ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 12/258-33/72 | 24.03.09 |
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного підприємства «Основа К»
до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»відділення «Львівське регіональне управління відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»
про стягнення 900 000,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Балобанов О.В. –представник за довіреністю б/н від 05.12.2008 року;
від відповідача: не з’явився.
встановив :
Приватне підприємство «Основа К»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»відділення «Львівське регіональне управління відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»про стягнення 900 000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.02.2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством «Родовід банк»в особі начальника відділення «Львівське регіональне управління відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»укладено договір № 41/01-Д-08 строкового банківського вкладу з правом поповнення в національній валюті юридичної особи-резидента.
Відповідно до п.1 додаткової угоди банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26156020000004 (надалі –рахунок) грошові кошти (надалі –вклад) в сумі 300 000,00 гривень та зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу 04 березня 2010 року і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
Згідно з п. 2.1. датою надходження суми вкладу до банку є дата зарахування на рахунок грошових коштів від вкладника, що підтверджується відповідними розрахунковими документами. Датою повернення є дата переказу банком вкладу з рахунку на поточний рахунок вкладника, вказаний у розділі 6 цього договору.
Умовами вищезазначеного договору сторонами було обумовлено можливість дострокового припинення дії договору і порядок такого дострокового припинення.
Згідно з п. 2.11. договору витребування вкладником вкладу в повному обсязі або його частини до строку, вказаного в п.1.1. договору означає дострокове припинення дії цього договору. Лист про дострокове повернення вкладу або його частини надається із зазначенням суми та строку дострокового списання вкладу і подається за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати повернення. Повернення вкладу здійснюється з урахуванням умов, передбачених п. 2.12.
Згідно з п. 3.3.2. договору вкладник зобов’язується повідомити банк письмово про свій намір отримати вклад або його частину, до спливу строку, встановленого в п. 1.1. цього договору за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати дострокового витребування вкладу.
У зв’язку з господарською необхідністю і на виконання умов договору позивач листом від 09.10.2008 року за вих. № 133 повідомив відповідача про намір витребування вкладу в сумі 900 000,00 грн. Цей лист було отримано відповідачем 09.10.2008 року за вх. № 199.
Всупереч умовам договору відповідач відмовив позивачеві у поверненні вкладу листом від 14.10.2008 року за вих. № 759. Свою відмову відповідач мотивував посиланням на п. 2.11 договору і на положення п.2.5. постанови Правління НБУ № 319 від 11.10.2008 року.
У зв’язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2008 року відповідно до статті 64 ГПК України порушено провадження у справі № 12/258.
У відповідності до ст. 17 ГПК України справу спрямовано до Господарського суду м. Києва для розгляду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.01.2009 року с. Мудрий С.М. прийняв справу до свого провадження з присвоєнням номера № 12/258-33/72, розгляд справи призначено на 02.03.2009 року.
У судовому засіданні 02.03.2009 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду від 23.01.2009 року, також через загальний відділ діловодства подав заяву про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 24.03.2009 року.
У судове засідання 24.03.2009 року з’явився представник позивача, через загальний відділ діловодства подав письмові пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити з урахування заяви про уточнення позовних вимог та стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 900 000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 9 000,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з його необґрунтованістю, оскільки, як вбачається з довіреності представника він є заступником начальника юридичного управління банку, отже банк, маючи юридичне управління, має змогу направити у судове засідання іншого представника. За таких умов, враховуючи, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи подане повторно, суд вважає, що дане клопотання подане з ціллю затягування розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
29.02.2008 року між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Родовід банк»в особі начальника відділення «Львівське регіональне управління відкритого акціонерного товариства «Родовід банк»укладено договір № 41/01-Д-08 строкового банківського вкладу з правом поповнення в національній валюті юридичної особи-резидента.
Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до п.1 додаткової угоди банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26156020000004 (надалі –рахунок) грошові кошти (надалі –вклад) в сумі 300 000,00 гривень та зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу 04 березня 2010 року і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
Згідно з п. 2.1. датою надходження суми вкладу до банку є дата зарахування на рахунок грошових коштів від вкладника, що підтверджується відповідними розрахунковими документами. Датою повернення є дата переказу банком вкладу з рахунку на поточний рахунок вкладника, вказаний у розділі 6 цього договору.
Згідно з п. 2.13. договору збільшення суми вкладу, встановленої в п. 1.1. договору за рахунок перерахування вкладником додаткових грошових коштів допускається за згодою банку та оформлюється укладанням додаткової угоди, яка змінює умови цього договору в частину суми вкладу. Лист вкладника до банку про збільшення суми вкладу надається за 1 (один) робочий день до запропонованої дати збільшення депозитного рахунку.
Керуючись п. 2.13. договору сторони підписали додаткові угоди № 1 від 07.04.2008 року, № 2 від 08.05.2008 року, № 3 від 16.05.2008 року, № 4 від 02.07.2008 року, № 5 від 09.07.2008 року, № 6 від 04.08.2008 року, № 7 від 15.08.2008 року та № 8 від 19.08.2008 року, які знаходяться в матеріалах справи. Відповідно до цих додаткових угод розмір вкладу збільшився до 900 000,00 грн., і позивач перерахував грошові кошти для збільшення суми вкладу на депозитний рахунок, що підтверджується банківськими виписками, що знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п.2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідні положення також визначаються у ч.2 статті 1060 Цивільного кодексу України.
Умовами вищезазначеного договору , а саме п.п. 2.3., 2.11., 2.12., 3.3.2., 3.4.1., 3.4.4. договору № 41/01-Д-08 від 29.02.2008 року, сторонами було обумовлено можливість дострокового припинення дії договору і порядок такого дострокового припинення.
Згідно з п. 2.11. договору витребування вкладником вкладу в повному обсязі або його частини до строку, вказаного в п.1.1. договору означає дострокове припинення дії цього договору. Лист про дострокове повернення вкладу або його частини надається із зазначенням суми та строку дострокового списання вкладу і подається за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати повернення. Повернення вкладу здійснюється з урахуванням умов, передбачених п. 2.12.
Згідно з п. 3.3.2. договору вкладник зобов’язується повідомити банк письмово про свій намір отримати вклад або його частину, до спливу строку, встановленого в п. 1.1. цього договору за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати дострокового витребування вкладу.
На виконання умов договору позивач листом від 09.10.2008 року за вих. № 133 повідомив відповідача про намір витребування вкладу в сумі 900 000,00 грн. Цей лист було отримано відповідачем 09.10.2008 року за вх. № 199.
Всупереч умовам договору відповідач відмовив позивачеві у поверненні вкладу листом від 14.10.2008 року за вих. № 759. Свою відмову відповідач мотивував посиланням на п. 2.11 договору і на положення п.2.5. постанови Правління НБУ № 319 від 11.10.2008 року.
У листі вих. № 759 від 14.10.2008 року при цитуванні п. 2.11. договору відповідачем у вказано, що витребування вкладником вкладу в повному обсязі або його частини допускається за згодою банку та за умови надання вкладником до банку письмової вимоги про дострокове повернення вкладу. Згідно з умовами п. 2.11. договору № 41/01-Д-08 від 29.02.2008 року згода банку на витребування вкладником вкладу в повному обсязі або його частини не потрібна та вкладник про дострокове повернення вкладу або його частини повинен повідомити листом за 5 (п’ять) робочих днів до запропонованої дати повернення. Вказані умови позивачем були виконані.
Щодо постанови Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків»№ 319 від 11.10.2008 року, то вона не була належним чином зареєстрована в Міністерстві Юстиції України та у зв’язку з чим не набула чинності.
Згідно статті 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч.1 статті 2 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.
Статтею 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Крім того, постановою Правління Національного банку України «Про окремі питання діяльності банків»№ 413 від 04.12.2008 року вищезазначена постанова втратила чинність.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 900 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» в особі відділення «Львівське регіональне управління відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 17; к/р 32008171201 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321712, код ЄДРПОУ 14349442) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «Основа К»(79037, м. Львів, вул.. Б. Хмельницького, 212, корп. 2; р/р 2600914158 в ЛОД «Райффайзенбанк Аваль», МФО 325570; код ЄДРПОУ 35102252) заборгованість в розмірі 900 000 (дев’ятсот тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 9 000 (дев’ять тисяч) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання: 10.04.2009 року.