Справа № 2-42/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

18 травня 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Залєвській Я.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача, адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно, розподіл спадкового майна, зобов’язання виплатити компенсацію,

за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з похованням, ремонтом спадкового майна, виконанням боргових зобов’язань, треті особи – Відділ Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області, Опішнянська Державна нотаріальна контора, орган опіки та піклування Київського району м. Полтави, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 28 вересня 2007 року звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно та поділ спадкового майна.

В подальшому неодноразово змінювала, доповнювала та уточнювала позовні вимоги.

В поданих до суду заявах ОСОБА_1 посилалася на те, що 23 липня 2006 року помер ОСОБА_8, з яким мають спільну доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина, неповнолітня ОСОБА_5 є спадкоємцем його майна. Також до спадкоємців належить відповідач ОСОБА_3, яка була дружиною померлого, та сини: ОСОБА_7 та ОСОБА_6. До складу спадкового майна належить квартира АДРЕСА_1, житловий будинок та земельна ділянка в смт. Опішня по вул. Жовтневій, 1г, автомобіль ГАЗ 31105 ЗНГ, рухоме майно в житловому будинку та квартирі. Просила суд визнати за ОСОБА_5 право власності на частину домоволодіння по вул. Жовтневій, 1г в смт. Опішня (том 1 а.с. 5-6).

28 лютого 2008 року (том 1 а.с. 99) ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги та просила суд визнати за ОСОБА_5 право власності на частину земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, частину грошових коштів в АКБ «Полтава-банк» та «ОСОБА_9 Аваль» на рахунках, відкритих на ім’я ОСОБА_8 Просила зобов’язати відповідачів повернути ОСОБА_5 належну суму.

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулись до суду з зустрічним позовом про відшкодування витрат (том 1 а.с. 207-208). В поданій до суду заяві посилалися на те, що 23 липня 2006 року помер ОСОБА_8 Витрати на поховання в загальному розмірі 18345 грн. понесла їх сім’я. Крім того, сім’єю були понесені витрати на добудову домоволодіння по вул. Жовтнева, 1г в смт. Опішня в сумі 3452 грн., на ремонт водопровідної системи – 6590 грн., крім того, померлий мав борги. Всього сім’я понесла витрати в сумі 48 387 грн. В своїй заяві просили суд зобов’язати ОСОБА_1 компенсувати ? частину витрат, пов’язаних з похованням, 1/8 частину витрат, пов’язаних з установкою водопровідної системи, а також виплатити ? частину боргу.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 червня 2008 року, яка вступила в законну силу, цивільну справу передано на судовий розгляд до Київського районного суду м. Полтави.

Відповідно до вимог ст. 117 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, справа розглядалася Київським районним судом м. Полтави.

29 серпня 2008 року ОСОБА_1 доповнила свої вимоги та відмовилася від частини позовних вимог (том 1 а.с. 258). Просила суд визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,15 га, зобов’язати відповідачів виплатити їй грошову компенсацію за 1/16 частину квартири АДРЕСА_2 а в смт. Опішня, 1/8 частини земельної ділянки та 1/8 частину домоволодіння по вул. Жовтневій, 1г в смт. Опішня.

Ухвалою суду від 29 серпня 2008 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині визнання права власності на частину домоволодіння (том 1 а.с. 263).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в частині зобов’язання виплатити компенсацію за 1/16 частину квартири АДРЕСА_3, за 1/8 частину домоволодіння по вул. Жовтнева, 1г в смт. Опішня Зіньківського району та частину земельної ділянки. Також просили суд компенсувати 1/8 частину грошових коштів, що знаходилися на рахунках, відкритих на ім’я ОСОБА_8, в банківських установах. Також просили понесені судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала в повному обсязі. Вважає, що грошові кошти, що знаходилися на рахунку в банківській установі, є заробітною платою ОСОБА_8 та соціальними виплатами, а тому належали виплаті членам сім’я померлого ОСОБА_8, до яких ОСОБА_5 не відноситься. Також заперечувала щодо компенсації частини спадкового майна, належного неповнолітній ОСОБА_5, оскільки вважає, що це буде порушувати права неповнолітньої, яка не має особистого житла. Зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради в судовому засіданні заперечував стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про виплату компенсації за частину спадкового майна, посилаючись на відсутність у ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, особистого майна. В решті щодо позовних вимог покладався на розсуд суду. В подальшому в судові засідання не з’являвся, подаючи заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Представник Відділу Держкомзему у Зіньківському районі Полтавської області в судовому засіданні щодо позовних вимог покладався на розсуд суду.

Інші особи своїх представників для участі в розгляді справи не направили, будучи повідомлені судом про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази по справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 липня 2006 року помер ОСОБА_8 (том 1 а.с. 45), після смерті якого відкрилася спадщина.

На час смерті за ОСОБА_8 на праві власності було зареєстровано житловий будинок по вул. Жовтнева, 1г в с. Опішня Зіньківського району відповідно до свідоцтва від 18 листопада 2004 року (том 2 а.с. 20), частина квартири АДРЕСА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло від 10 лютого 1995 року, земельна ділянка в смт. Опішня, вул. Жовтнева, 1а площею 0,15 га згідно державного акту, виданого 01 вересня 1997 року (том 2 а.с. 6).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Як встановлено судом, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 05 грудня 1980 року (том 2 а.с. 16).

Житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в с. Опішня, вул. Жовтнева, 1г, набутий подружжям ОСОБА_3 за час шлюбу, тому він є спільною сумісною власністю. Опішнянською державною нотаріальною конторою 14 листопада 2007 року видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на ? частку в спільному майні (том 2 а.с. 23). Вказана обставина не заперечувалася ОСОБА_1 в судовому засіданні, видане ОСОБА_10 свідоцтво про право власності на ? частку в спільному майні не оспорювалося в судовому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_8 входила ? частина домоволодіння по вул. Жовтнева, 1г в с. Опішня Зіньківського району Полтавської області.

Відповідно до ст.ст. 1222, 1223, 1261 ЦК України спадкоємці визначаються за законом і за заповітом, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом в першу чергу мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки.

Судом встановлено та не заперечувалося жодною із сторін, що спадкоємцями майна померлого ОСОБА_8 є: ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_5 (донька).

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Також судом встановлено, що Опішнянською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_8 відкрита спадкова справа.

Видано свідоцтва про право на спадщину за законом:

-ОСОБА_3 14 листопада 2007 року на 1/8 частину житлового будинку з допоміжними господарськими та побутовими спорудами в с. Опішня, вул. Жовтнева, 1г;

-ОСОБА_7 14 листопада 2007 року на 1/8 частину житлового будинку з допоміжними господарськими та побутовими спорудами в с. Опішня, вул. Жовтнева, 1г;

-ОСОБА_6 14 листопада 2007 року на 1/8 частину житлового будинку з допоміжними господарськими та побутовими спорудами в с. Опішня, вул. Жовтнева, 1г;

-ОСОБА_5 22 січня 2008 року на 1/8 частину житлового будинку з допоміжними господарськими та побутовими спорудами в с. Опішня, вул. Жовтнева, 1г.

Вказані свідоцтва видані державним нотаріусом відповідно до розміру часток кожного із спадкоємців та в межах наданих йому повноважень. Жодні обмеження чи перешкоди для отримання свідоцтв про право на спадину шляхом звернення до нотаріальної контори у сторін по справі були відсутні.

Також судом встановлено, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 серпня 2007 року, яке вступило в законну силу, (том 1 а.с. 256-257) визнано право власності за ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 кожному по 5/16 частин, а за ОСОБА_5 на 1/16 частину квартири АДРЕСА_5 а в с. Опішня Зіньківського району Полтавської області.

Таким чином, ОСОБА_5, в інтересах якої звернулася до суду з позовом ОСОБА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, станом на час розгляду справи судом, відповідно до виданих свідоцтв є власником 1/16 частини АДРЕСА_6 та 1/8 частини житлового будинку з допоміжними господарськими та побутовими спорудами в с. Опішня, вул. Жовтнева, 1г.

За нормами цивільного законодавства свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Як встановлено судом, ОСОБА_5, будучи спадкоємцем майна померлого ОСОБА_8, не має жодних перешкод для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна у вигляді частини домоволодіння та квартири, отримала відповідні свідоцтва, тому звернення ОСОБА_1 до суду з вимогами про визнання права власності за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на частину домоволодіння в с. Опішня по вул. Жовтнева, 1г є безпідставними.

Земельна ділянка під житловим будинком в с. Опішня, вул. Жовтнева, 1г відповідно до рішення виконавчого комітету Опішнянської селищної ради від 26 квітня 2000 року ( том 2 а.с. 149) передана в користування, не є приватизованою, тому не входить до складу спадкового майна.

Відповідно до державного акту про право приватної власності на землю (том 2 а.с. 6) ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Опішнянської селищної ради народних депутатів від 20 серпня 1997 року № 546 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 гектарів на території смт. Опішня, вул. Жовтнева, 1 а.

Земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, кому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власність подружжя. Зазначена земельна ділянка в смт. Опішня по вул. Жовтнева, 1а, підлягає розподілу між спадкоємцями відповідно до часток кожного із спадкоємців, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5. В той же час, як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 прийняла спадщину в установленому законом порядку, підстави для відмови у видачі їй свідоцтва нотаріальною конторою відсутні.

У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р. роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. З такою вимогою особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження лише в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, тобто винесення нотаріусом у встановленому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. та затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за N 20/5, обґрунтованої постанови, яка може бути оскаржена до суду.

За таких обставин за відсутності спору між спадкоємцями щодо спадкового майна та відсутності будь-яких перешкод для отримання ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину щодо земельної ділянки в с. Опішня, вул. Жовтнева, 1а, суд не вбачає підстав для визнання за нею права власності в порядку спадкування в судовому порядку, в позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є заявлені безпідставно.

В судовому засіданні дослідженими по справі доказами не встановлено наявність зареєстрованих станом на день смерті за ОСОБА_8 транспортних засобів, які б відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України входили до складу спадщини, тому посилання ОСОБА_1 на наявність транспортних засобів, що входять до складу спадкового майна є безпідставними.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Нормами ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Позивач ОСОБА_11 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 в судовому порядку просить зобов’язати відповідачів виплатити їй грошову компенсацію за 1/16 частину квартири АДРЕСА_7, 1/8 частини земельної ділянки та 1/8 частину домоволодіння по вул. Жовтневій, 1г в смт. Опішня.

Такі вимоги ОСОБА_11 не ґрунтуються на нормах цивільного законодавства, суперечать загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України, а також не відповідають інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка не має власного житла.

Звертаючись з вимогами про зобов’язання виплатити їй компенсацію, ОСОБА_1 фактично тим самим просить суд зобов’язати ОСОБА_3 укласти цивільно-правові угоди.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_11 в частині зобов’язання виплатити їй компенсацію за 1/16 частину АДРЕСА_8, 1/8 частини земельної ділянки та 1/8 частину домоволодіння по вул. Жовтневій, 1г в смт. Опішня, за умови, що право ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на зазначене спадкове майно не оспорюється іншими спадкоємцями, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку, право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Судом встановлено, що на ім’я ОСОБА_8 в АКБ «Полтава-Банк» було відкрито картковий рахунок № 26255062174001-980, на якому станом на час його смерті був залишок коштів в сумі 60 000 грн. (том 2 а.с. 60, 61, 120).

Відповідно до ст. ст. 60, 61 СК України грошові кошти на рахунку у банківській установі є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Тому суд приходить до висновку, що грошовий вклад в банківській установі в сумі 60 000 грн. є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8, до складу спадкового майна входить сума коштів на рахунку в АКБ «Полтава-Банк» в розмірі 30 000 грн., яка підлягає поділу між спадкоємцями.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося відповідачем ОСОБА_3, що кошти в сумі 60 000 грн. були отримані безпосередньо ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_8

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, яка дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, підлягають стягненню кошти в розмірі 7 500 грн. (30 000 грн. /4), а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено обставину наявності в «ОСОБА_9 банк Аваль» грошових коштів, належних ОСОБА_8 на час смерті, вимоги ОСОБА_1 в частині визнання в порядку спадкування за ОСОБА_5 права власності на кошти на рахунку у вказаній банківській установі є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Посилання ОСОБА_3 на те, що сума коштів в розмірі 60 000 грн., що знаходилися на рахунку в банківській установі, є соціальними виплатами, а тому не входять до складу спадкового майна, є безпідставними.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним отримані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

За життя ОСОБА_8 розпорядився зазначеною сумою коштів та відповідно до укладеного з банківською установою договору на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки перерахував їх на відповідний рахунок. З часу перерахування коштів на рахунок, відкритий ім’я ОСОБА_8, вказані кошти є вкладом в банківській установі та відповідно ввійшли до складу спадщини.

Також встановлено, що згідно протоколу спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету Полтавської НГРЕВС витрати, пов’язані з організацією поминального обіду були за рахунок експедиції в сумі 2099,15 грн. ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 кошти не виплачувалися. За таких обставин посилання ОСОБА_1 на належність ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, частини коштів, виплачених підприємством ДП «Полтаванафтогазгеологія» необґрунтовані.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 просили в судовому порядку зобов’язати ОСОБА_1 виплатити їм ? частину боргу, який мав померлий ОСОБА_8, хоча жодних належних та допустимих доказів наявності у померлого боргових зобов’язань в судовому засіданні не встановлено. Тому суд приходить до висновку, що в цій частині зустрічні позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов’язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в підтвердження своїх позовних вимог про стягнення витрат на поховання, які понесли в загальному розмірі 18345 грн., не надано оригіналів квитанцій чи їх завірених копій, тому в цій частині суд приходить до висновку, що вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з недоведеністю. Надана до суду квитанція № 166952 (том 1 а.с. 136, 209а) є незавіреною копією, накладна від 24 липня 2006 року (том 1 а.с. 137, 210) не містить печатки, а заяви фізичних осіб (том 1 а.с. 138, 139, 211) не є належними доказами, а тому оцінюються судом критично.

При вирішенні зустрічних позовних вимог про зобов’язання ОСОБА_12 сплатити частину понесених витрати на добудову домоволодіння по вул. Жовтнева, 1г в смт. Опішня в сумі 3452 грн., на ремонт водопровідної системи в сумі 6590 грн. суд виходить з того, що зазначені витрати не входять до складу спадщини в розумінні ст. 1218 ЦК України та приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати і звільненні від сплати встановлюються законом.

За нормами п. 5. Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, що регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законом для державного мита.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог – загальною сумою всіх вимог.

Позивач ОСОБА_1, звертаючись до суду з вимогами про поділ спадкового майна, сплатила державне мито в сумі 51 грн. (том 1 а.с. 7).

Відповідно до загальної суми всіх позовних вимог ОСОБА_1, враховуючи суму вартості майна, до сплати підлягало державне мито в сумі 1700 грн.

Тому додатково з ОСОБА_1 слід стягнути державне мито за розгляд справи в суді в розмірі 1649 грн. (1700грн. -51 грн.).

Понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по проведенню експертизи не підлягають відшкодуванню, судом при вирішенні справи експертиза не приймалася до уваги.

ОСОБА_3, звертаючись з позовними вимогами майнового характеру, державне мито сплачувала в сумі 30 грн. (том 1 а.с. 205). Відповідно до рішення Зіньківської міської ради від 23 квітня 2008 року ОСОБА_3 надано пільги по сплаті державного мита (том 1 а.с. 158а), тому в частині зустрічних позовних вимог суд вважає за можливе недоплачене державне мито віднести за рахунок держави.

Понесені сторонами судові витрати в частині сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду відшкодуванню не підлягають.

Понесені ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу в розмірі 3000 грн., про що надано квитанція адвоката, не підлягають відшкодуванню, оскільки ОСОБА_2 приймав участь в розгляді справи в якості представника згідно довіреності (том 1 а.с. 188) та не є особою, що відповідно до ст. 56 ЦПК України надавала правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_3 7500 грн.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з похованням, ремонтом спадкового майна, виконанням боргових зобов’язань відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито за розгляд справи в суді в розмірі 1649 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає чинність після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко

18.05.2010