в п. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 з наступними змінами.

Відповідно до п.п. в п. 40 Положення призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ УССР відповідно до його компетенції. При цьому враховується, що при здійсненні організаційно -штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

В наказі відповідача також є посилання на п. З постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1998 року № 1716 з наступними змінами „Про проходження служби

особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги", відповідно до якого встановлено, що Голові Державної податкової адміністрації дозволено здійснювати в разі необхідності переведення осіб начальницького складу податкової міліції на посади державних службовців інших структурних підрозділів органів державної податкової служби із залишенням їх в кадрах податкової міліції.

Таким чином, в наказі відповідача є посилання на право керівника ДПА України здійснювати організаційно-штатні заходи, в тому числі щодо призначення на посади, звільнення тощо. В апеляційній скарзі відповідач посилається саме на ці обставини й зазначає, що звільнення позивача з посади з залишенням його в розпорядженні ДПА у Донецькій області є правом керівника в зв"язку з тим, що позивач є особою, яка проходить службу.

Проте в наказі відповідача про звільнення з посади зазначено, що підставою для звільнення позивача з посади стала доповідна записка ДПА у Донецькій області від 4.11.2005 року. З зазначеної доповідної записки випливає, що позивач неналежним чином виконував свої обов"язки керівника інспекції, тривалий час знаходився на лікарняному та у відпустці, під час його керівництва інспекцією зросла бюджетна заборгованість з відшкодуванню податку на додану вартість, збільшився розмір податкового боргу, є висновок про звільнення позивача з посади (а. с. 22).

В судовому засіданні відповідач зазначав, що позивач звільнений в зв"язку із встановленими обставинами щодо неналежного виконання обов"язків керівника податкової інспекції.

За таких обставин доводи відповідача щодо права керівника податкової адміністрації визначати місце проходження служби позивачем правильно не прийняті судом до уваги, оскільки звільнення з посади сталося не в наслідок певного переміщення по службі в зв"язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, а в зв"язку з виявленими недоліками в роботі позивача на посаді начальника податкової інспекції, що не заперечувалось в судовому засіданні й випливає з наказу, фактичних обставин справи.

Апеляційний суд за таких підстав не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача щодо неврахування судом передбаченого законом права керівника податкової адміністрації щодо місця проходження служби позивача, при цьому враховує, що після звільнення з посади начальника податкової інспекції й до часу розгляду справи судом першої інстанції позивачу не було надане інше місце проходження служби.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що будь-яких законних підстав для звільнення позивача з посади не було, оскільки наведені в наказі та в доповідній записки обставини щодо неналежного виконання покладених обов'язків на позивача не підтверджені. Суд надав належну оцінку доказам по справі, правильно зазначив, що доказів щодо неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків відповідачем не надано, не доведено, що позивач не виконував будь-які посадові обов"язкі, які потягли за собою зростання податкових боргів. Та обставина, що позивач знаходився певний період у відпустці та хворів не надавала відповідачу законних підстав для звільнення позивача з посади.

Оскільки відповідач не визначив інше місце проходження позивачем служби з часу звільнення, й в зв"язку із визнанням наказу про звільнення протиправним, з врахування

роботи позивача на посаді державного службовця, суд мав всі підстави для поновлення позивача на роботі.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 198, 200 КАС України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 9 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.