ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
16.01.07 Справа № 9/267
ПОСТАНОВА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І.,розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу «Мушкетівська автобаза»(м. Донецьк)
на рішення господарського суду Чернівецької області
від ІНФОРМАЦІЯ_1р. у справі № 9/267
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галсофт-сервіс»(м. Львів)
до відповідача-1 суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Чернівці)
відповідача-2 акціонерного товариства закритого типу «Мушкетівська автобаза»(м. Донецьк)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «Аска»(м. Донецьк)
про стягнення 422066,31грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
від відповідача-1: ОСОБА_5, ОСОБА_6.
від відповідача-2: ОСОБА_7.
від третьої особи: не з'явився
З правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України, сторони ознайомлені.
Рішенням від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у справі № 9/267 господарського суду Чернівецької області (суддя Чорногуз М.Г.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Галсофт-сервіс»(м. Львів) до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (м. Чернівці) та акціонерного товариства закритого типу «Мушкетівська автобаза»(м. Донецьк) про стягнення 422066,31грн..
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Львівською міською радою подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить постанову господарського суду Львівської області скасувати, посилаючись на наступне:
- Відповідач-2 покликається на п. 2.8. Договору транспортної експедиції НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 33-35), укладеного між позивачем та відповідачем -1 /експедитором/, у якому зазначено, що експедитор несе відповідальність за доставку вантажу, і у випадку виникнення аварійної ситуації або поломки автотранспортного засобу, зобов”язаний здійснити заміну транспортного засобу і виконати перевезення;
- скаржник покликається на п. 2.3. згаданого вище договору транспортної експедиції, ст. 932 ЦК України, ч. 3 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність”, ст. 618 ЦК України якими встановлено право експедитора залучати до виконання своїх зобов”язань інших осіб, укладати договір від свого імені, встановлено відповідальність експедитора перед клієнтом за порушення договору у випадку залучення до виконання вказаного договору інших осіб;
- АТЗТ «Мушкетівська автобаза»стверджує, що судом першої інстанції необґрунтовано покладено всю відповідальність за заподіяння збитків на відповідача-2, а не на відповідача-1, порушено п. 4 ст. 104 ГПК України;
- відповідач-2 стверджує що його вина у заподіянні збитків та пошкодженні (знищенні) вантажу відсутня, при цьому покликається на:
а) норму пункту 2 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, згідно з якою перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження або затримка його доставки сталися внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути;
б) статтю 28 згаданої вище Конвенції, якою встановлено чинність Конвенції у випадку пошкодження вантажу у позадоговірних правовідносинах (деліктна, позадоговірна відповідальність);
в) висновок Первомайського РВ ГУ МНС України від ІНФОРМАЦІЯ_17 року по встановленню причин пожежі, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 р.в напівпричепі д/н НОМЕР_12 автомобіля DAF державний номер НОМЕР_13, що належить АТЗТ „Мушкетівська автобаза” м. Донецьк на трасі Первомайськ -Голованівськ (а.с. 176-183);
г) постанову Первомайського РВ УМВС України в Миколаївській області про відмову в порушенні кримінальної справи по факту пожежі(а.с. 29) інше.
У своїх поясненнях представник позивача стверджує, що відповідно до договору транспортної експедиції НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 33-35), обов'язком відповідача-1 /експедитора/ є організація перевезення вантажу, і правj відповідача-1 на залучення до виконання даного договору інших осіб стосуються виключно організації (пошуку перевізника), а не здійснення перевезення вантажу, при цьому позивач покликається на норму пункту 2 статті 930 ЦК України. Позивач вважає рішення господарського суду Чернівецької області від ІНФОРМАЦІЯ_4 року по справі № 9/267 законним та обґрунтованим, зазначає, що рішення суду першої інстанції обґрунтовано наявними в матеріалах справи № 9/267 доказами щодо права власності позивача на пошкоджений вантаж та достовірність і законність придбання позивачем іноземної валюти з метою купівлі вантажу, який повністю згорів і відновленню не підлягає. Відповідачем -2 не оспорювалися митні процедури з приводу митного контролю, оформлення та зняття з митного контролю зазначеного вище вантажу. Відповідачем-2 не вжито жодних заходів, пов'язаних з встановленням фактичних причин виникнення пожежі у належному відповідачу-2 транспортному засобі, не доведено відсутності вини відповідача-2 у пошкодженні вантажу та заподіянні збитків позивачу. Оскаржуваним рішенням господарського суду першої інстанції встановлено, що заявлені позивачем збитки не перевищують розміру, встановленого пунктом 3 статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року. Окрім вищевикладеного, позивачем надано господарському суду апеляційної інстанції сертифікат відповідності на всю продукцію, що виготовляється фірмою „DURMAZLAR” (Туреччина), міжнародному стандарту управління, якості та безпеки ISO 9001:2000, докази безпечності вантажу, технічні характеристики та пояснення вантажовиробника фірми „DURMAZLAR” (Туреччина), що підтверджує безпечність транспортування, зберігання та експлуатації вантажу, що перевозився відповідачем-2. Стосовно технічних характеристик та безпеки в експлуатації, транспортуванні та зберіганні ручної трьохвалкової згинальної машини KSM 1030х30100 фірми Birlik (Туреччина), представник позивача повідомив про те, що остання є безпечною з огляду на те, що приводиться у дію від руки силою людини і виготовлена з металу.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстав для скасування рішення господарського суду Чернівецької області - відсутня, з огляду на наступне:
Як вже було зазначено, рішенням господарського суду Чернівецької області від ІНФОРМАЦІЯ_4 року по справі № 9/267 повністю задоволено позовні вимоги позивача-товариства з обмеженою відповідальністю „Галсофт-сервіс” (м. Львів), стягнуто з активів відповідача-2 - акціонерного товариства закритого типу „Мушкетівська автобаза” (м. Донецьк) на користь позивача збитки у розмірі 414789 грн. 30 коп., витрат по відшкодуванню державного мита на суму: 4147 грн. 89 коп. та відшкодування витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу на суму 118 грн.
Рішення мотивоване тим, що відповідач -2 прийняв на себе зобов'язання по перевезенню вантажу /обладнання/: ротаційного координатно-пробивного пресу типу RP-7 125x30, верхній інструмент для пресу (5 шт.) фірми „DURMAZLAR” та ручну трьохвалкову згинальну машину KSM 1030х30100 фірми „BIRLIK” на підставі міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 1336 від 05.07.2005 року, що мають силу договору перевезення у відповідності з статтею 4 Конвенції „Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів” від 19.05.1956 року (із змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року), проте, не зберіг вантаж під час перевезення. Застережень з боку перевізника у накладних, з приводу несправності, пошкодження або недостачі вантажу на момент прийняття до перевезення не зроблено.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 17 Конвенції „Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів” від 19.05.1956 року (із змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року) на відповідача -2 покладається повна відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, які трапилися в проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення і передачею вантажоодержувачу.
Обов'язок доведення наявності обставин, у зв'язку з якими перевізник звільняється від відповідальності за пошкодження вантажу покладається на перевізника (ст. 924 Цивільного кодексу України).
Відповідачем-2 як перевізником не доведено, що втрата вантажу відбулася не з його вини. У процесі розгляду справи не виявлено інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Позивачем направлялася відповідачу-1 та відповідачу-2 претензія про відшкодування заподіяних збитків у порядку досудового врегулювання спору.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року позивачем було подано клопотання про заміну відповідача ОСОБА_1 на акціонерне товариство закритого типу «Мушкетівська автобаза»(м. Донецьк) та залучення третьої особи - закритого акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” (м Донецьк).
Позивачем подана уточнена позовна заява від ІНФОРМАЦІЯ_6 року про стягнення з АТЗТ «Мушкетівська автобаза»заподіяних збитків у розмірі: 422 066, 31 грн. (а.с. 121-131).
Відповідач -1 ОСОБА_1 подав клопотання про заміну відповідача належним відповідачем - акціонерним товариством закритого типу «Мушкетівська автобаза»(м. Донецьк) та залучення третьої особи - закритого акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” (м Донецьк).
Ухвалою господарського суду першої інстанції від ІНФОРМАЦІЯ_7 року клопотання сторін задоволено частково, залучено до участі у справі акціонерне товариство закритого типу «Мушкетівська автобаза»(м. Донецьк) у якості відповідача-2, а закрите акціонерне товариство „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” (м Донецьк) у якості третьої особи на стороні Відповідача-2.
Відповідачем-2 подано відзив НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_8 р. на уточнену позовну заяву від ІНФОРМАЦІЯ_6 р. (а.с. 168-175).
Також, відповідачем-2 долучено до матеріалів справи пояснення водія транспортного засобу Дишука, який перевозив даний вантаж (а.с. 184).
Позивачем подано заперечення на відзив Відповідача-2 на уточнену позовну заяву (а.с. 210-220).
Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунки та обґрунтування розміру збитків від ІНФОРМАЦІЯ_9 р. (а.с. 8-12, т.2).
Окрім того, позивачем також подано докази купівлі іноземної валюти: заява на купівлю іноземної валюти НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_12 р. (а.с. 19), заява на купівлю іноземної валюти НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_10 р. (а.с. 27), платіжні документи, що свідчать про здійснення позивачем оплати за обладнання, знищене внаслідок пожежі:
- платіжне доручення НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_10 р., про здійснення оплати за обладнання згідно контракту НОМЕР_3 на поставку обладнання від ІНФОРМАЦІЯ_11 р., укладеним між ТзОВ “Галсофт-сервіс” і фірмою “BIRLIK”, рахунку -проформи № 1162 від ІНФОРМАЦІЯ_11 р. на суму: 1 125, 00 євро (а.с. 18).
- платіжне доручення НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_12 р. (а.с. 13), про здійснення оплати за обладнання згідно з договором НОМЕР_5 на поставку обладнання від ІНФОРМАЦІЯ_13 р., укладеним між ТзОВ “Галсофт-сервіс” і фірмою “DURMAZLAR”, рахунків проформ-інвойсів НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_14 р. на суму: 60 437, 00 євро (а.с. 15), № 4401 від ІНФОРМАЦІЯ_12 р. Судом апеляційної інстанції оцінені зазначені докази придбання валюти та оплати вартості вантажу і встановлено, що у позивача виникло законне право на пред'явлення вимоги по відшкодуванню завданої шкоди, внаслідок пошкодження придбаного ним майна, при перевезенні.
Доводи скаржника щодо порядку купівлі позивачем валюти для придбання товару в іноземного партнера не впливають на результати розгляду справи, оскільки для спірних правовідносин є суттєвим факт оплати позивачем вартості обладнання, яка проведена і даний факт відповідачем-2 не заперечується. Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що право власності позивача на обладнання, куплене в Турецької фірми та оплачене покупцем, перейшло до позивача з моменту передачі речі в т. ч. шляхом її передачі перевізнику, оскільки інше договором не встановлене (ст. 334 ЦК України).
В обґрунтування понесених витрат на зберігання знищеного внаслідок пожежі вантажу під митним контролем позивачем надано договір НОМЕР_7 від ІНФОРМАЦІЯ_15 року про надання послуг і складської обробки вантажів (а.с. 24), а також докази здійснення позивачем оплати за зберігання знищеного внаслідок пожежі вантажу на підставі зазначеного вище договору у розмірі 5000, 00 гривень (а.с. 25).
Стосовно наявності вини перевізника у заподіянні шкоди позивачу, то суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач долучив до матеріалів справи постанову Первомайського РВ УМВС України в Миколаївській області про відмову в порушенні кримінальної справи по факту пожежі (а.с. 29), яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 року біля с. Лукашівка Первомайського району, в результаті якої згорів напівпричеп з вантажем, а також висновок спеціаліста Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від ІНФОРМАЦІЯ_9 р. НОМЕР_8 (а.с. 30), відповідно до якого ймовірною причиною виникнення пожежі у напівпричепі державний номер НОМЕР_9 могло бути джерело загорання, таке як: полум'я запаленого сірника, запальнички, тліючий недопалок цигарки або інше, аналогічне по потужності або більш потужне (інтенсивне) занесене ззовні джерело відкритого вогню.
Третьою особою на стороні відповідача-2, закритим акціонерним товариством „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” (м Донецьк), долучено до матеріалів справи договір НОМЕР_10 страхування цивільної відповідальності автоперевезення вантажів від ІНФОРМАЦІЯ_16 року (а.с. 40), яким встановлено зокрема відшкодування заподіяних збитків, у зв'язку з втратою/пошкодженням вантажу у розмірі 50000,00 доларів США, за виключенням франшизи 750, 00 доларів США, а також письмове повідомлення відповідача-2 про виклик уповноваженого представника третьої особи на стороні відповідача-2 (страхового агента) від ІНФОРМАЦІЯ_3 р. (а.с. 62) на місце пожежі, що трапилася у напівпричепі державний номер НОМЕР_11 біля с. Лукашівка Первомайського району.
До матеріалів справи відповідачем-2 долучено Висновок Первомайського РВ ГУ МНС України по встановленню причини виникнення пожежі, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 року в напівпричепі д/н НОМЕР_12 автомобіля DAF д/н НОМЕР_13, що належить АТЗТ “Мушкетівська автобаза”, м. Донецьк на трасі Первомайськ -Голованівськ від ІНФОРМАЦІЯ_17 року (а.с. 181), згідно з яким прийнято до уваги і вважається основною версія щодо причини виникнення пожежі, як загоряння в результаті необережного поводження з вогнем, паління; версія про причину виникнення пожежі, як результат занесення джерела запалювання ззовні вважається такою, що потребує перевірки в разі можливого слідства. Дослідивши дані докази, судом встановлено наступне:
Відповідач-2 прийняв до перевезення вантаж і у відповідності до статті 17 вказаної вище Конвенції відповідач-2 /перевізник/ несе відповідальність за повну або за часткову втрату вантажу, або за його пошкодження, які трапилися у проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення і передачею його, а також за прострочення доставки вантажу, що узгоджується з нормою статті 924 ЦК України. Обов'язок доведення відсутності вини відповідача-2 /перевізника/ у пошкодженні вантажу покладається на відповідача-2 /перевізника/.
Твердження відповідача-2 про можливість самозаймання речовин та матеріалів вантажу, що перевозився як версія ймовірної причини виникнення пожежі у напівпричепі, спростовується висновком Первомайського РВ ГУ МНС України по встановленню причини виникнення пожежі, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 року в напівпричепі д/н НОМЕР_12 автомобіля DAF д/н НОМЕР_13, що належить АТЗТ “Мушкетівська автобаза”, м. Донецьк на трасі Первомайськ -Голованівськ від ІНФОРМАЦІЯ_17 року (а.с. 181), через те, що безпосередньо в місці вогнища пожежі не виявлено слідів речовин і матеріалів, схильних до теплового, хімічного або мікробіологічного самозаймання.
У судовому засіданні викликаний за клопотанням сторін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду по справі № 9/267 від ІНФОРМАЦІЯ_18 року працівник сектора випробувань дослідно-випробувальної лабораторії ГУ МНС України в Львівській області Волянський Микола Михайлович надав довідку за підписом начальника ДВЛ ГУ МНС України в Львівській області та повідомив, посилаючись на матеріали даної справи та висновок Первомайського РВ ГУ МНС України від ІНФОРМАЦІЯ_17 року по встановленню причин пожежі, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 р. в напівпричепі д/н НОМЕР_12 автомобіля DAF державний номер НОМЕР_13, що належить АТЗТ „Мушкетівська автобаза” м. Донецьк на трасі Первомайськ -Голованівськ про те, що обладнання яке перевозилось відповідачем-2 не могло бути причиною виникнення пожежі яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 р. в напівпричепі д/н НОМЕР_12. ОСОБА_5 пояснено, що найбільш ймовірними причинами виникнення вищевказаної пожежі є:
1.Необережне поводження з вогнем, паління;
2.Занесення джерела запалювання із зовні.
На запитання уповноваженого представника відповідача-2 стосовно упакування вантажу та можливості самозаймання вантажу Волянський М. М. повідомив, що Висновок Первомайського РВ ГУ МНС України від ІНФОРМАЦІЯ_17 року по встановленню причин пожежі, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 р. містить інформацію про упакування вантажу поліетиленовою плівкою, а можливість виникнення пожежі в результаті самозаймання речовин та матеріалів виключається, оскільки безпосередньо в місці вогнища пожежі не виявлено слідів речовин і матеріалів, схильних до теплового, хімічного або мікробіологічного самозаймання.
Працівник Державного підприємства „Західна електроенергетична система НЕК „Укренерго” (м. Львів, вул. Свєнціцького, 3) Костюк Роман Іванович пояснив, що можливість самозаймання обладнання, що перевозилося відповідачем-2 в транспортному засобі останнього, з врахуванням опису фізичних та хімічних властивостей, технічних характеристик, комплектуючих та складових частин обладнання, що є у матеріалах справи № 9/267 та обставин пожежі, викладених у Висновку Первомайського РВ ГУ МНС України від ІНФОРМАЦІЯ_17 року по встановленню причин пожежі, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 р. в напівпричепі д/н НОМЕР_12 автомобіля DAF державний номер НОМЕР_13, що належить АТЗТ „Мушкетівська автобаза” м. Донецьк на трасі Первомайськ -Голованівськ, виключається. Найбільш ймовірними причинами виникнення згаданої вище пожежі є версії Первомайського РВ ГУ МНС України: 1.Необережне поводження з вогнем, паління; 2.Занесення джерела запалювання зовні.
Спеціаліст Донецького Науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Донецьк, вул. Ливенка, 4) ОСОБА_8, викликаний ухвалою Львівського апеляційного господарського суду по справі № 9/267 від ІНФОРМАЦІЯ_18 року для подачі пояснень, про розгляд справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився. Натомість, листом від ІНФОРМАЦІЯ_19 НОМЕР_14 Донецький НДІ судових експертиз зазначив, що судова експертиза ним не проводилась, суд може залучити інших спеціалістів і що згідно з вимогами Додатку до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Львівська область входить в регіональну зону обслуговування Львівського НДІ судових експертиз.
Львівським апеляційним господарським судом ухвалою, постановленою у судовому засіданні від ІНФОРМАЦІЯ_18 року, у задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення пожежно-технічної експертизи відмовлено, з причин неможливості проведення такої, так як обладнання з метою зняття з-під митного контролю порізано і здано як металобрухт, а транспортний засіб, з напівпричепом у якому виникла згадана вище пожежа більше року знаходиться у відповідача-2, пожежно-технічна експертиза на місці події 13 липня 2005 року була здійснена Первомайським РВ ГУ МНС України, про що складений висновок від ІНФОРМАЦІЯ_17 року. У вказаному висновку наведено дві версії по причині виникнення пожежі: 1.В результаті необережного поводження з вогнем, паління, версія прийнята до уваги і вважається основною, 2. Занесення джерела запалювання із зовні, версія вважається такою, що потребує перевірки в разі можливого слідства.
Відповідно до ст. 4, ст. 5, ст. 9 Конвенції “Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” від 19 травня 1956 року ( зі змінами, внесеними Протоколом від 05.07.1978року) встановлено, що договір перевозки встановлюється накладною. Накладна, якщо не доведене протилежного, має силу договору стосовно його умов та доказом отримання вантажу перевізником. За відсутності в накладній обґрунтованих перевізником застережень, діє презумпція, що вантаж та його упакування були зовні у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником і що кількість місць, а також їх маркування та номери відповідали позначкам накладної.
Відповідачем-1 /експедитором/ надано заперечення на апеляційну скаргу по справі № 9/267, у якій відповідач-1 повідомив що він на укладення договору перевезення вантажу від імені позивача останнім не уповноважувався, тому жодних договорів перевезення в інтересах та від імені позивача не укладав. Свої договірні зобов'язання по організації перевезення та пошуку вільного перевізника, відповідач-1, як експедитор, виконав у повному обсязі належним чином. Відповідач -1 зазначає, що правовідносини, пов'язані з безпосереднім перевезенням вантажу, існували тільки між позивачем та відповідачем-2.
Закон України “Про транспортно-експедиційну діяльність” (ст. 14), Цивільний кодекс України (ст.ст. 932, 934, 618) не передбачає безпосередньої відповідальності експедитора перед вантажоодержувачем за збереження вантажу під час перевезення, якщо перевезення безпосередньо здійснювалось іншою особою - перевізником.
Відповідальність за збереження вантажу під час перевезення на Відповідача 1 -експедитора СПД ОСОБА_1 договором транспортної експедиції НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, підписаним між СПД ОСОБА_1 та ТзОВ “Галсофт-сервіс”, не покладається, оскільки відповідно до даного договору транспортної експедиції СПД ОСОБА_1 несе відповідальність перед ТзОВ “Галсофт-сервіс” виключно за організацію доставки вантажу, а не за збереження самого вантажу під час перевезення.
Натомість, відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР, (затвердженого Постановою Ради міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 року):
“Автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:
а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);
б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;
в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;
г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;
д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.
Автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли:
а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача;
б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;
в) вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача);
г) недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.
Відповідно до ст. 17 Конвенції “Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” 1956 року (зі змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року) встановлено наступне:
1. перевізник несе відповідальність за повну і часткову втрату вантажу чи його пошкодження, що відбулось в проміжок часу між прийняттям вантажу та його здачею, а також за запізнення доставки;
2. перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу, його пошкодження чи запізнення відбулись з вини уповноваженої за договором особи, внаслідок наказу останнього, не спричиненого будь-якою виною перевізника, будь-яким дефектом самого вантажу чи обставинами, уникнути які перевізник не міг і наслідків яких він не міг попередити;
Окрім того, стосовно доводів скаржника про те, що за умовами договору транспортної експедиції та вимогами Цивільного кодексу України саме на експедитора повинна бути покладена відповідальність за збитки, викликані пошкодженням вантажу при перевезенні, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що договір НОМЕР_15 від ІНФОРМАЦІЯ_2 транспортної експедиції укладений між позивачем та відповідачем-1 є по своїй суті рамочною угодою, оскільки у ньому відсутні умови щодо конкретного перевезення вантажу, зокрема і того, яке є предметом даного спору. За даною угодою експедитор зобов'язувався або безпосередньо виконувати перевезення, або організувати автотранспортне перевезення.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що у досліджуваних судом правовідносинах, відповідач-1 як експедитор вчиняв дії лише щодо організації перевезення вантажу від іноземного постачальника до позивача і, відповідно, його відповідальність виникає лише у разі порушення зобов'язання щодо такої організації перевезення. А тому, умови договору транспортної експедиції щодо відповідальності експедитора у разі покладення ним виконання зобов'язання на третю особу застосовується в залежності від того, які особисті зобов'язання експедитора покладаються на таку особу.
Як зазначено вище, в даний правовідносинах відповідач-1 здійснював лише зобов'язання по організації перевезення вантажу і ці зобов'язання на іншу особу не покладав. Окрім того, спірні правовідносини виникли безпосередньо із неналежного перевезення, а не з його організації.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки місцевим господарським судом спір розглядався по відношенню до двох відповідачів, які здійснювали різні функції, то відповідно до своїх повноважень місцевий господарський суд встановив винну особу -відповідача-2 і правомірно поклав на нього відповідальність за невиконання зобов'язання, яке виникло з умов договору на міжнародне перевезення й оформлене договором у вигляді міжнародної товарно-транспортної накладної -CMR №1336.
