ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

іменем України

"30" травня 2011 р. Справа № 2-а-66/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Поліщука М.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від "28" лютого 2011 р. у справі № 2-а-66/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 09.02.2011 р. звернувся до Гощанського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до УПФУ в Гощанському районі Рівненської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання його нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2010 рр. і до набрання постановою суду законної сили.

Постановою цього суду від 28 лютого 2011 року позов задоволено частково, поновлено строк звернення до суду та зобов"язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену соціальну допомогу як дитині війни з серпня по грудень 2010 р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни. Таким чином він є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Доводи скаржника про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема не визначення поняття "мінімальна пенсія за віком", не приймається колегією суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У розумінні статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Доводи апелянта, що при застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є помилковими, оскільки судова колегія вважає, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які мають статус дитини війни, конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

В зв"язку з викладеним колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії у розмірі, визначеному ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Проте, суд першої інстанції в своїй постанові невірно зазначив період, за який належить проводити такі нарахування та зобов'язав відповідача провести перерахунок щомісячного державного підвищення до пенсії позивачу та виплатити йому необхідні кошти з серпня 2010 р. по грудень 2010 р.

Зважаючи на ту обставину, що позов поданий 09.02.2011 року, позивач просив задовольнити його позовні вимоги за 2007-2010 рр., суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання перерахувати позивачу доплату до пенсії як дитині війни та провести відповідні виплати підлягають задоволенню в межах визначеного ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, а саме починаючи з 09.08.2010 р. по 31.12.2010 р. А його позовні вимоги за період з 01.01.2007 р. по 08.08.2010 р. включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду, а не для відмови у позові.

Окрім того, суд першої інстанції в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність поновлення пропущеного позивачем строку на звернення до суду, хоча по суті задовольнив його позовні вимоги в межах зазначеного процесуального строку.

Посилання суду першої інстанції у своїй постанові на юридичну необізнаність позивача як на поважну причину пропуску ним встановлено ч.2 ст.99 КАС України строку звернення до суду, не є переконливими, так як усі закони, що визначають права і обов”язки громадян, доводяться до населення у визначеному діючим законодавством порядку і їх офіційне оприлюднення є необхідною умовою набрання ними чинності.

Керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205 та 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 28.02.2011 р. змінити в частині визначення строків відновлення прав ОСОБА_2 на перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Гощанському районі Рівненської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 щомісячну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", за період з 09.08.2010 р. по 31.12.2010 р. включно з урахуванням раніше проведених виплат.

Постанову Гощанського районного суду Рівненської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобовязання відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 р. по 08.08.2010 р. - скасувати, та його позовні вимоги за вказаний період - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.Г. Поліщук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 вул.Першотравнева 40,с.Гоща,Рівненська область,35400

3- відповідачу ОСОБА_3 пенсійного фонду в Гощанському районі Рівненської області вул.Незалежності 35,смт.Гоща,Рівненська область,35400