ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

17.01.07                                                                                           Справа  № 16/282

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді          Процика Т.С.

суддів          Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув           апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Ужгородська МДПІ) у Закарпатській області  від 16.11.2006 року

                            № 14897/9/10

на постанову           Господарського суду Закарпатської області  від 06.10.2006р.

у справі           № 16/282

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Санаторний комплекс "Деренівська купель", с. Нижнє Солотвино Ужгородського району

до відповідача          Ужгородської  МДПІ у Закарпатській області, м. Мукачево

про           визнання нечинним  податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача           – Шабан Н.В. –заступник головного лікаря з правових і кадрових питань;

від відповідача           –Руденко Я.Г. –старший державний податковий інспектор

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2006р. у справі № 16/282, суддя Васьковський О.В., позов ТзОВ "Санаторний комплекс "Деренівська купель" до Ужгородської  МДПІ задоволено повністю, визнано нечинним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області  № 516/23-0/01597841/9828 від 07.08.2006р.

Постанова суду мотивована нормами п.п. 7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7, п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон №168/ВР), п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також тим зокрема, що позовні вимоги позивачем доведені та належним чином обгрунтовані, відпвідачем не спростовані.  

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2006р. у справі № 16/282 в повному обсязі та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю. Відповідач не погоджується з постановою господарського суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

У запереченні на апеляційну скаргу позивач просить залишити постанову Господарського суду Закарпатської області  від 06.10.2006р. у справі № 16/282 без змін, а апеляційну скаргу Ужгородської  МДПІ без задоволення, оскільки вважає, що скарга є безпідставною, а постанова обгрунтована та така, що повністю відповідає фактичним обставинам справи і вимогам законодавства України.

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.

Обставини, встановлені судом першої інстанції, які мають значення для справи.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 20.02.2006р. за січень 2006 року, заяви та розрахунку суми бюджетного відшкодування, поданих позивачем податковому органу 17.03.2006р., бюджетному відшкодуванню підлягала сума 28998 грн.

Довідкою від 16.05.2006р. „Про результати документальної позапланової перевірки по питанню відшкодування податку на додану вартість ТОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль" (код за ЄДРПОУ: 01597841) на розрахунковий рахунок за лютий 2006 року" підтверджена заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року у сумі 28 998,00 грн., в тому числі і спірні 15097,00 грн., оплачені позивачем постачальнику (ТОВ „Будівельна компанія „Континент") у жовтні, листопаді 2005 року по податкових накладних за жовтень (№23 від 06.10.2005р. сума ПДВ - 4 666,67 грн., №25 від 12.10.2005р. сума ПДВ - 1152,53 грн., №26 від 25.10.2005р. сума ПДВ - 8 333,33 грн., № 28 від 31.10.2005р. сума ПДВ - 945,07 грн.), які фактично отримані в січні 2006 року.

Актом №24 від 31.07.2006р. про внесення змін до довідки перевірки ТОВ „Санаторний комплекс „Деренівська купіль") №12/23-0/01597841 від 16.05.2006р., у зв'язку із самостійно встановленою помилкою, відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на суму 15097,00 грн., оскільки, як зазначено в акті, позивач зайво включив до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок (згідно декларації за лютий 2006 року) суми ПДВ, оплачені позивачем постачальникам в жовтні, листопаді 2005 року по податкових накладних за жовтень (№23 від 06.10.2005р., №25 від 12.10.2005р., №26 від 25.10.2005р., № 28 від 31.10.2005р.), які фактично отримані в січні 2006 року на загальну суму ПДВ - 15097 грн.

Дана позиція обґрунтована тим, що відповідно до пп. 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону №168/ВР податковим періодом є один календарний місяць, і відповідно до пп. 7.7.2. п.7.7 ст.7 вказаного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тому сума податку, сплачена позивачем постачальникам у жовтні 2005 року та включена до податкового кредиту у січні 2006 року, не підлягає відшкодуванню, оскільки вони сплачені не в попередньому періоді, а у жовтні 2005 року.

При прийнятті ухвали у даній справі апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у наступному.

Відповідно до пп. 7.2.6 п 7.2. ст.7 Закону №168/ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Нормою пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168/ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, позивач діяв правомірно, включаючи до податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних у січні 2006 року суму податку на додану вартість, яку він сплатив постачальнику у жовтні, листопаді 2005 року.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп. 7.7.1 п 7.7 ст. 7 Закону №168/ВР).

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону №168 ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно із підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпункт 7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону №168/ВР встановлює, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Сплата позивачем податку на додану вартість у сумі 15097,00 грн., яка відповідачем виключена (зменшена) із сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, відбулася у жовтні 2005 року, який також є попереднім податковим періодом. Відповідач не довів, чому у даному випадку, жовтень 2005 року не підпадає під визначення попереднього податкового періоду у розумінні пп. 7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону №168/ВР.

Посилання відповідача на порушення норм п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону 168/ВР є безпідставними, оскільки вимоги цих норм не стосуються даного випадку.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивачем доведені та належним чином обґрунтовані, відповідачем не спростовані. Таким чином, вимога позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №516/23-0/01597841/9828 від 07.08.2006р. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги у даній справі.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала складена в повному обсязі 01.03.2007р.

Головуючий-суддя                                                            Процик Т.С.

                   суддя                                                            Галушко Н.А.

                   суддя                                                            Юрченко Я.О.