ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
31.01.07 Справа № 7/322
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Дубник О.П.,
Орищин Г.В.
при секретарі Горбач Ю.Б.
з участю представників:
від скаржника (позивач) Рогач В.М.
від відповідача не з’явився
розглянув апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 30.11.2006 року вих.№15606/9/10
на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.11.2006 року, суддя С.Швед
у справі № 7/322-2006
за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м.Ужгород
до відповідача Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос», м.Чоп
про примусове стягнення податкового боргу у сумі 17339,34 грн.
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.11.2006 року по справі №7/322-2006 позов Ужгородської МДПІ задоволено частково, стягнено з Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос»в доход державного бюджету 13229,44 грн. –податкового боргу, а в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що Ужгородська МДПІ не погоджується з рішенням господарського суду в частині, в якій відмовлено в задоволенні позовних вимог, і просить скасувати рішення в цій частині з підстав порушення судом норм матеріального права.
Щодо суми 3011,64 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 42,61 грн. пені, які суд першої інстанції вважає погашеними за строком давності, посилаючись на п.п.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", то скаржник зазначає про те, що відповідно пп. 15.2.1 п.15.2 ст.15 вищевказаного Закону України у разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Тобто, встановлені пп. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" граничні строки стягнення податкового боргу застосовуються тільки до податкового зобов’язання, яке було донараховано податковим органом.
Щодо суми 2281 грн. належних до відшкодування відповідачу відсотків з податку на додану вартість, на яку на думку суду першої інстанції повинно бути зменшено недоїмку, то скаржником відзначено, що рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 7/56-2006 від 23.03.2006 року задоволено позовні вимоги СП „Геліос” до Ужгородської МДПІ про стягнення відсотків за несвоєчасне повернення з бюджету належних до відшкодування сум податку на додану вартість. Рішення набрало законної сили згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року.
Ужгородською МДПІ на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 7/56-2006 подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України та клопотання про зупинення виконання рішення суду до розгляду справи судом касаційної інстанції. Вказані обставини були повідомлені господарському суду при розгляді справи, однак не прийняті судом до уваги.
Також скаржник звертає увагу суду на те, що в резолютивній частині рішення господарського суду у справі 7/56-2006 від 23.03.2006 року зазначено: «Стягнути з державного бюджету України на користь спільного українсько-угорського підприємства «Геліос»суму 2281 грн. відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Наказ видати.», проте не зазначено про обов'язок Ужгородської МДПІ зарахувати суму 2281 грн. відсотків у рахунок зменшення податкового боргу СП „Геліос" по податку на додану вартість.
Стосовно заявленої до стягнення суми 316,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням Ужгородської МДПІ № 706/13-0/12239/10/23 від 29.11.2005 року, то на вказану суму повідомленням-рішенням зменшено заявлені відповідачем до відшкодування з бюджету суми ПДВ за липень 2004 року та березень 2005 року.
Відповідно п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у таких випадках, зокрема, якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації.
Також судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 20,40 грн. комунального податку з підстав самостійної сплати відповідачем вказаної суми згідно платіжного доручення від 19.06.2006 року. Суд першої інстанції вважає, що вказана сплата не була включена податковим органом до облікової картки платника податку.
Скаржник вказує на те, що відповідачем господарському суду була надана копія платіжного доручення від 19.06.2006 року про сплату 20,40 грн. комунального податку за 1-2 квартали 2006 року, проте як вбачається з копії платіжного доручення № 312 від 19.06.2006 року відповідачем сума 20,40 грн. була сплачена на розрахунковий рахунок № 33210828800287.
Згідно листа Відділення державного казначейства в Ужгородському районі № 03-11/55 від 20.02.2006 року з 27 лютого 2006 року зарахування сум комунального податку в м.Чоп здійснюється на рахунок 33216828600287. Оскільки сума 20,40 грн. не була сплачена відповідачем на належний рахунок, то обов'язок щодо сплати податку платником виконаний не був.
Представник позивача (скаржника) вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримала, просила рішення господарського суду Закарпатської області від 20.11.2006 року по справі №7/322-2006 скасувати, постановити нове рішення, яким позов Ужгородської МДПІ задоволити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте надіслав до суду заяву, в якій просить перенести розгляд справи.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними в справі доказами.
Суд, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Ужгородська МДПІ звернулася до суду з позовом про примусове стягнення з СП „Гелі ос” податкового боргу у сумі 17339,34 грн. (в т.ч. 48,16 грн. - комунальний податок, 17291,18 грн. - податок на додану вартість), який рахується за відповідачем станом на 10.08.2006р.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Контроль за своєчасним надходженням обов'язкових платежів до держбюджету та їх стягнення у примусовому порядку відповідно до п.11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з поданим позивачем розрахунком сум податкового боргу позивача загальна сума недоїмки відповідача по сплаті податку на додану вартість становить 17291,18 грн. (в т.ч. пеня 249,18 грн.). Із зазначеної суми заборгованості 14491,00 грн. - недоїмка по сплаті ПДВ, визначена на підставі самостійно поданих відповідачем податкових декларацій за період з липня (включно) 2003р. по листопад (включно) 2005р. Решта суми заборгованості визначена у податкових повідомленнях - рішеннях Ужгородської МДПІ від 29.11.2005р. №23-0/19110530/12241/10/23 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 2235 грн. та №706/13-0/12239/10/23 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 316 грн. (в т.ч. за липень 2004р. на суму 241,00 грн., за березень 2005р. на 75,00 грн.).
Згідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначена вище сума податкової заборгованості є узгодженою відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та підлягає стягненню.
Згідно із п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Позивачем здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом надсилання йому першої податкової вимоги №1/105 від 20.11.2005р. та другої податкової вимоги №2/346 від 13.02.2002р., проте заборгованість відповідача перед бюджетом не була погашена.
Слід зазначити також про те, що судом безпідставно відмовлено у стягненні з відповідача - 3011,64 грн. основного платежу з податку на додану вартість та 42,61 грн. пені, які на думку суду першої інстанції є погашеними за строком давності, оскільки відповідно до пп. 15.2.1 п.15.2 ст.15 вищевказаного Закону України №2181-ІІІ у разі, коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Тобто, встановлені пп. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" граничні строки стягнення податкового боргу застосовуються тільки до податкового зобов’язання, яке було донараховано податковим органом.
Щодо суми 2281 грн. належних до відшкодування відповідачу відсотків з податку на додану вартість, на яку на думку суду першої інстанції повинно бути зменшено недоїмку, слід зазначити, що рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 7/56-2006 від 23.03.2006 року задоволено позовні вимоги СП „Геліос” та стягнено з державного бюджету України на користь спільного українсько-угорського підприємства «Геліос»суму 2281 грн. відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Проте, даним рішенням не зобов'язано Ужгородську МДПІ зарахувати суму 2281 грн. відсотків у рахунок зменшення податкового боргу СП „Геліос” по податку на додану вартість.
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, нормами ГПК України встановлено виконання рішень господарського суду на підставі виданого наказу у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, висновок суду про погашення податкового боргу відповідача шляхом зарахування належних йому до повернення з бюджету відсотків є неправомірним, оскільки суперечить нормам ст.ст.115, 116 ГПК України.
Слід зазначити, що рішення набрало законної сили згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року.
Ужгородською МДПІ на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 7/56-2006 подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України та клопотання про зупинення виконання рішення суду до розгляду справи судом касаційної інстанції, про що було повідомлено господарському суду при розгляді даної справи.
Крім цього, відповідно пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли згідно з нормами податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Така оплата (погашення) здійснюється на підставі заяви платника податків за спільним рішенням податкового органу та органу Державного казначейства України. Порядок проведення взаєморозрахунків визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.
Стосовно відмови судом першої інстанції в стягненні суми 316,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням Ужгородської МДПІ № 706/13-0/12239/10/23 від 29.11.2005 року, з підстав того, що вказаний акт ненормативного характеру стосується зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за відповідні податкові періоди (липень 2004р., березень 2005р.), а не донараховує податкове зобов'язання, зазначена у такому податковому повідомленні - рішенні сума ПДВ враховується при визначенні стану розрахунків платника податків з бюджетом в нерозривному зв'язку з даними про нарахування та сплату податкових платежів, слід зазначити наступне:
Відповідно п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у таких випадках, зокрема, якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації.
У випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В"), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку.
Відповідно пп.4.2.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 № 247).
Таким чином, відображення в обліковій картці платника податку суми 316,00 грн. податку на додану вартість, на яку зменшено заявлені до відшкодування і відшкодовані з бюджету суми ПДВ за липень 2004 року та березень 2005 року, відповідає нормам Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення заборгованості з комунального податку, то згідно з наявними у матеріалах справи доказами (розрахунки комунального податку, дані облікової картки) на думку суду першої інстанції підтвердженою до стягнення є сума 27,76 грн., а у частині щодо стягнення 20,40 грн. слід відмовити. Господарським судом відзначено, що розбіжність пов'язана з тим, що контролюючим органом не включено до облікової катки платника податків з комунального податку дані про самостійну сплату суми податку за 1-2 квартали 2006 року (платіжне доручення від 19.06.2006р. №312, а.с.81), проте судом не взято при цьому до уваги пояснення представника позивача щодо наданої відповідачем копії платіжного доручення від 19.06.2006 року за №312 про сплату 20,40 грн. комунального податку за 1-2 квартали 2006 року на розрахунковий рахунок № 33210828800287, однак згідно листа Відділення державного казначейства в Ужгородському районі № 03-11/55 від 20.02.2006 року з 27 лютого 2006 року зарахування сум комунального податку в м.Чоп здійснюється на рахунок 33216828600287.
Оскільки сума 20,40 грн. не була сплачена відповідачем на належний рахунок, то обов'язок щодо сплати податку платником виконаний не був.
Згідно п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до ст.11 Закону України «Про систему оподаткування»відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Отже висновок суду про те, що Ужгородською МДПІ при визначенні податкового боргу СП „Геліос” з податку на додану вартість не були враховані податкові декларації за інші податкові періоди, в яких різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наданими позивачем доказами - обліковими картками СП „Геліос" з податку на додану вартість за 2003-2006 роки.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 20.11.2006 року по справі №7/322-2006 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.91, 101,102,103,104, 105 ГПК України, суд,
постановив:
апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області задоволити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.11.2006 року по справі №7/322-2006 скасувати частково, в частині відмови в позові.
Прийняти нове рішення.
Стягнути з Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос»(м.Чоп, вул.Берег,2, код ЄДРПОУ 19110530, р/р 26008301150061 у відділенні Промінвестбанку м.Чопа, МФО 312537) в дохід державного бюджету –4109,9 грн. податкового боргу, 41 грн. –державного мита.
Стягнути з Спільного українсько-угорського підприємства «Геліос»(м.Чоп, вул.Берег,2, код ЄДРПОУ 19110530, р/р 26008301150061 у відділенні Промінвестбанку м.Чопа, МФО 312537) –28 грн. судових витрат на користь ДП «Судовий інформаційний центр», м.Київ.
На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Дубник О.П.
Орищин Г.В.