ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-29/2010

провадження № б/н 79

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2010 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

при секретарі Жиленко Ю.Г.

з участю позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника відповідачів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про стягнення компенсації за частку у праві спільної часткової власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, зміну часток у праві власності на квартиру, визначення конкретного порядку користування квартирою, -

встановив:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності на квартиру, посилаючись на наступні обставини. На підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 сторонам належить право власності на 1/4 частину квартири кожному. Згоди з відповідачами про порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю, не досягнуто. Спірна квартира складається з трьох жилих кімнат, жилою площею 41,5 кв.м., загальною - 73,4 кв.м. Виділити належну позивачам частину спільного майна у володіння та користування неможливо. Отже, позивачі мають право на відповідну матеріальну компенсацію за частку у праві спільної часткової власності.

Тому позивачка ОСОБА_2 просила стягнути зі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 солідарно на її користь суму в розмірі 176750 грн. в якості матеріальної компенсації за ? частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позивачка ОСОБА_3, також просила стягнути солідарно зі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на її користь суму в розмірі 176750 грн. в якості матеріальної компенсації за ? частку у праві спільної часткової власності на вказану квартиру.

Під час розгляду справи позивачі збільшили позовні вимоги, відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи про вартість спірної квартири, та просили стягнути солідарно з відповідачів на користь кожного з позивачів по 180270 грн. матеріальної компенсації за 1/4 частку квартири.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зміну розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності на квартиру, визначення конкретного порядку користування квартирою, посилаючись на наступні обставини.

Тітка ОСОБА_5 - ОСОБА_7 мала на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_3. ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3, мали на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_4, що була приватизована ними та батьком ОСОБА_3, в 1997 році. Після смерті батька ОСОБА_5 успадкував його частку та став власником 1/2 частини вказаної квартири. В 1999 році ОСОБА_7 запропонувала продати обидві квартири та придбати для всіх трикімнатну квартиру, з метою покращення умов проживання сім'ї та за умови, що вона матиме ту частку у праві власності на квартиру, яка відповідатиме розміру її грошового внеску, і в разі потреби стороннього догляду за нею в старості - проживатиме в цій квартирі, а ОСОБА_5 здійснюватиме за нею догляд.

1) року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 продали свою квартиру на вул. Геофізиків, а квартиру тітки ОСОБА_5 продав на підставі її довіреності 28.01.2000 року в день купівлі трикімнатної квартири АДРЕСА_1. На час оформлення договору купівлі-продажу він не надав значення зазначеному в договорі виразу «в рівних долях». Умову тітки щодо розміру часток він помилково ототожнював з її бажанням проживати у більшій кімнаті квартири.

Після розлучення із ОСОБА_5 його колишня дружина ОСОБА_2 добровільно виписалась із квартири і переїхала разом з дочкою до нового чоловіка. ОСОБА_5 пропонував дочці проживати з ним, але вона відмовилась. ОСОБА_3 до цього часу зареєстрована в спірній квартирі.

В придбання даної квартири сторони не вносили додаткових коштів від спільного доходу, вистачило коштів від продажу двох однокімнатних квартир. Спірна квартира АДРЕСА_1 фактично була придбана за суму, еквівалентну на той час 16400 доларів СІЛА. Від продажу квартири на вул. Геофізиків сім'я ОСОБА_5 отримала 5500 доларів США, а квартира ОСОБА_7 на вул. Володарського була продана за суму , еквівалентну 11500 доларів США.

Тому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 просили скасувати рівність часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 та визначити розмір часток відповідно до вкладених ними у придбання грошових коштів : за ОСОБА_7 визнати право на частку в розмірі 67,65 %, за ОСОБА_5 - право на частку у праві спільної часткової власності на спірну квартиру - 16,17 %; за ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати право на частку в розмірі 16,18%.

Відповідно до визначених часток у праві власності на квартиру встановити порядок користування жилими приміщеннями квартири АДРЕСА_1 , а саме виділити : ОСОБА_7 - кімнату, площею 18,1 кв.м., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - кімнат), площею 11,9 кв.м., ОСОБА_5 - кімнату , площею 11,5 кв.м. Допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні.

Під час розгляду справи ОСОБА_5 та представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 доповнили позовні вимоги та просили також визнати частково недійсним договір купівлі- продажу від 28.01.2000 року, оформлений Українською біржею «Десятинна», зареєстрований за № 0168-127 на придбання квартири АДРЕСА_1. Змінити договір купівлі-продажу квартири, оформлений як договір на придбання квартири у спільну сумісну власність покупців ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на договір купівлі-продажу квартири, що куплена у спільну часткову власність із визначенням вищезазначених часток, відповідно до часток грошових коштів, вкладених покупцями у купівлю квартири.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_4 підтримали заявлені ними позовні вимоги, просили стягнути на їх користь з відповідачів солідарно по 180270 грн. на користь кожної з позивачок в якості грошової компенсації за належні їм частки у праві власності на квартиру. Зазначили, що проживати в даній квартирі не можуть, оскільки ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком та забезпечена житлом , а ОСОБА_3 не бажає проживати в одній квартирі з батьком, який зловживає спиртними напоями. В задоволенні зустрічного позову просили відмовити, вважаючи його безпідставним, крім того, просили застосувати строк позовної давності та відмовити з даної підстави у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнав , просив у задоволенні їх позову відмовити, оскільки в нього відсутні грошові заощадження, якими б він міг сплатити компенсацію. Дана квартира є його єдиним житлом, яке було придбано внаслідок продажу двох однокімнатних квартир, що належали його родині . У разі задоволення позову він опиниться на вулиці, оскільки прийдеться продавати квартиру, щоб виплатити позивачам компенсацію, а за решту він не зможе придбати собі житло. Зустрічні позовні вимоги просив задовольнити, оскільки більшу частину коштів для придбання даної спірної квартири було отримано від продажу квартири ОСОБА_7 по вул. Володарського.

Представник відповідачів ОСОБА_6 просила задовольнити зустрічний позов, а в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити. Пояснила, що донька відповідача може в будь-який час приходити та проживати у квартирі, оскільки батько проживає сам , дві кімнати вільні. ОСОБА_3, має ключі від квартири, також вона часто зустрічається з батьком , підтримує з ним дружні стосунки, тому її поведінка в суді є незрозумілою. Позовні вимоги ОСОБА_2 також вважала безпідставними та

несправедливими, оскільки позивачка не вклала у придбання квартири особистих коштів. Обидві квартири, від продажу яких було виручено кошти та придбано квартиру АДРЕСА_1, належали родині ОСОБА_5 Квартира по вул. Володарського - тітці , а квартира на вул. Геофізиків - батьку, в якій позивачі були лише зареєстровані і отримали у власність в результаті приватизації.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1989 року , від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 ( а.с. 9).

Після розірвання шлюбу в 2005 році між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, позивачка 04.07.2008 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище зі «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» ( а.с. 151).

ОСОБА_7 є рідною тіткою ОСОБА_5 та постійно проживає у м. Москві за адресою АДРЕСА_5 з 1988 року ( а.с. 90)

Як вбачається з договору купівлі-продажу , укладеного 28.01.2000 року, спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_5, який діяв від свого імені та від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої в Двадцятій Київській державній нотаріальній конторі 25.09.1999 року, ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний договір був зареєстрований на товарній біржі «Українська біржа «Десятинна» за реєстраційним № 0168-127, та зареєстрований в Київському міському БТІ 10.02.2000 року за реєстром №3590 ( а.с. 6-7).

Відповідно до умов договору, квартира придбана сторонами в рівних долях, що також відображено в реєстраційному посвідченні Київського міського БТІ, за суму коштів у розмірі 22541 грн.

Як встановлено в судовому засіданні , для придбання даної квартири були використані кошти від продажу двох інших квартир, що належали сторонам на праві власності.

Так, у цей же день 28.01.2000 року ОСОБА_5 , який діяв за дорученням, посвідченим Двадцятою Київської державною нотаріальною конторою 25.09.1999 року за реєстром №3-5113 від імені ОСОБА_7, що мешкає за адресою : АДРЕСА_5, була продана однокімнатна квартира АДРЕСА_3.

Вказана квартира належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом , виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою 14.12.1998 року. Продаж квартири було вчинено за 7200 грн. ( а.с. 32 ) .

1) року ОСОБА_5 та ОСОБА_2, що діяли від свого імені та від імені дочки ОСОБА_3 , продали однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , що належала їм по 1/4 частині на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ДГП «Північукргеологія» 13.01.1997 року, а ОСОБА_5 також 1 /4 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 18.02.1999 року . Продаж квартири вчинено за 3600 грн. ( а.с. 143).

В судовому засіданні сторони визнали ту обставину, що зазначені в договорах купівлі- продажу квартир суми, за які були продані дві однокімнатні квартири та придбана спірна квартира, не відповідають дійсності.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 підтвердили, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана за 16400 доларів США. При цьому ОСОБА_2 стверджувала, що квартира на вул. Геофізиків була продана за 5000 доларів США, які були витрачені ОСОБА_3, на придбання автомобілів ; квартира по вул. Володарського була продана сторонами за 9000 доларів США. Крім того, вона особисто позичила в знайомого кошти в розмірі 7000 доларів США, які віддавала з власних заробітків . Тому на придбання спірної квартири були потрачені кошти з продажу квартири на вул. Володарського та позичені особисто нею кошти.

Відповідач ОСОБА_5 стверджував, що квартира на вул. Геофізиків була продана за 5500 доларів США, квартира на вул. Володарського - за 11500 доларів США, всі кошти були направлені на придбання спірної квартири.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , покупець квартири АДРЕСА_4 підтвердив той факт, що він сплатив продавцям за вказану квартиру 5500 доларів США.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні не довела обставини, якими вона заперечувала вимоги по зустрічному позову, а її посилання на покази свідка ОСОБА_12, який підтверджував в судовому засіданні надання ним у позику ОСОБА_2 для придбання квартири 7800 доларів США , суд не приймає до уваги , оскільки такі покази не є допустимим доказом по справі, відповідно до ст. 46, 375 ЦК України ( 1963 року), оскільки недодержання простої письмової форми, що вимагається законом у даному випадку , позбавляє сторони разі спору посилатися для підтвердження угоди на покази свідків.

Аналізуючи надані докази, а також той факт, що квартира по вул. Володарського, що належала ОСОБА_7 була продана, а спірна квартира була придбана в один день -

1) року, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та їх представника ОСОБА_6 про придбання спірної квартири за рахунок коштів, отриманих від продажу двох вищевказаних квартир .

При цьому судом встановлено , що зазначення у договорі купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що квартира набувається у власність сторонами в рівних долях, відбулось за вільним волевиявленням сторін . Тому та обставина , що ОСОБА_7 було вкладено в придбання квартири - 67 % грошових коштів від її загальної вартості , ОСОБА_5 - 16,5 %, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 8,25 % від загальної вартості квартири, - не є підставою для визнання договору недійсним та зміни часток у праві власності на квартиру.

Враховуючи , що дані правовідносини виникли під час дії Цивільного кодексу України, 1963 року, то при вирішенні спору необхідно керуватись нормами ЦК України 1963 року . Зокрема, правові підстави для визнання угод недійсними, передбачались статтями 48-58 ЦК України . Однак , ОСОБА_5 та представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 не зазначили жодних підстав для визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.

Враховуючи викладене та обставини , на які посилаються ОСОБА_5 та ОСОБА_7 для визнання частково недійсним договору купівлі-продажу , суд вважає, що правові підстави для задоволення цих позовних вимог - відсутні.

Крім того , відповідно до ст. 71 ЦК України ( 1963 р.) , загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність) встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 80 ЦК України ( 1963 р.) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Враховуючи , що ОСОБА_5 особисто та як довіреній особі ОСОБА_7 було відомо під час укладення договору, що квартира набувається у власність сторін в рівних долях, крім того, 10.02.2000 року Київським міським БТІ було видано реєстраційне посвідчення, в якому зазначено, що спірна квартира належить ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних долях, суд вважає, що строк позовної давності для пред'явлення позову про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним закінчився у лютому 2003 року. Поважних причин пропуску строку позовної давності ОСОБА_5 та представник ОСОБА_7 ОСОБА_6 не назвали.

Посилаючись на передбачені ст. 267 ЦК України наслідки спливу позовної давності, позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви про застосування строку позовної давності та відмову в задоволенні позову з цих підстав.

Отже, суд приходить до висновку , що строк для звернення до суду з даним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пропустили без поважних причин , тому у задоволенні зустрічного позову про визнання частково недійсним ( щодо рівності часток у праві власності ) договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.01.2000 року та зміну часток у праві власності, відповідно до вкладених ними у придбання нерухомого майна грошових коштів , - задоволенню не підлягають.

Як вбачається з правовстановлюючого документу на спірну квартиру та технічного паспорту ( а.с. 30-31), квартира складається з трьох кімнат, жилою площею 41,5 кв.м., з кімнатами . площею 18,1 кв.м., 11,9 кв.м., 11,5 кв.м. ; загальна площа квартири - 73,4 кв.м.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у зустрічних позовних вимогах про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та зміну розміру часте к у праві спільної часткової власності на квартиру, частки сторін залишаються рівними, тобто по 1/ 4 за кожним із співвласників.

З огляду на викладене, на кожного співвласника припадає відповідно до його ідеальної долі 10.37 кв.м. жилої площі. Оскільки кімната, площею 18,1 кв.м. , яку ОСОБА_7 просить виділити їй у користування, та кімната , площею 11,5 кв.м., яку просить виділити йому ОСОБА_3, не відповідають їх часткам у праві власності на квартиру, а жила кімната, яка б зідп гітала вказаній частці, у квартирі відсутня, то в з адоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою та виділення їм в користування вищевказаних кімнат - необхідно відмовити.

Отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про стягнення з відповідачів грошової компенсації за належну кожній з них 1/ 4 частку у праві власності на квартиру в розмірі по 180270 грн. кожній, то суд приходить до висновку про необхідність відмовити задоволенні даного позову з наступних підстав.

Відповідно до висновку № 12370/12371 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 03.07.2009 року експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертів . дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 на момент проведення дослідження становить 721082 грн. Дійсна ринкова вартість 1/4 частини квартири на момент проведення дослідження становить 180270 грн. ( а.с. 109-114).

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі т : лдяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав. > тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається таз - 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Статтею 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

У той же час , відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.

Як встановлено в судовому засіданні в спірній квартирі зареєстровані позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 Фактично в квартирі проживає один відповідач, іншого житла він не має. ОСОБА_3, маючи ключі від вхідних дверей , квартирою не користується, та не бажає в ній проживати, стверджуючи, що відповідач зловживає спиртними напоями. ОСОБА_2, зареєструвавши шлюб з ОСОБА_10, стверджує, що житлом забезпечена та не бажає користуватись вказаною квартирою, а позов пред'явила лише в майбутніх інтересах дочки, якій має намір подарувати свою частку.

Належних та допустимих доказів тієї обставини, що ОСОБА_5 чинить позивачам перешкоди в користуванні квартирою , ними суду не надано. Підставою для виплати їм матеріальної компенсації вони вважають своє небажання проживати з відповідачем в одній квартирі.

Судом встановлено , що відповідач визнає право власності позивачів на вказану квартиру та не створює їм перешкод у користуванні нею.

ОСОБА_5 не згоден компенсувати вартість 1/ 2 частини квартири обом позивачам , оскільки його доходи є незначними та він неспроможний сплатити позивачам грошову компенсацію за їх частки в квартирі .

ОСОБА_7 також не згодна компенсувати позивачам вартість їх часток у квартирі.

Як встановлено в судовому засіданні , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає в Москві. вона є інвалідом 2 групи ( довідка Давидковського бюро МСЕК м. Москви - а.с. 91), також неспроможна сплатити грошову компенсацію позивачам в розмірі по 180270 грн. кожній.

За таких обставин стягнення за рішенням суду грошової компенсації частки позивачів, які бажають виділу, з відповідачів , які сплатити таку компенсацію неспроможні , є використанням одними співвласниками свого права власності на шкоду іншим співвласникам, що є неприпустимим.

З положень ч. 2 ст. 364 ЦК України не випливає обов'язок співвласника сплатити грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості частки іншого співвласника, який бажає виділу.

Одночасно суд звертає увагу, що позивачі не заявляли позовних вимог про визнання за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 права власності на частки, належні позивачам , за які вони просять сплатити їм грошову компенсацію, тобто , вимагаючи грошової компенсації в розмірі по 180270 грн. кожній , вони одночасно залишають за собою право власності на вказане майно.

При цьому відповідачі не давали згоди викупити у позивачів їх частки у праві власності, а : примушувати їх до цього є також порушенням їх прав, оскільки законодавством не передбачено можливості набуття права власності у примусовому порядку при відсутності тих юридично важливих обставин, які передбачені диспозицією зазначеної правової норми.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є необгрунтованими та безпідставними, тому в їх задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного , ст. 15, 16, 257, 267, 319, 321, 355, 356, 358, 360, 364 Цивільного кодексу України , ст. 44, 46, 41, 48-58 , 71, 80, 375 ЦК України ( 1963 року) , керуючись ст. З,

10,11, 57, 60, 61, 209, 212 - 215 , 218 ЦПК України ,суд ,-

вирішив:

З задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 - про стягнення компенсації за частку у праві спільної часткової власності на квартиру - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, зміну часток у праві власності на квартиру, визначення конкретного порядку користування квартирою - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а у разі оскарження рішення особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної :-:лг. якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя