У Х В А Л А
і м е н е м у к р а ї н и
22 квітня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Карпенко С.О., Остапчука Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», поданою його представником Шулікою Аліною Володимирівою, на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 6 серпня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 3 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та банком укладено кредитний договір на суму 6 604 грн у вигляді встановленого ліміту на платіжну карту зі сплатою 30% за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Оскільки ОСОБА_3 не виконує зобов'язання щодо повернення кредиту, банк просив стягнути заборгованість, що утворилась станом на грудня 2013 року, яка складається з 16 678,98 грн заборгованості за кредитом, 258,82 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 500 грн штрафу як фіксованої частини та 846,89 грн штрафу як процентної складової.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 6 серпня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову з посиланням на неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що банк пропустив строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за картковим кредитом.
Проте такі висновки є передчасними.
Судом встановлено, що 3 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредитні кошти в розмірі 6 604 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою 30% за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Договір складається із Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та заяви ОСОБА_3
У заяві на видачу карти вказано номер кредитної карти № НОМЕР_1, дата її видачі - 3 липня 2004 року.
За умовами п. п. 3.1.1, 3.1.3 Розділу II Умов, строк дії карти зазначений на лицьовій її стороні (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня указаного місяця. За закінченням строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.
Зі змісту п. 5.4 Розділу II Умов вбачається, що строк погашення кредиту у повному обсязі здійснюється не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці у полі «Моnth».
В обґрунтування позову, а також в апеляційній та касаційній скаргах банк посилався на те, що строк дії платіжної карти № НОМЕР_1, виданої ОСОБА_3, вказаний у полі «Моnth», і становить 04/11, тобто картка діє до 30 квітня 2011 року, тому банк звернувся до суду з позовом з дотриманням строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постанові від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії карти (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди не перевірили посилання позивача на те, що строк дії карти № НОМЕР_1, виданої ОСОБА_3, встановлено до 04/11, не встановили початок перебігу строку позовної давності з огляду на те, що банк звернувся з вимогами про повернення кредиту у повному обсязі.
Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, і таке силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни, яка діє в інтересах публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 6 серпня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П.Касьян
Судді: В.І.Амелін В.П.Гончар С.О.Карпенко Д.О.Остапчук