ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

30.01.07                                                                                           Справа  № 3/114

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді –Бонк Т.Б.

Суддів                       -  Бойко С.М.

                                   - Марко Р.І.

при секретарі судового засідання Ковалишин Ю.

розглянувши апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на постанову          господарського суду Чернівецької області від 19.09.2006р.

у справі                 № 3/114, суддя Л.М.Бабак

за позовом            ТзОВ «Приватфінресурс»

до відповідача     ДПІ у м. Чернівці

про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення № 0001652320/1 від 06.06.2006р.

за участю представників:

від позивача      –  не з’явився;

від відповідача –Ткач Д.Б.- завідувач сектора актуальних та резонансних справ юридичного відділу;

встановив:

постановою господарського суду Чернівецької області від 19.09.2006р. у справі № 3/114 позовні вимоги ТзОВ «Приватфінресурс»до ДПІ у м.Чернівці про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення № 0001652320/1 від 06.06.2006р., яким  позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 132139,52 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 26924,20 грн. задоволено повністю.

Господарський суд Чернівецької області мотивував свою постанову, зокрема, тим, що ДПІ у м.Чернівці не представила суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що кошти в сумі 1283000грн., внесені  Михайловим С.В. до статутного фонду є безповоротною фінансовою допомогою, яка включається до складу валового доходу платника податку. Також суд зауважив, що відповідно до 4.2.5 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові кошти або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Не погоджуючись з постановою господарського суду  Чернівецької області,   ДПІ у м. Чернівці подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом при прийнятті постанови  порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, посилається на те, що судом не взято до уваги, той факт, що станом на 10.08.2005р.(момент реєстрації нової редакції статуту) збільшується статутний фонд товариства на 871 000, 00 грн. і при цьому не відбувається обмін на корпоративні права. Таким чином, судом не застосовано пп..1.18.2, 1.18.3 ст.1   Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено, що пряма інвестиція –господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права. Також апелянт  вважає твердження суду про те, що пояснення самого Михайлова С.В. повністю спростовуються прибутковими касовими ордерами і актами перевірки ДПІ, є безпідставними, оскільки прибуткові касові ордери не містять підпису відповідальної особи, тобто Михайлова С.В. На думку скаржника, за таких обставин отримані підприємством кошти не можна вважати внеском до статутного фонду, а безповоротною фінансовою допомогою, які відповідно до  пп..4.1.6 ст.4 зазначеного вище Закону включаються до складу валових витрат.

Позивач заперечень на апеляційну скаргу не подав, явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про день та час слухання справи був належним чином повідомлений. Відповідно до ст..196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представника відповідача в порядку ст..71 КАС України .    

Львівський апеляційний господарський суд розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні  у справи матеріали прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 11.04.2005р. за рішенням учасника Михайлова С.В. було створено ТзОВ «Приватфінресурс»м. Чернівці, державна реєстрація якого проведена 18.04.2005р. Статутний капітал за рахунок внеску учасника  - Михайлова С.В. склав 29000 грн. і частка цього учасника склала 100%.

15.07.2005р. рішенням власника, яким на той час був Михайлов С.В. затверджено Статут ТзОВ «Приватфінресурс»(нова редакція) зі статутним капіталом 900000грн., реєстрація якого у встановленому законом порядку відбулася 10.08.2006р.

Протягом 30.08.2005р. по 20.12.2005р. на підставі  прибуткових касових ордерів  (а.с. 79-84) Михайлов С.В. вніс до статутного фонду 909300 грн.

ДПІ у м. Чернівці проведено виїзну позапланову перевірку за період з 09.03.2006р. по 22.03.2006р. з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Приватфінресурс». За результатами перевірки складено акт № 1436/23-2/33522046 від 29.03.2006р., яким   встановлено факт заниження податку на прибуток за 2005р. на суму 132705 грн. та  завищено збитки на 761200 грн., чим  порушено пп..4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п5.2 ст.5, п.16.2 ст.16  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; заниження податку на додану вартість в сумі 100380,00 грн. та завищення від’ємного значення податку на додану вартість в сумі 222602,0 грн., чим порушено пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Цей же висновок ДПІ у м. Чернівці підтвердила і додатковим актом перевірки № 2404/23-2/33522046 від 29.05.2006р.

ДПІ у м. Чернівці прийняла податкове повідомлення-рішення від 07.04.2006р. № 0001652320/0, яким позивачу донараховано 172139,18 грн. податкового зобов’язання, в тому числі 132705,75 грн. податку на прибуток і 39433,43 грн. штрафних санкцій.

11.04.2006р. позивач направив на адресу податкового органу скаргу  на прийняте податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток. За результатами розгляду скарги ДПІ у м.Чернівці частково скасувала податкове повідомлення-рішення від 07.04.2006р. № 0001652320/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 13075,46 грн. (в т.ч. 566,23 грн. –основний платіж, 12509,23 грн.- штрафні санкції) та залишила без змін в сумі 159063,72 грн. (в т.ч. 132139,52 грн.- основний платіж, 26924,20 грн.- штрафні санкції), а скаргу –задовольнила частково.

За результатами апеляційного оскарження ДПІ у м. Чернівці  винесла податкове повідомлення-рішення № 0001652320/0 від 06.06.2006р., яким  позивачу донараховано 159063,72 грн. податкового зобов”язання, в тому числі 132139,52 грн. податку на прибуток і 26924,20 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки (а.с.16) встановлено, що позивач отримує кошти на розрахунковий рахунок в якості внесків в статутний фонд на загальну суму 1283000 грн.

ДПІ у м.Чернівці в підтвердження порушення покликається на пояснення самого Михайлова С.В від 21.03.2006р. про відсутність у нього доходів, що підтверджується також відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів за 2005 рік. З огляду на це, податковий орган вважає, що  кошти в статутний фонд Михайлов С.В. не вносив, отже, відповідно кошти отримані підприємством  не є внеском до статутного фонду, а дану операцію слід вважати безповоротною фінансовою допомогою.

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що 1283000 грн., внесених Михайловим С.В. до статутного фонду, внесені іншою особою і є безповоротною фінансовою допомогою. Крім того, дане твердження спростовується  самими актами перевірки від 29.03.2006р. та 29.05.2006р., в яких зазначено, що грошові кошти в сумі  1283000 грн. Михайловим С.В. вніс до статутного фонду особисто, що підтверджується, зокрема, прибутковими касовими ордерами (а.с.79-84).

Відтак, відповідно до ч.2ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

          Згідно ст..70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, отримані з порушенням закону, судом при вирішенні справи  до уваги не беруться.

Разом з тим, твердження податкового органу про те, що при внесенні коштів до статутного фонду не здійснювалась передача корпоративних прав, спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що кожен внесок до статутного фонду збільшував корпоративні права власника Михайлова С.В. як одноособового учасника, який в подальшому своїми правами розпорядився, передавши їх 20.03.200р. новому власнику Данілову Ю.В. Останній зареєстрував новий статут товариства збільшивши статутний капітал до 2000000 грн. (а.с.110-126). Пунктом 1.8 ст1 Закону Україну «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, корпоративні права –право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Згідно пп.1.22.1 п.1.22 ст.13 Закону Україну «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога –це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається не поверненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно пп..1.22.2 зазначеного Закону, поворотна фінансова допомога –це сума коштів, передана платнику у користування на визначений строк  відповідно до договорів, які передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.

 Зважаючи на наведені обставини, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що фінансова допомога, чи то безповоротна,  чи поворотна надається іншою особою платнику податку, а не самим платником податків собі особисто. Таким чином, Михайлов С.В., як власник ТзОВ «Приватфінресурс», не міг сам собі надавати фінансову допомогу тому, що, як вбачається з наявних у справі матеріалів, а саме прибуткових касових ордерів, Михайлов С.В. особисто  вносив гроші в сумі 1283000 грн. до статутного фонду.

В процесі розгляду справи податковим органом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження  внесення коштів до статутного фонду позивача  іншою особою, що може розглядатись як безповоротна фінансова допомога, яка включається до складу валового доходу платника податку

Отже, з огляду на вище викладене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду Чернівецької області від 19.09.2006 року у справі №3/114 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 195,196,198,200-206 Кодексу Адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Чернівецької області від 19.09.2006 року у справі №  3/114 залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці  -  без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 КАС України

Матеріали справи повернути в  господарський суд Чернівецької області .

Головуючий суддя                                                                                         Бонк Т.Б.

Суддя                                                                                                                Бойко С.М

                                                                                                                  

Суддя                                                                                                                Марко Р.І.

   

.