Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 р.                                                    Справа №805/2295/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 12:40

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання Хоменко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

за участю:

позивача – ОСОБА_1;

представник відповідача - не з’явився;

третя особа – не з’явилась.

ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі за текстом –відповідач, ГУ МВС України в Донецькій області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

25 червня 2015 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду закрито провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, відповідно до п.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.          

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 23 лютого 2015 року її син, старший лейтенант міліції ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, загинув під час виконання службових обов’язків. У березні 2015 року вона разом із чоловіком звернулись із заявою до ГУ МВС України в Донецькій області щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги, а також надання пільг відповідно до чинного законодавства України. Вважає, що у своєму листі відповідач безпідставно відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги, вказавши на те, що ця допомога буде виплачена донці сина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, керуючись нормою статті 23 Закону України «Про міліцію», відповідно до якої одноразова грошова допомога виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №707 від 12 травня 2007 року (далі за текстом - Порядок), якою затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги і що відповідно до цього Порядку, така допомога виплачується членам сім’ї загиблого, а в разі їх відсутності – його батькам та утриманцям. Також, позивач зазначив, що її син не перебував у шлюбі з ОСОБА_2, тому його донька – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, народилася поза шлюбом, тому її не можна вважати членом сім’ї, оскільки вона є утриманцем відповідно до Сімейного кодексу України.

Тому, позивач вважає протиправною та безпідставною бездіяльність відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги. Крім цього, позивач зазначив, що своєю бездіяльністю та безпідставною відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги спричинив моральну шкоду, яку оцінює в 1 000 000 грн. та просить суд стягнути цю суму з відповідача.

У судовому засіданні позивач надала додаткові пояснення, відповідно до яких зазначила, що зміни до Закону України «Про міліцію» дійсно набрали законної сили 12.03.2015р., але питання щодо призначення виплат розглядалось після прийняття цієї норми, тому відповідач мав застосовувати діючу на момент звернення норму, оскільки вона суттєво впливає та поліпшує умови для позивача. Також вважає, що посилання відповідача на постанову КМУ №707 від 12.03.2007 р. (Порядок) є незаконним, оскільки ця норма вже втратила чинності.

Позивач у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач до суду не з’явився, про дату й час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. В своїх письмових запереченнях зазначив, що норму статті 23 Закону України «Про міліцію» потрібно застосовувати в редакції, чинній на день загибелі працівника міліції, тобто станом на 23 лютого 2015 року. За таких умов, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції здійснюється на підставі та у відповідності до «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 12.03.2007 №707 (далі - Порядок), а саме, грошова допомога виплачується членам сім’ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності – його батькам та утриманцям, тобто, грошова допомога повинна бути виплачена доньці ОСОБА_4 – ОСОБА_5, яка, відповідно до приписів Сімейного кодексу України є членом сім’ї загиблого ОСОБА_4. Крім того, зазначив, що з адміністративного позову в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди не вбачається, що позивачеві спричинена моральна шкода, не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Вважає, що ГУ МВС України в Донецькій області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України для правовідносин, що склалися між сторонами і не порушувало прав позивача ані своїми діями ані бездіяльністю. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до судового засідання не з’явилась, про дату, час та місце проведення була повідомлена належним чином. На попередньому судовому засіданні надала свідоцтво про народження ОСОБА_5 (а.с.58), договір №15204304 від 27 квітня 2015 року про відкриття фізичній особі поточного рахунку в національній валюті та його обслуговування на ім’я ОСОБА_6 (а.с.56-57), та інші документи, а також пояснила, що вищезазначений договір вона уклала на ім’я доньки, у зв’язку з тим, що ГУ МВС України в Донецькій області їй повідомило, що одноразова грошова допомога повинна бути виплачена донці ОСОБА_4, як члену сім’ї загиблого відповідно до законодавства України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, письмові заперечення відповідача, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з наступними позовними вимогами, крім іншого:

-          Визнати бездіяльність ГУ МВС України в Донецькій області протиправною щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію».

-          Зобов’язати ГУ МВС України в Донецькій області у відповідності до п.7 «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», затвердженого Постановою КМУ від 12 травня 2007 року №707, подати МВС до ДПА висновок щодо можливості проведення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» №208-VIII від 13.02.2015 року «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції».

-          Зобов’язати ГУМВС в Донецькій області виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, передбачену ст.23 Закону України «Про міліцію».

-          Стягнути з ГУМВС в Донецькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України спричинену моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн.

Матеріалами справи встановлено, що 23 лютого 2015 року, на охорону громадського порядку у місті Маріуполь заступив ГРБ №1 ГУМВС України в Донецькій області у складі: старшого інспектора ВДАІ м. Маріуполь капітана міліції ОСОБА_7, старшого оперуповноваженого відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, помічників оперуповноваженого відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області молодшого сержанта міліції ОСОБА_8 та сержанта міліції ОСОБА_9 Приблизно о 18:10 годині на перехресті вулиць Пашковського та Мержляка у місті Маріуполь нарядом було зупинено автомобіль «Ланос». Під час перевірки документів у водія та пасажира автомобіля, один із злочинців зненацька кинув у бік наряду петарду, а другий в той же час, здійснив декілька пострілів з пістолету, при цьому поранив ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 Останній від отриманих поранень помер на місці.

За висновком Акту №3 про нещасний випадок форми Н-1, затвердженого начальником ГУМВС України в Донецькій області генерал-майором міліції ОСОБА_10 10 березня 2015 року, нещасний випадок з старшим оперуповноваженим відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4 стався в період проходження служби при виконанні службових обов’язків, пов’язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю. (а.с.36-38, 52-54)

Згідно Висновку службового розслідування за фактом нападу на працівників групи швидкого реагування ГУМВС в області 23 лютого 2015 року в м. Маріуполь, загибель старшого оперуповноваженого ВШР «Сокіл» УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 настала у період проходження служби в ОВС при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. (а.с.29-33)

Актом розслідування нещасного випадку (форма Н-5) від 10 березня 2015 року, що стався 23 лютого 2015 року встановлено, що старший оперуповноважений відділу швидкого реагування «Сокіл» УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області, старший лейтенант міліції ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в ОВС з 03.09.2009, в займаній посаді з 18.11.2011. Щорічний медичний огляд пройшов у 2014 році – визнано здоровим. Отримав – «Вогнепальне поранення у ліву скроневу область голови», від отриманих поранень помер на місці події, що також засвідчено лікарським свідоцтвом про смерть №740 від 24 лютого 2015 року (форма №106/о). (а.с.48, 34-35,49-51)

У даному акті також зазначені відомості про членів сім’ї, а саме: донька – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3; батько – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4; мати – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_4 загинув у період проходження служби в ОВС при виконанні службових обов’язків, пов’язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей.

19 березня 2015 року позивач разом із чоловіком звернулись до ГУМВС України в Донецькій області з заявами відповідно до ст.40 Конституції України, ст.20 Закону України «Про звернення громадян», ст.23 Закону України «Про міліцію», Постанови КМУ від 12.05.2007 року №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», у яких висловили вимоги щодо проведення їм виплати одноразової грошової допомоги та визначити статус загиблому синові «Учасник бойових дій», а також надати їм, як батькам загиблого, пільги, передбачені чинним законодавством. (а.с.14-16, 17-19)

Листом від 15 квітня 2015 року №10/М-621, М-622, ГУМВС України в Донецькій області надало відповідь, що статус учасника бойових дій посмертно не встановлюється, а на сім’ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відносно виплати одноразової грошової допомоги роз’яснено, що згідно з Порядком, одноразова грошова допомога першочергово виплачується членам сім’ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності – його батькам та утриманцям. Тому, відповідно до положень чинного законодавства, виплата одноразової грошової допомоги буде призначена неповнолітній донці загиблого – ОСОБА_5.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Статтею 20 зазначеного Закону встановлені терміни розгляду звернень громадян, які розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Тобто, судом встановлено, що позивач звернувся 19 березня 2015 року до ГУМВС України в Донецькій області в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», на що відповідач у місячний термін надав обґрунтовану відповідь на це звернення (лист №10/М-621, М-622 від 15 квітня 2015 року). (а.с.14-20, 21-22)

Спірним питанням даної адміністративної справи є порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції, що регулюється, зокрема, статтею 23 Закону України «Про міліцію».

Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» визначено, зокрема, внести зміни та викласти у наступній редакції частину третю статті 23 Закону України «Про міліцію», а саме: "У разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов’язків сім’ї загиблого (померлого), його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Частиною 1 розділу II «Прикінцеві положення» передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто він набрав чинності 12 березня 2015 року.

Станом на день смерті ОСОБА_4, тобто 23 лютого 2015 року, діяв Закон України «Про міліцію» в редакції Закону №328-V від 03 листопада 2006 року, зокрема, стаття 23 викладена у наступній редакції: «У разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (707-2007-п).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 затверджено «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції» (далі за текстом – Порядок), пунктом першим частини першої якого передбачено, що одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Грошова допомога виплачується членам сім'ї загиблого (померлого), а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення.

Крім цього, Порядком передбачений вичерпний перелік документів, який необхідно надати до органу внутрішніх справ, а також відповідні дії останнього щодо виплати одноразової грошової допомоги.

За приписами пункту 4 Порядку встановлено, що для виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції, податкової міліції члени його сім'ї, а в разі їх відсутності - батьки та утриманці подають органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження таким працівником служби: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком; копію довідки кадрового підрозділу органу про обставини загибелі; копію свідоцтва про смерть; копію свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); копії свідоцтва про народження дітей - для виплати грошової допомоги дітям; копію свідоцтва про народження працівника міліції, податкової міліції - для виплати грошової допомоги батькам; довідку про перебування на утриманні у загиблого (померлого) працівника міліції, податкової міліції - для виплати грошової допомоги утриманцям; копію посвідчення про призначення особи опікуном чи піклувальником (у разі здійснення опіки чи піклування над дітьми особи рядового або начальницького складу); довідку про грошове забезпечення працівника міліції, податкової міліції; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника); копію ідентифікаційного номера.

З матеріалів справи вбачається звернення позивача до ГУМВС України в Донецькій області в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», однак, відповідно до вищезазначеного Порядку позивач з відповідними документами не зверталась.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

Працівник міліції, податкової міліції, у разі його загибелі (смерті) члени його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батьки та утриманці можуть пред'явити МВС та ДПА вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виплата одноразової грошової допомоги незалежно від змін, внесених до статті 23 Закону України «Про міліцію», здійснюється в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, а тому, вимоги ОСОБА_1 до ГУМВС України в Донецькій області є передчасними, у зв’язку з тим, що позивачем не надано у встановленому порядку відповідних документів для отримання висновку щодо можливості проведення грошової допомоги й прийняття МВС рішення про призначення такої виплати, відповідно до Порядку.

Крім цього, в довідці відділу ООП та ЗСВ УФЗБО ГУМВС України в Донецькій області від 29 липня 2015 року зазначено, що матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови КМУ від 12.05.2007 №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції», донці загиблого працівника міліції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, були направлені для прийняття рішення до ДФЗБО МВС України 22 липня 2015 року. (а.с.111-112)

З наведеного вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, від імені доньки загиблого надала до ГУМВС України в Донецькій області необхідні документи, відповідно до Порядку №707, для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги на рахунок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивачем зазначені дії здійснені не були.

При цьому, частиною 4 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Той факт, що ОСОБА_2 з ОСОБА_4 не перебували у шлюбі, не спростовує визнання ним батьківства, надавши донці своє прізвище та ім’я по-батькові, тобто ОСОБА_5, та не суперечить нормам Сімейного кодексу України.

Також, треба зазначити, що проведення виплати одноразової грошової допомоги повинно здійснюватися тільки на підставі та в межах норм, встановлених Законом України «Про міліцію» та постановою КМУ від 12.05.2007 №707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції».

Однак, у зв’язку з тим, що відповідна процедура позивачем не дотримана, то суд вважає звернення позивача до суду передчасним та безпідставним.

Також, перевіривши наведені у позовній заяві обставини, із якими позивач пов’язує завдання йому моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до п.3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Згідно п.5 зазначеної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зазначає, що наведене у позовні заяві вираження моральних страждань не має прямого зв’язку із обставинами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною.

Крім того, із наданих позивачем у судовому засіданні пояснень вбачається, що викладені у позовній заяві моральні страждання позивач пов’язує із відносинами з відповідачем, які виникли у тому числі поза межами правового спору, що розглядається в цій справі.

Судом не встановлено обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, суд вбачає відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122, 123, 124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 145, 150-154, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди – відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 12 серпня 2015 року в присутності позивача.

Повний текст постанови складений та підписаний 14 серпня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                             Голошивець І.О.