ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-242/2010

провадження № б/н 67

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2010 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі :

головуючого - судді Ящук Т.І.

при секретарях Жиленко Ю.Г., Ярошинській I.A.

з участю позивачки ОСОБА_2

представника позивачки ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності та стягнення грошової компенсації за 1/ 2 частку в спільному майні , -

встановив :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення грошової компенсації за 1/2 частку в спільному майні, посилаючись на наступні обставини. З 1998 року вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, сторони проживали разом, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, однак шлюб не був зареєстрований в органах РАЦС. Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка народила сина ОСОБА_6.

Під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу сторонами в кредит було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. До народження дитини позивачка працювала, заробітну плату вносила в сімейний бюджет, який використовувався сторонами в інтересах сім'ї, значна частина бюджету йшла на погашення кредиту, взятого на придбання квартири. Кредит на квартиру був повністю сплачений в 2002 році. З цього часу сторони поселились у квартиру, за спільні кошти облаштовували квартиру , проводили ремонтно-оздоблювальні роботи.

Право власності на квартиру титульно було зареєстровано на ім'я відповідача, йому було видано свідоцтво про право власності 27.06.2002 року.

В 2006 році відносини між сторонами стали погіршуватися , а 23.08.2008 року ОСОБА_4 поміняв замки у спірній квартирі, перешкоджаючи позивачці користуватись квартирою. Оскільки примирення з відповідачем неможливе, то позивачка вважає за необхідне здійснити поділ квартири, набутої за час шлюбних стосунків, оскільки відповідно до ст. 74 СК України, квартира є спільною сумісною власністю.

Вартість квартири позивачка оцінила в 1800000 грн., а оскільки квартира є неподільним майном, то просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію 1/2 частки у спільній сумісній власності у розмірі 900 000 грн.

1) року позивачка ОСОБА_2 подала заяву про уточнення позовних вимог та зміну підстав позову , просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 1998 року по 23.08.2008 року ; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки вказана квартира набута сім'єю внаслідок спільної праці та за кошти обох сторін; стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування вартості її частки у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1 грошові кошти в розмірі 671101 грн. ; стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою судово-будівельної експертизи, судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала заявлені нею позовні вимоги, просила позов задовольнити в повному обсязі. Вказала на те, що під час перебування у фактичних шлюбних стосунках з відповідачем вона працювала в ТОВ «Кудерк та Кубас Україна», отримувала заробітну плату, яка дозволяла накопичувати грошові кошти на рахунках в АКБ «Геосантріс».

Весною 2000 року сторонами була досягнута домовленість про поліпшення житлових умов сім'ї, шляхом об'єднання грошових заощаджень сторін для придбання квартири у кредит. Для врегулювання питань, пов'язаних з виплатою кредиту за інвестиційним контрактом № 18326 від 22.04.2000 року було використано заощадження позивачки, що зберігались в АКБ «Геосантріс» в обсязі 12200 доларів США та в банку «Фінанси та кредит» - в розмірі 65000 грн.

Після укладення інвестиційного контракту та вибору квартири, сторони за взаємним погодженням вирішували питання із проектуванням внутрішнього інтер'єру та будівельними роботами, які спочатку виконували самостійно, а потім із залученням будівельників. Загальна сума коштів, витрачених на ремонтно-оздоблювальні роботи в квартирі становила біля 15000 доларів США, при інвестиційній вартості спірної квартири - 24000 доларів США.

Представник позивачки ОСОБА_3 зазначив, що квартира була придбана сторонами за рахунок спільних коштів та спільної праці , позивачка вкладала в інвестування квартири особисті заощадження . Відповідно до ст. 12, 16, 17 Закону України «Про власність», чинних на час створення спірного нерухомого майна , майно придбане внаслідок праці особами, які перебували у фактичних шлюбних відносинах і жили однією сім'єю, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Тому квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнати частково. Відповідач визнав факт спільного споживання однією сім'єю з позивачкою ОСОБА_2 з 1998 року по 2005 рік. Однак вказав, що квартира придбана ним за особисті кошти, позивачка коштів для придбання квартири не мала та не надавала йому будь-яких коштів для інвестування , а з 2000 по 2005 рік вона не працювала, займаючись вихованням спільної дитини. Тому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача вартості такої частки у розмірі 671101 грн.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р.

Тому норми ст. 74 СК України ( право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі) , на які посилалась позивачка при пред'явленні позову, до даних правовідносин застосовані бути не можуть.

Статтею 13 КпШС України, що був чинним до 01.01.2004 року , було передбачено , що права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Отже , правила статей 22, 28, 29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про власність» , що регулював спірні правовідносини на час придбання нерухомого майна , майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власність", ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України ; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власність»).

Як пояснила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_2, з серпня 1998 року вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках з відповідачем ОСОБА_4 , вони проживали разом, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом. Вказані обставини були підтверджені в судовому засіданні свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Покази свідка ОСОБА_12 про наявність у ОСОБА_2 незадекларованих доходів, які вона отримувала від неофіційної роботи дизайнером в розмірі 200-500 доларів США щомісячно протягом 1998 - 2000 року , а також покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_4 працюючи на СП «Марком» та ЗАТ «Ксана Холдинг» отримував дохід в розмірі 1000 доларів США щомісячно , - не є належними доказами зазначених ними обставин , тому не приймаються судом до уваги.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 визнав, що він дійсно перебував з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах у період з 1998 року по 2005 рік, тобто проживали разом, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, без реєстрації відносин у органах РАЦС. Наміру реєструвати шлюб відповідач не мав. В 2005 році стосунки між сторонами були припинені, а 22.03.2006 року у відповідача та іншої жінки народилась спільна дитина - ОСОБА_14

Під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтво про народження видане Відділом РАГС Харківського РУЮ у м. Києві 28.04.2000 року - а.с. 19).

22.04.2000 року ОСОБА_4 уклав з АТХК «Київміськбуд» в особі АКБ «Аркада» інвестиційний контракт № 18326 про інвестування у житлове будівництво , відповідно до якого ОСОБА_4 здійснює фінансування капітальних вкладень в житло, що буде збудовано компанією в майбутньому згідно проекту, з урахуванням комплексу робіт, передбачених технічними характеристиками житлових приміщень ( а.с. 50-52).

Як вбачається з приходних касових ордерів АКБ «Аркада», ОСОБА_4 в період з

1) року по 18.12.2000 року було проінвестовано будівництво житла за рахунок його особистих коштів , а саме :

· 26.04.2000 року - 38991 грн. 92 коп. ; - 06.05.2000 року - 4491 грн. 08 коп. ;

· 23.05.2000 року - 9994 грн. 60 коп.; - 07.07.200 року - 5497 грн. 71 коп.;

· 12.08.2000 року - 7003 грн.26 коп.; - 18.08.2000 року - 11700 грн. 92 коп.;

· 12.09.2000 року - 22250 грн. 81 коп.; - 05.12.2000 року - 31996 грн.,

· 18.12.2000 року - 957 грн. 60 коп.

Загальна сума інвестицій складає 132 883 грн. 58 коп.

На кожному з платіжних доручень вказано призначення платежу - інвестування у житлове будівництво за рахунок особистих коштів ОСОБА_4 за контрактом № 18326 від

1) року ( а.с. 56-60).

З викладеного вбачається, що кредитні кошти на інвестування будівництва квартири відповідачем ОСОБА_4 не використовувались, тому посилання позивачки про сплату кредиту за рахунок спільного бюджету, використання в 2002 році для погашення кредиту коштів , внесених нею на депозит банку «Фінанси та кредит» , є необгрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з додаткової угоди № 2 від 18.12.2000 року до інвестиційного контракту № 18326 , АТХК «Київміськбуд» зобов'язується своїми силами та засобами за рахунок залучених від довірителів коштів, збудувати і передати довірителю конкретне житло ( об'єкт інвестування), вказане в п.2.1 угоди, будівництво якого довіритель повністю профінансував та готовий прийняти у свою власність. На момент укладання цієї угоди довірителем було проінвестоване будівництво житла загальною площею 95,28 кв.м., що складає 100 відсотків загальної площі і є підставою для закріплення за ОСОБА_4 конкретної квартири ( а.с.54).

Трикімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною проектною площею 95,28 кв.м. була передана ОСОБА_4 за актом прийому-передачі квартири інвестору від 15.06.2002 року ( а.с. 55).

27.06.2002 року Головним управлінням житлового забезпечення КМДА було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 95,4 кв.м., жилою площею 54,6 кв.м. на ім'я ОСОБА_4, зареєстроване в Київському міському БТІ 08.07.2002 року ( а.с. 49).

Відповідно до наданого плану та експлікації внутрішніх площ ( а.с. 153-154), спірна квартира складається з трьох жилих кімнат площею 15,8 кв.м., 16,7 кв.м., 22,1 кв.м.

Відповідно до висновку № 12061 судової будівельно-технічної експертизи, дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на

1) року становить 1342202 грн. ( а.с. 141- 146)

Твердження позивачки та її представника, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін , оскільки була придбана за рахунок вкладення спільних коштів сторін та спільною працею, а також посилання позивачки на вкладення нею особистих коштів у будівництво житла - належними доказами не підтверджені.

На підтвердження викладених в позовній заяві обставин позивачка надала суду :

· копії двох митних декларацій про ввезення нею з Польщі в Україну під час перебування у службовому відрядженні 1850 доларів США - 29.04.1999 року та 5500 французьких франків, 140 злотих, 500 чеських крон - 27.10.1998 року ( а.с. 87-90 );

· довідку АКБ «Геосантріс» від 11.11.1999 року про те, що залишок коштів станом на вказану дату на її депозитному рахунку становить 12200 доларів США ( а.с. 91);

· копію приходного касового ордеру від 16.07.2002 року про внесення ОСОБА_2 на депозитний рахунок у банку «Фінанси та кредит» суми в розмірі 65000 грн. та копії видаткових касових ордерів про отримання позивачкою відсотків згідно депозитного договору в період з 01.10.2002 року по 04.09.2003 року ( а.с. 92-98).

Однак посилання позивачки на отримання нею прибутку під час роботи в ТОВ «Кудерк та Кубас Україна» в розмірі грошових коштів відповідно до митних декларацій є неспроможними, оскільки спростовуються відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, що надана Державною податковою адміністрацією у м. Києві 17.04.2009 року. Відповідно до вказаних відомостей, розмір доходів ОСОБА_2 за 1 квартал 1998 року складає 360 грн., за 2 квартал 1998 року - 122 грн. 14 коп., за З квартал 1998 року - 15 грн. 65 коп., а починаючи з 4 кварталу 1998 року по 4 квартал 2002 року - інформація про доходи - відсутня ( а.с.74-75).

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_2, вона не працювала з 02.11.1999 року по 01.04.2005 року ( а.с. 15-18).

Довідка АКБ «Геосантріс» про наявність на депозитному рахунку позивачки 12200 доларів США станом на 11.11.1999 року не свідчить про вкладення нею зазначених коштів в інвестування будівництва спірної квартири , а розмір доходів позивачки в 2002 році значення для справи не має, оскільки 100 % інвестування будівництва квартири було завершено відповідачем 18.12.2000 року, що підтверджується вищевказаною додатковою угодою № 2.

Твердження позивачки про придбання квартири шляхом оформлення кредиту в АКБ «Аркада» та його погашення в 2002 році , належними доказами не підтверджені та свідчать про її необізнаність про спосіб та джерела коштів на придбання квартири відповідачем , порядок та строки інвестування ним грошових коштів у будівництво житла.

Твердження ОСОБА_2 про те, що квартира є спільною сумісною власністю внаслідок вкладення нею особистих грошових коштів у ремонт квартири та безпосередньої участі у ремонтних роботах , також не приймаються судом до уваги, оскільки позивачкою не надано доказів про конкретний розмір її внеску, а також, що внаслідок такого внеску вартість квартири істотно збільшилась порівняно до її первісного стану.

Надані позивачкою докази - проект за 2002 рік інтер'єру жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1, із зазначенням що ОСОБА_2 є архітектором ; замовлення на виготовлення меблів у 2003 та 2005 роках , договір на надання послуг телефонного зв'язку за 2004 рік , договір про надання послуг доступу до Інтернету за 2008 рік, вищевказаних обставин не підтверджують ( а.с. 13,20, 103-104, 155- 162).

Посилання представника позивачки на недоведеність відповідачем джерела коштів для повної сплати вартості квартири суд не приймає до уваги, оскільки відповідач є власником квартири і він не повинен доводити вказану обставину. Крім того, в приходних касових ордерах АКБ «Аркада» зазначено, що кошти, які вносяться до банку на виконання інвестиційного контракту, є особистими коштами ОСОБА_4

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивачка посилається як на підставу позовних вимог, не знайшли підтвердження в судовому засіданні , тому позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та сплату їй грошової компенсації за вказану частину - задоволенню не підлягають.

Визнання відповідачем позову в частині встановлення факту спільного проживання сторін в період з 1998 року по 2005 рік не є підставою для задоволення позову у цій частині , оскільки факти, що підлягають встановленню судовим рішенням , повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Однак у даному випадку від встановлення факту проживання однією сім'єю не залежить виникнення права власності у позивачки на 1/2 частину спірної квартири, оскільки правові підстави для визнання квартири спільною сумісною власністю як спільного майна подружжя - відсутні, а позивачкою не доведено, що вона вкладала особисті кошти в придбання спірної квартири та що вказана квартира придбана внаслідок спільної праці сторін, тому в задоволені даної позовної вимоги також необхідно відмовити.

На підставі викладеного , ст. 12, 15-17 Закону України «Про власність» , ст. 6, 13 КпШС України , керуючись ст. ст. З, 10,11, 57,60, 61 ,88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України , суд-

вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності та стягнення грошової компенсації за 1/ 2 частку в спільному майні - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя