Справа № 444/1544/14 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско В.Є.

Провадження № 22-ц/783/240/15 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:.

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Ванівського О.М., Павлишина О.Ф.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2014 року, -

ВСТАНОВЛЕНО:

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2014 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ "ВіЕс Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2014 року з метою забезпечення позову Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008 року, - на час розгляду справи в суді та до вступу рішення в законну силу накладено арешт у межах суми заборгованості в розмірі 3346492,22 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу по справі - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, оскільки невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У клопотанні Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" про обмеження права виїзду ОСОБА_2 за межі України шляхом тимчасової відмови йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше - відмовлено.

В апеляційній скарзі на ухвалу про відкриття провадження по справі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Покликається на те, що відповідно до ч. 8 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів, оскільки місцезнаходження позивача є АДРЕСА_2, то справа підсудна Галицькому районному суду м. Львова.

В апеляційній скарзі на ухвалу про забезпечення позову ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

Апелянт вважає, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Покликається на те, що маючи в заставі нерухоме майно, яким забезпечено виконання зобов'язання ОСОБА_2, вимоги щодо накладення арешту на грошові рахунки, рухоме та нерухоме майно відповідача з метою наступного задоволення своїх вимог за їх рахунок є неспівмірними з ціною позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на ухвалу про забезпечення підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "ВіЕс Банк" звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно кредитного договору №KF50954 від 21 липня 2008 року місцем реєстрації відповідача є Жовківський район, с. Зашків. Також згідно копії паспорта, ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою.

А відтак, Жовківський районний суд Львівської області з дотриманням правил підсудності відкрив провадження у даній справі за відомим місцем проживання відповідача.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням вимог ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

А тому, колегія суддів вважає, що підстав для зміни чи скасування ухвали суду про відкриття провадження, передбачених ст. 312 ЦПК України не встановлено.

Що стосується ухвали про забезпечення позову, то слід вказати наступне.

Згідно матеріалів справи, при подачі позовної заяви позивачі звернулися в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2, а також обмежити право виїзду останньому за межі України шляхом тимчасової відмови йому у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, тимчасового затримання або вилучення паспорта, якщо він був виданий раніше.

Частково задовільняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову в такий спосіб може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак з таким висновком суду в повному обсязі погодитись не можна.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як роз'яснив в п. 4 Постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.06.2006 року №9 Пленум Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 липня 2008 року між ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір KF50954, згідно якого Позивач надав грошові кошти в сумі 300 000 євро, з кінцевим строком погашення не пізніше 21.07.2023 року під 12% річних.

21 липня 2008 року між ВАТ "Електрон Банк" (правонаступником якого є ПАТ "ВіЕс Банк") та ТзОВ "Корпорація - Агротехінвестсервіс" укладено іпотечний договір, з метою повного та своєчасного виконання зобов'язань Боржником за кредитним договором KF50954 від 21.07.2008 року, відповідно до умов якого Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Згідно п. 7 Іпотечного договору, вартість предмету іпотеки з цим договором, станом на день укладення Договору, складає 2 505 500 грн.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Представником заявника не представлено суду належних та допустимих доказів того, що вартість нерухомого майна переданого в іпотеку є недостатньою для погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором та те, що необхідним є ще й звернення стягнення на грошові кошти, інше рухоме та нерухоме майно, що знаходиться у власності відповідача.

Маючи в заставі нерухоме майно, яким забезпечено виконання зобов'язання ОСОБА_2, вимоги щодо накладення арешту на грошові рахунки, рухоме та нерухоме майно відповідача з метою подальшого задоволення своїх вимог за їх рахунок є неспівмірним з ціною позову.

Крім того, кредитний договір від 21.07.2008 року укладено на суму 300 000 Євро з кінцевим строком погашення не пізніше 21.07.2023 року, а заборгованість по сплаті кредиту на час подання позову становить 206 976, 70 Євро, що свідчить про те, що ОСОБА_2 частково здійснював свої зобов'язання за кредитним договором. На час укладення іпотечного договору вартість майна переданого в іпотеку покривала суму за кредитним договором. На час подачі позову про стягнення заборгованості і заяви про забезпечення позову боржником погашено третину боргу за кредитним договором, при тому що вартість майна, яке перебуває в іпотеці залишається сталою.

Також рішенням Господарського суду Львівської області від 30 вересня 2014 року задоволено позов ПАТ "ВіЕс Банк" до ТзОВ "Корпорація - Агротехінвестсервіс" про звернення стягнення на предмет іпотеки та звернуто стягнення на нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, що є предметом іпотеки та належить ТзОВ "Корпорація - Агротехінвестсервіс" на праві власності.

Колегія суддів приходить до висновку, що представником заявника не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову та не подано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 209 ч.3, 303, 307 ч. 2 п.п. 1, 2, 312 ч. 1 п.п.1, 2, 314 ч. 1 п.п. 4, 6, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2014 року про відкриття провадження - відхилити.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2014 року про відкриття провадження - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2014 року про забезпечення позову - задовольнити.

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 04 липня 2014 року про забезпечення позову скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах суми заборгованості в розмірі 3346492,22 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу по справі - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :