ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 р. < Текст >Справа № 24844/11/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                        Святецького В.В.

суддів:                                                            Довгополова О.М, ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 07.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області про зобов’язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни,-

встановила:

25 січня 2011 року позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області про зобов’язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Просить стягнути з відповідача недоплачене підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з урахуванням строків передбачених ст. 99 КАС України.

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 07.02.2011 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області щодо відмови у підвищенні пенсії ОСОБА_2 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни. За період з 25.07.2010 року по 07.02.2011 року включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням проведених виплат.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

          Відповідно до ст.183-2 КАС України, якщо рішення прийняте в порядку скороченого провадження апеляційні скарги, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

          Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за задоволений період є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.

          Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Саме тому суд першої інстанції зобов’язав відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25.07.2010 року по 07.02.2011 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст.183-2, 195,197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів –

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 07.02.2011 року у справі №2а-273/11/0309– без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Святецький

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_1