Стосовно вини відповідача-2, то суд зазначає, що відповідальність покладена на останнього не внаслідок того, що з його вини виникла пожежа, а тому, що відповідач-2 не зберіг вантаж при перевезенні в тому числі і не вжив усі необхідні заходи для забезпечення збереження ватажу від неправомірних дій третіх осіб.
З урахуванням пунктів 2 та 5 ст. 18 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, коли втрата чи пошкодження вантажу є наслідком особливого ризику, який нерозривно пов'язаний з однією чи декількома з перелічених нижче обставин:
а) з використанням відкритих чи неукритих транспортних засобів, якщо таке використання було спеціально обумовлено чи зазначено в накладній;
b) при відсутності чи пошкодженні упакування вантажів, які за своєю природою піддані псуванню чи пошкодженню без упакування або неналежного їх упакування;
с) з переміщенням, завантаженням, розміщенням чи відвантаженням вантажу відправником чи одержувачем, або особами, які діють від імені відправника чи вантажоодержувача;
d) за природою деяких вантажів, які піддані внаслідок наявності таких властивостей, обумовлених цією природою, повному чи частковому знищенню чи пошкодженню, зокрема, які мають здатність до поломки, ржавінню, раптовому гниттю, усушці, природній втраті чи нападу паразитів та вантажів;
y) з недостатністю чи незадовільним маркуванням чи нумерації вантажних місць;
f) з перевезенням живих тварин.
Відповідачем-2 не надано господарському суду першої та апеляційної інстанції жодного належного доказу існування наведених вище випадків, які могли б бути підставою для звільнення відповідача-2 від відповідальності за повне знищення вантажу перед позивачем. У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач або відповідач-1 давали Відповідачу-2 вказівки, внаслідок яких трапилася пожежа і був повністю знищений вантаж.
Статтею 23 Конвенції “Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів” 1956 року (зі змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року) встановлено обсяг відповідальності перевізника за знищення вантажу:
1. коли, відповідно до положень даної Конвенції, перевізник зобов'язаний відшкодувати збитки, понесені внаслідок повної чи часткової втрати вантажу, то розмір, що підлягає відшкодуванню на місці та під час прийняття його до перевезення.
2. вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутністю такого, на підставі дійсної ринкової ціни, чи, за відсутністю таких, на підставі ринкової вартості такого ж товару та тієї ж якості.
Окрім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, митні збори та платежі, а також інші витрати, пов'язані з перевезенням вантажу
Предмет Контракту на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від ІНФОРМАЦІЯ_20 року, укладеного між відповідачем -1 та відповідачем -2, не стосується перевезення вантажу позивача, а є по своїй суті та за змісту генеральним контрактом, який регулює виключно взаємні права та обов'язки відповідача-1 та відповідача-2.
Відповідачем-2 відповідно до статті 17, 18 Конвенції „Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів” від 19.05.1956 року (із змінами, внесеними Протоколом від 5 липня 1978 року), статті 924 ЦК України, не доведено, що пошкодження (знищення) вантажу сталося не з його вини як перевізника, оскільки відповідно до пункту 1 згаданої вище Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, ушкодження або затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику.
Таким чином господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач-2 - АТЗТ “Мушкетівська автобаза” фактично прийнявши вантаж до перевезення, прийняв на себе також зобов'язання доставити вантаж вантажоодержувачу без пошкоджень, втрати або знищення під свою персональну відповідальність.
Під час розгляду справи в Львівському апеляційному господарському суді сторонами та третьою особою не подано будь-яких інших доказів, що могли б вплинути на законність рішення господарського суду Чернівецької області по справі № 9/267 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. у справі № 9/267 господарського суду Чернівецької області залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.
суддя Городечна М.І.