ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.09                                                                                 Справа № 19/54.

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання    Добродзій Є.В., розглянув матеріали справи за позовом

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма „Співдружність”, м.Луганськ

про стягнення 13288 грн. 66 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність № 1 від 10.10.2008;

від відповідача –Токарев М.В., довіреність № б/н від 01.01.2009.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з ремонту автотранспорту у сумі 11595 грн. 00 коп.; інфляційні нарахування у сумі 1415 грн. 71 коп.; 3% річних у сумі 277 грн. 94 коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю „ТІН”, м.Луганськ (позивачем) на протязі 2007 року надавались послуги Товариству з обмеженою відповідальністю Торговій фірмі „Співдружність”, м.Луганськ (відповідачу) з ремонту автотранспорту, що підтверджується актами виконаних робіт №№ 26, 27, 28 від 09.08.2007, № 30 від 10.08.2007, № 58 від 19.09.2007, № 59 від 20.09.2007, № 66 від 21.09.2007, № 71 від 25.09.2007, № 73 від 27.09.2007,      № 76 від 05.10.2007, № 125 від 31.10.2007, які підписані та затверджені печатка обох сторін, всього на суму 11595 грн. (а.с.11 зворот -16 зворот).

Відповідач надані послуги не оплатив.

01.02.2008 позивачем надіслана відповідачу претензія з вимогою сплатити заборгованість у місячний термін з моменту отримання претензії (а.с.17-18). Однак відповідач заборгованість не сплатив.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже сума 3% річних від суми заборгованості складає 277 грн. 94 коп., а сума інфляційних витрат складає 1415 грн. 71 коп. (за період з 05.03.2008 по 01.12.2008).

Тобто загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 13288 грн. 66 коп.: основного боргу –11595 грн. 00 коп.; 3% річних –277 грн. 94 коп.; інфляційних витрат –1415 грн. 71 коп.

У зв’язку з тим, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги з ремонту автотранспорту у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2009 було порушено провадження по справі та розгляд справи призначений на 16.03.2009.

У судових засіданнях 16.03.2009 та 21.04.2009, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви.

02.04.2009 розгляд справи був відкладений, у зв’язку з неявкою позивача у судове засідання.

21.04.2009 представник позивача надав пояснення без номеру та без дати, в якому підтримав позовні вимоги та повідомив, що після подання позову заборгованість відповідачем не погашалась. Вважає доводи відповідача необґрунтованими, а посилання на неотримання претензії надуманим.

У судовому засіданні 27.04.2009 представник відповідача надав відзив на позовну заяву б/н від 27.04.2009. Повідомив, що з доводами та вимогами позивача не згоден, вважає їх необґрунтованими, та не визнає їх в повному обсязі, обставини, на які посилається позивач, не відповідають дійсності. Також відповідач зазначив, що невідомо хто підписав акти виконаних робіт від імені відповідача та чи мала ця особа повноваження на вчинення таких дій, що ніяких зобов’язань відповідача перед позивачем не існує, на підприємстві відповідача не має та не було автотранспорту з зазначеними державними номерами, ніякої вимоги стосовно оплати наданих послуг він не отримував, оскільки Дегтярев (особа, яка отримала 05.02.2008 відправлення, зазначена в пред’явленому позивачем повідомленні про вручення поштового відправлення від 01.02.2008) в той час на підприємстві відповідача не працював, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за лютий 2008 року.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем на протязі 2007 року були надані відповідачу послуги з ремонту автотранспорту на суму 11595 грн. 00 коп., що підтверджується актами виконаних робіт №№ 26, 27, 28 від 09.08.2007, № 30 від 10.08.2007, № 58 від 19.09.2007, № 59 від 20.09.2007, № 66 від 21.09.2007, № 71 від 25.09.2007, № 73 від 27.09.2007, № 76 від 05.10.2007, № 125 від 31.10.2007, які підписані та затверджені печатка обох сторін (а.с.11 зворот -16 зворот).

Відповідач надані йому послуги не оплатив.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.17-18), позивач 01.02.2008 направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість. Ця претензія відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення   № 360070 надіслана на адресу: м.Луганськ, вул.2-га Краснознаменна, б.16в та отримана 05.02.2009 уповноваженою особою Дегтяревим.

Станом на 01.02.2008 юридична адреса відповідача була: м.Луганськ, вул.Лутугінська, б.133, про що було відомо позивачу, але в порушення вимог ст.530 Цивільного кодексу України позивач не звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов’язання з оплати наданих послуг, за цією адресою, тому у відповідача не виникло обов’язку щодо їх оплати.

Позивачем не доведено, що адреса на яку була надіслана претензія була на той момент фактичною адресою відповідача. Дана адреса в жодному документі наданому позивачем у підтвердження своїх вимог не зазначена, тобто надіслання претензії за цією адресою не може прийматися судом як доказ пред’явлення вимоги стосовно оплати наданих послуг.

Оскільки у відповідача відсутній обов”язок стосовно оплати наданих йому  послуг, то й вимоги про стягнення 3% річних і інфляційних нарахувань також необгрунтовані.

Таким чином у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 13288 грн. 66 коп. слід відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем при поданні позовної заяви державне мито в сумі 1 грн. 06 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” з наступними змінами. Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах встановлено: для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів –за ставкою 118 грн. Тобто зайві кошти, сплачені на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у сумі 62 грн. 00 коп. також підлягають поверненню.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.04.2009 за згодою представників сторін були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області     

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 зайве сплачені 01 грн. 06 коп. державного мита за квитанцією № 1166614 від 23.02.2009 та 62 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  за квитанцією № 39584 від 19.03.2008.

Повернення коштів здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 05.05.2009.

Суддя                                                                                      Т.В.Косенко