ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 р. | № 35/254 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.
За участю представників : ДП "Придніпровська залізниця" - Гладкої А.В., Чабіної М.С.; ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" –Гаврилова А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського”
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. по справі № 35/254 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" про стягнення 234 182,16 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ДП “Придніпровська залізниця” 17.07.2006 р. звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” 234 182,16 грн. заборгованості за користування вагонами в січні 2006 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2006 р. по справі № 35/254 /суддя Широбокова Л.П./ позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” на користь позивача боргу в сумі 118 442,52 грн., 1184,43 грн. –державного мита, 59,59 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 р. по справі №35/254 /судді : Лисенко О.М., Головко В.Г., Чоха Л.В./ рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 р. залишено без змін, а апеляційна скарга ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач - Відкрите акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач - ДП “Придніпровська залізниця” просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін, посилаючись на те, що висновки суду першої та апеляційної інстанції відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” та ДП “Придніпровська залізниця” був укладений договір на експлуатацію залізничної під’їзної колії від 05.04.2000 р. №1/22 з протоколом розбіжностей. Даним договором сторони визначили порядок експлуатації під’їзної залізничної колії, подання та прибирання вагонів, обрахування часу користування вагонами, тощо.
На виконання умов договору в період з 14.01.2006 р. по 30.01.2006 р. позивач надав відповідачу визначені договором послуги, відповідно до відомостей плати за користування вагонами №№010192-010198, 010201-010204, 010209-010215, 010217, 010227-010232, 010237-010241, 010247-010251, 010256-010260, 010271-010275, 010278-010282, 010284, 010288-010292, 010288-010292,010294-010300, 010302-010309, 01031, 020325-010330, 010339-010345,010347, які відповідач підписав із зауваженнями, та в частині розбіжностей плата за користування вагонами не була списана залізницею з особового рахунку відповідача.
Також, господарськими судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до акту звіряння розрахунків, розбіжності між сторонами склали :
- за ненадання, передбаченої договором 50% знижки у платі за користування вагонами у разі відправлення зазначених вагонів в порожньому стані маршрутів, в сумі 96072, 90 грн. без ПДВ;
- за ненадання, передбачених договором 5 годин нормативно-технологічного часу, який виключається із загального часу знаходження вагонів на під’їзній колії, для відновлення сипучості вантажів, які змерзаються, в сумі 96449,70 грн. без ПДВ;
- за нарахування залізницею плати за користування вагонами в сумі 1 729,20 грн. без ПДВ, оскільки відповідач вважає, що спірні вагони не були прийняти залізницею та відсутня вина комбінату в несвоєчасній передачі вагонів.
Рішення господарського суду першої інстанції та апеляційна постанова, якими позовні вимоги задоволені частково, мотивовані тим, що згідно зі ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України;
- відповідно до п/п а) п.2 Повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Мінтрансзв’язку подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України (в редакції Постанови КМУ від 25.12.2004 р. №1758, яка була чинна до внесення змін Постановою КМУ №673 від 16.05.2006 р.), тобто повноваження щодо встановлення тарифів плати за користування вагонами належали у спірний період Кабінету Міністрів України. Ставки плати за користування вантажними вагонами «Укрзалізниці», встановлені Розпорядженням КМУ від 08.10.2004 р. №706-р "Ставки плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці для усіх типів вагонів" та не могли встановлюватися за домовленістю сторін, оскільки є фіксованою ціною, яка встановлюється державою. Дане Розпорядження не містить винятків чи знижок при нарахуванні плати за користування вагонами;
- спірна знижка була встановлена відповідно до наказу Міністерства транспорту України №320 від 10.06.1999 р., який втратив чинність на підставі наказу Міністерства транспорту України №770 від 14.11.2005 р., та не був чинним на час виникнення спірних правовідносин (січень 2006 р.), а отже, вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 96972,90 грн., ПДВ 20% , всього на суму 116 637,48 грн.;
- позовні вимоги в частині стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 1 729,20 грн., ПДВ 20%, всього на суму 2075,04 грн. підлягають задоволенню, поскільки згідно п.4 Правил користування вагонами подачі і забирання вагонів вказується у пам'ятці про користування вагонами, яка заповнюється під час подання і забирання вагонів та підписується відповідальними особами станції і вантажовласника. Відповідно до п. «в»п.16 Правил користування вагонами і контейнерами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р. за N 165/3458, в разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлені їй до здачі з причин, що залежать від залізниці, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки користування вагонами, цей час виключається із загального часу користування вагонами. Відповідач пам'ятки про користування вагонами №№184-190, що складені залізницею, не підписав, зауважень своїх в них не зазначив, натомість склав свої пам'ятки, які не підписані представниками залізниці. Відповідачем складено акти затримки вагонів від 18.01.2006 р. на 10-00 год. та 15-30 год. про неприйняття вагонів із-за зайнятості колії. Вказані акти не підписані представниками залізниці, відсутні докази, що ці акти були пред'явлені залізниці до підписання та остання відмовилась підписати їх, відповідач також не надав доказів, що повідомляв залізницю про готовність вагонів до здачі, як це передбачено п.5.4 договору договору на експлуатацію залізничної під'їзної залізничної колії № 1/22 від 05.04.2000 р.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 115 739,64 грн. (96449,70 грн. та ПДВ 20%), господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що поскільки параграфом 16 договору на експлуатацію залізничної під'їзної залізничної колії № 1/22 від 05.04.2000 р., встановлено, що на відновлення сипучості вантажів, що змерзаються, в зимовий період з 15.11 по 01.03. встановлюється нормативно-технологічний час, 5 годин на вагон, який виключається із загального часу знаходження вагонів на під'їзд ній залізничній колії. Факт надходження вантажу в змерзлому стані оформлюється актом загальної форми. Перевезення вказаних вантажів врегульовано в правилах перевезення вантажів, які змерзаються, що затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., згідно п.13, яких у разі прибуття вантажів у змерзлому стані одержувач складає акт загальної форми за участю представника станції. В акті засвідчується факт прибуття вантажу в змерзлому стані, вказують заходи, ужиті одержувачем для вивантаження вагонів, а також час, затрачений на розморожування та вивантаження. Відповідно до довідки КП «Дніпродзержинська метеостанція»№303 від 03.08.2006 р. в спірний період з 11 по 31.01.2006 р. температура повітря була від -3,1 С до –1 С. За усіма випадками прибуття вантажів у змерзлому стані у спірний період відповідач скла акти загальної форми про те, що вантажі прибули в змерзлому стані та потрібен їх розігрів (акти №226 від 11.01.2006 р., №7 від 12.01.2006 р., №10 від 13.01.2006 р., №39 від 17.01.2006, №81 від 25.01.2006 р.) Зазначені акти представники залізниці підписати відмовилися, про що в них наявні відмітки, та відповідач направляв по всіх випадках отримання вантажів в змерзлому стані, скарги на ім’я начальника станції Дніпродзержинськ та Начальника Дніпропетровської дирекції перевезень, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги ДП “Придніпровська залізниця” до ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” підлягають задоволенню в частині стягнення 118 442,52 грн., заборгованості за користування вагонами в січні 2006 р., відповідно до договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії від 05.04.2000 р. №1/22.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. по справі № 35/254 постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 –11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.11.2006 р. по справі № 35/254 залишити без змін.
Головуючий - Б.М. Поляков
Судді - Н.Г. Ткаченко
Л.Й.Катеринчук