ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
20.02.07 Справа № 1/448-26/134 (1/1126-28/384)
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Гнатюк Г.М.
суддів Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Євронафта-С” №13-10/06 від 30.10.2006р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2006р.
у справі №1/448-26/134 (1/1126-28/384)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євронафта-С”, м.Стрий
до відповідача-1 Відділу державної виконавчої служби м.Стрий Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, м.Стрий
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрсервісінвест”, м.Стрий
до відповідача-3: Відкритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажна фірма „Стрийбуд”, с.Миртюки
про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту
за участю представників сторін:
від позивача: не з”явився
від відповідача-1: Витвицька М.В. –представник (дов.)
від відповідача-2: не з”явився
від відповідача-3: Міла-Поляков Д.П.- представник ( довіреність №14 від 20.06.2006р.)
Учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2006р. (суддя Деркач Ю.Б.) по даній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євронафта-С”, м.Стрий до Відділу державної виконавчої служби м.Стрий, Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, м.Стрий, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрсервісінвест”, м.Стрий та до Відкритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажна фірма „Стрийбуд”, с.Миртюки про визнання права на майно і звільнення майна з-під арешту, в частині позовних вимог до Відділу державної виконавчої служби м.Стрий Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області припинено провадження у справі, в частині позовних вимог щодо звільнення майна (незавершеного будівництва кафе-мотелю по вул.Нижанківського,53, м.Стрий, Львівської області) з під-арешту провадження у справі припинено, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач не погоджуючись із вищевказаним рішенням звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою про перегляд вищевказаного рішення в порядку апеляційного провадження, просить повністю його скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених в ухвалі.
Скаржник явку свого представника в засідання суду жодного разу не забезпечив, хоча про час і місце слухання справи був належним чином повідомлений.
Представник ДВС у Стрийському районі в засідання суду з”явився, жодних письмових пояснень по даній справі колегії суду не подав, вимоги позивача вважає безпідставними та зазначає. Що ДВС у Стрийському районі не являється правонаступником ВДВС м.Стрия Стрийського МРУЮ.
Відповідач-2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу передати на розгляд за правилами КАС України до господарського суду Львівської області.
Відповідач-3 вимоги апелянта заперечує, рішення суду першої інстанції вважає законним і правові підстави для його скасування відсутні.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому колегія виходила з наступного:
29 жовтня 1999 року засновники (учасники) Товариства з обмеженою відповідальністю „Євронафта-С" (далі ТзОВ „Євронафта-С"), а саме Закрите акціонерне товариство „Господарська спілка „Галичина" (далі ЗАТ „Господарська спілка „Галичина") і Товариство з обмеженою відповідальністю „Зорепад" (далі ТзОВ „Зорепад"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрсервісінвест" (далі ТзОВ "Укрсервісінвест"), прийняли рішення, яким затвердили Статут ТзОВ „Євронафта-С" та вирішили підписати Установчий договір. Загальні збори засновників ТзОВ „Євронафта-С" також вирішили оплатити не менше 30 % статутного фонду до дня державної реєстрації ТзОВ „Євронафта-С" шляхом передачі майна і виконаних робіт. Про це стверджує протокол № 1 загальних зборів засновників ТзОВ „Євронафта-С" від 29 жовтня 1999 року, копія якого є у матеріалах справи.
2 листопада 1999 року ЗАТ „Господарська спілка „Галичина" і ТзОВ „Зорепад" підписали Установчий договір між учасниками ТзОВ „Євронафта-С", який посвідчено державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. і зареєстровано в реєстрі за № 1-3838, та підписали Статут ТзОВ „Євронафта-С", який посвідчено державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. і зареєстровано в реєстрі за № 1-3902, 1-3909.
3 листопада 1999 року, комісія у складі працівників ТзОВ „Зорепад” провела передачу незавершеного будівництва кафе-мотелю по вул. Нижанківського, 53 в м. Стрию, що належала ТзОВ „Зорепад", як внесок у статутний фонд ТзОВ „Євронафта-С" в сумі 58892,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі незавершеного будівництва кафе-мотелю по вул. Нижанківського, 53 в м. Стрию у статутний фонд ТзОВ „Євронафта-С". На момент здійснення передачі майна незавершеного будівництва діяла Постанова КМУ України № 1482 від 21.09.1998 р., і у відповідності із ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", затверджено однойменне Положення, згідно з яким в акті прийому-передачі незавершеного будівництва мають бути визначено такі істотні дані: склад об'єкта передачі згідно з переліком облікових одиниць згідно з балансом, загальні відомості про об‘єкт (рік введення в експлуатацію, група капітальності, будівельний об'єм (загальний), площа забудови, площа земельної ділянки і таке інше), дані про інженерне обладнання, вартість основних фондів (в т.ч. відновна та залишкова вартість) і т.д. Також, п. 9 цього Положення, при передачі незавершеного будівництва, передбачено обов‘язковість передачі разом з таким об‘єктом проектно-кошторисної документації.
Як вбачається із поданих позивачем доказів у підтвердження своїх вимог, акт прийму-передачі не відповідає загальновстановленій формі такого роду актів; проектно-кошторисна документація не передавалась, яка необхідна для ідентифікації об'єкта незавершеного будівництва, опис об'єкта незавершеного будівництва, документи, які підтверджують виникнення права власності у ТзОВ „Зорепад” на об'єкт незавершеного будівництва позивачу не передавались, питання про передачу прав на користування земельною ділянкою не вирішувалось. Тобто зважаючи на викладене передача об»єкту відповідно до норм чинного на той час законодавства не відбулася і позивач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував право власності на нерухоме майно ТзОВ „Зорепад”..
За ст. 153 ЦК УРСР (1969 р.), що діяв на час складання акту, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Оскільки сторони належним чином не оформили акт приймання-передачі, не дійшли згоди по всіх обов»язкових умовах, то і переходу прав власності на спірне майно до позивача не відбулося.
Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 22.03-05.04.2005р. та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 р. підтверджується факт належності зазначеного майна ВАТ БМФ „Стрийбуд». Отже, належними та допустими доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій позивач не довів своє право власності на спірне майно.
Щодо питання про звільнення з-під арешту майна боржника то суд першої інстанції правомірно в цій частині провадження у справі припинив за відсутністю спірних правовідносин.
За ч. 6 ст. 61 Закону України „Про виконавче провадження”, про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом передачі державним виконавцем майна стягувачу складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Відповідно до Постанови державного виконавця ВДВС Стрийського міського управління юстиції від 01.04.2004 р. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, на підставі Акта державного виконавця від 01.04.2004 р. про передачу майна стягувачеві, та свідоцтва Стрийської державної нотаріальної контори від 05.04.2004 р. № 1-1604 про передачу майна стягувачеві, нежитлові будівлі, не завершені будівництвом по вул. Нижанківського, 53 у м. Стрий Львівської області, належать на праві власності Відкритому акціонерному товариству „Будівельно-монтажна фірма „Стрийбуд" (відповідач-3). І крім того, згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а цей факт підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 22.03-05.04.2005 року по справі № 1/157-26/66 і Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2005 р.
У разі закінчення виконавчого провадження, серед іншого, припиняється чинність арешту майна боржника відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»про що виноситься державним виконавцем постанова.
В якості доказу про відсутності арешту на спірне майно надано суду витяг з єдиного реєстру заборон відчуження об‘єктів нерухомого майна № 8425060 від 24.07.2006 р.
Отже, суд першої інстанції в цій частині предмету спору з»ясувавши всі обствини справи, припинив провадження у справі правомірно.
Щодо вимоги скаржника про заміну відповідача-1 на його правонаступника, то дана вимога до задоволення не підлягає, оскільки ні в засіданні суду, ні поданими доказами в суд апеляційної та першої інстанцій сторонами не підтверджено факт правонаступництва Державної виконавчої службу у Стрийському районі щодо ВДВС м.Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції. І відповідно враховуючи вищенаведене в частині позовних вимог до Відділу державної виконавчої служби м. Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області провадження по справі також слід припинити.
У відповідності із статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржник належними та допустимими доказами не довів підставність заявлених ним вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області прийняте при повному з”ясуванні всіх обставин по справі і у відповідності до норм чинного законодавства і його слід залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2006 р. по справі №1/448-26/134(1/1126-28/384) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи №1/448-26/134(1/1126-28/384) повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Г.Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко