ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
07.05.2009 | Справа №2-18/546-2009 |
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал- Снігурівка», м. Снігурівка, Миколаївська обл. (вул. Позаміська, 7 м. Снігурівка, Миколаївська обл., 57303)
До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Югос», м. Сімферополь (вул. Лихого, 35А, м. Сімферополь, 95015)
Про стягнення 128340,00 грн. заборгованості, 11139, 20 грн. пені, інфляційної суми 11505, 94 грн. та 3% річних 1388,59 грн.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – Яковлєва Г.В. – представник, довіреність від 18.12.2008р.
Від відповідача – Бартенєва І.В. – представник, довіреність від12.02.2009р.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ареал- Снігурівка», м. Снігурівка, Миколаївська обл. (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Югос», м. Сімферополь (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 138 553,68 грн., з яких 128 340,00 грн. – сума основного боргу, 5 907,16 грн. – сума пені, 3 568,12 грн. – сума збитків від інфляції, 738,40 грн. – сума 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір постачання № 92 від 23.09.2008р..
Як пояснив позивач, за даним Договором 04.10.2008р. позивачем було відвантажено відповідачу партію товару на суму 128 340,00 грн. Однак, відповідач не виконав своїх зобов’язань за Договором № 92, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 128 340,00 грн., що і стало причиною звернення до господарського суду.
17.02.2009р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що вини відповідача за невчасне проведення розрахунків немає.
16.03.2009р. у судовому засіданні позивач надав Заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач сповістив суд про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 128340,00 грн. та фактично збільшив штрафні санкції та просить суд стягнути з відповідача 11139, 20 грн. пені, інфляційної суми 11505, 94 грн. та 3% річних 1388,59 грн.
24.03.2009 р. у судовому засіданні суд прийняв заяву позивача від 16.03.2009р. про зменшення позовних вимог до свого розгляду.
У судовому засіданні представник відповідача надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що позивач дійсно здійснив поставку товару, але дана поставка не пов’язана з Договором № 92 від 23.09.2008р., на який позивач посилався у своєму позові. Суд прийняв дані письмові пояснення до свого розгляду.
У справі оголошувалася перерва з 16.03.2009 року по 24.03.2009 року та з 28.04.2009 року по 07.05.2009 року відповідно до статті 77 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
23 вересня 2008 року між позивачем – ТОВ «Ареал-Снігурівка» як постачальником та відповідачем - ТОВ «Торговий дім ЮГОС» як покупцем був укладено Договір поставки № 92, предметом якого була поставка яйця курячого.
Відповідно до пункту 1.2 цього договору постачальник – позивач - зобов’язався передати у власність покупця, а покупець – відповідач – зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість згідно умов цього договору.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.3 договору поставки передача товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в ВИДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ та інших супровідних документах, що є НЕВІД’ЄМНОЮ ЧАСТИНОЮ ДОГОВОРУ.
Як вбачається із п.2.2 договору, суму договору № 92 складає сума всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснювалась постачання товару НА ВИКОНАННЯ ДАНОГО ДОГОВОРУ.
Крім того, умовами договору поставки № 92, а саме його пунктом 4.8 , сторони конкретно передбачили, що у видатковій накладній на поставку Товару МАЄ БУТИ ЗАЗНАЧЕНО: найменування Покупця (Вантажоодержувача) Товару, РЕКВІЗИТИ ДАНОГО ДОГОВОРУ (НОМЕР ТА ДАТА ЙОГО УКЛАДЕННЯ), найменування, кількість, ціна за одиницю товару і загальна ціна партії товару.
Як свідчать матеріали даної справи, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог надав суду Видаткову Накладну № АП - 04108-01 від 04.10.2008 року (а/с 12), в якої вказаний наступний товар, а саме: С1 біле, С2 біле на загальну суму 128340,00 грн., який був отриманий представником відповідача Трифоновим В.Л. на підставі Довіреності ЯПБ № 049572 від 03.10.2008 року (а/с 11).
Як вбачається із тексту самої Видаткової накладної № АП -04108-01 від 04.10.2008 року, така накладна була видана згідно договору – ДОГОВОРУ Б/Н ВІД 01.01.2008 РОКУ, тобто така поставка не має відношення до договору постави № 92 від 23.09.2008 року, як про це вказує позивач у своєму позові.
Крім того, в своїх письмових поясненнях суду (а/с 84) сам представник відповідача пояснив, що поставка яйця курячого на суму 128340,00 грн. не зв’язана з договором поставки № 92 від 23.09.2008 року, а була виконана на підставі договору № б/н від 01.01.2008 року, який фактично між сторонами не був укладений.
Крім того, виставляючи відповідачу Рахунок-фактуру № АП-03108-01 від 03.10.2008 року на оплату товару (а/с 70), позивач знову вказує саме такий договір, що він вказав і у Видатковій Накладній – ДОГОВІР Б/Н від 01.01.2008 року.
Відповідно до п.2 ст. 712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується приймати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та ПІДЛЯГАЮТЬ ПЕРЕДАННЮ ВІДПОВІДНО ДО ДОГОВОРУ або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із тексту договору поставки № 92, на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, а саме у розділі 4 договору, сторони засвідчили, що партія товару – кількість товару, вказана в видатковій накладній, дата відвантаження - дата отримання партії товару Покупцем на складі постачальника, вказана в видатковій накладній; відпуск-приймання товару оформляється видатковими накладними та іншими супровідними документами, які підписуються сторонами.
Але головне те, що сторони передбачили у п. 4.8 Договору поставки № 92 те, що повинно бути зазначено у такій видатковій накладній, а саме: : найменування Покупця (Вантажоодержувача) Товару, РЕКВІЗИТИ ДАНОГО ДОГОВОРУ (НОМЕР ТА ДАТА ЙОГО УКЛАДЕННЯ), найменування, кількість, ціна за одиницю товару і загальна ціна партії Товару.
У ході судового розгляду даної справи а ні позивачем, а ні відповідачем суду так і не була надана Видаткова Накладна, яка б була видана саме на виконання умов Договору поставки № 92 від 23.09.2008 року.
Представник відповідача пояснив суду, що така Видаткова Накладна ніколи позивачем не видавалась і відповідачем не утримувалася.
Представник позивача пояснив, що Видаткова накладна № АП-04108-01 від 04.10.2008 року (а\с 12) на виконання умов договору і є Видатковою накладною на виконання умов договору поставки № 92; а посилку на Договір б/н від 01.01.2008 року позивач вважає його технічною помилкою.
Суд не може погодитися з такими доводами позивача про технічну помилку в зв’язку з тим, що позивач фактично вказує зовсім інший договір , який має другий і номер, і число, і місяць його підписання.
Крім того, саме такий же договір № б/н від 01.01.2008 року позивач самостійно вказує і у Рахунку-фактурі № АП-03108-01 від 03.10.2008 року (тобто іншого дня) (а\с 70), на ПІДСТАВІ ЯКОГО відповідач у наступному сплатив позивачу суму боргу у розмірі 128340,00 грн. платіжними дорученнями від 18.02.2009 року та 19.02.2009 року.
Отже, суд прийшов до висновку, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав до матеріалів справи належні докази, які б підтверджували факт поставки товару, його кількість, ціну за одиницю товару та загальну ціну партії товару саме на виконання умов договору поставки № 92 від 23.09.2008 року.
У процесі розгляду справи позивач НЕ ЗМІНЮВАВ ПІДСТАВУ своїх позовних вимог.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11139,20 грн. пені, інфляційної суми – 11505,94 грн., 3% річних 1388, 59 грн. , то суд, враховуючи, що у процесі розгляду справи позивач не змінював підставу своїх позовних вимог і продовжував посилатися на договір поставки № 92 від 23.09.2008 року як підставу своїх вимог, враховуючи вищевикладене, прийшов до висновку, що позовні вимоги у цієї частині також безпідставні, не підтверджуються матеріалами справи та задоволенню не підлягають.
Що стосується посилки позивача на свою претензію № 255 від 16.10.2008 року (а/с 13) та на відповідь на претензію відповідача № 121 від 30.10.2008 року (а/с 16), то суд вважає такі доводи позивача безпідставними та виходить з наступного:
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення по справі.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені ПЕВНИМИ СПОСОБАМИ ДОКАЗУВАННЯ, НЕ МОЖУТЬ ПІДТВЕРДЖУВАТИСЬ ІНШИМИ СПОСОБАМИ ДОКАЗУВАННЯ.
Отже, факт постачання товару саме за умовами договору поставки № 92 від 23.09.2008 року повинен бути доказаний саме такими первинними документами, як Податкова Накладна, Рахунок-Фактура, довіреність на право отримання товару, паспорт якості та ветеринарне посвідчення по формі Ф-2, але ні як ні претензією та відповіддю на претензію.
Але таких документів позивач суду так і не надав.
Надання саме таких первинних документів в підтвердження факту поставки товару передбачено як умовами самого Договору поставки № 92, так і нормами діючого законодавства України: ст. - ст. 655, 656, 712 Цивільного Кодексу України.
Що стосується доводів відповідача про затримку переказу грошової суми з боку Промінвестбанку України, що підтверджує переписка між відповідачем та банком, то суд вважає, що дана обставина не є форс-мажорною, так як не підтверджується Висновком Торгівельно-Промислової Палати України, крім того, не впливає не яким чином на розгляд даної справи по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені не обґрунтовано, не підтверджуються матеріалами справи, нормами діючого законодавства України, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають.
Судові витрати суд відносить на позивача на підставі ст. 49 ГПК України.
Приймаючи до уваги, що своєю Заявою про зменшення позовних вимог №16/03-09, прийнятою судом до свого розгляду, позивач фактично збільшив суму пені, інфляційної суми та 3% річних, та відповідно до п.4.2 Роз’яснень ВГСУ № 02-5/78 від 04.03.1998 «Про деякі питання практики застосування розділу У1 ГПК У країни» у разі якщо позивач на підставі частини четвертої ст.. 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету, стягненню з позивача у доход державного бюджету підлягає держмито у розмірі 138,20 грн. – 1% от збільшеної суми 13820,05 грн. (24033,73 грн. – 10213,68 грн.).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. - ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. В позові відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал - Снігурівка», м. Снігурівка, Миколаївська обл. (вул. Позаміська, 7 м. Снігурівка, Миколаївська обл., 57303; код ЄДПРОУ 31427847, р/р 260060100210 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива», МФО 380054) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУГКУ в АРК м. Сімферополь , МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 138, 20 грн. держмита.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.