ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
21.02.07 Справа № 4/2451-26/312
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційні скарги Хмельницької МДПІ та Управління МВСУ у Хмельницькій області
на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2005р.
у справі № 4/2451-26/312
за позовом ПП «Компанія Галторг», м.Стрий
до ЗАТ «Багатогалузевий проектний інститут «Львів», м.Львів
до Хмельницької МДПІ, м.Хмельницький
до Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області,
м.Хмельницький
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій
області, м.Хмельницький
треті особи: Управління Державного казначейства у Хмельницькій області, м.Хмельницький
Хмельницька обласна державна адмістрація, м.Хмельницький
про стягнення 170 004,00 грн.,
з участю представників :
від ПП «Компанія Галторг»- Нагорний О.Ю.; Міхайловський В.В.
від ЗАТ «Багатогалузевий проектний інститут «Львів»–Кінаш В.В.
від Хмельницької МДПІ –Ткачук П.М.
від Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області –Свередюк А.А.
від УМВСУ у Хмельницькій області –Ровенський В.В.
від Управління Державного казначейства у Хмельницькій області –не з»явився
від Хмельницької облдержадміністрації –Мельник О.В.
В ході судового засідання сторонам права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.11.2006р. у справі № 4/2451-26/312 (суддя Деркач Ю.Б.) задоволено частково позов ПП «Компанія «Галторг», м.Стрий до ЗАТ «Багатогалузевий проектний інститут «Львів», Хмельницької МДПІ, Управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області, Управління МВСУ в Хмельницькій області, третіх осіб –Управління Державного казначейства в Хмельницькій області та Хмельницької обласної державної адміністрації та стягнуто з Хмельницької МДПІ та Управління МВСУ в Хмельницькій області на користь позивача 170 004,00 грн. майнової шкоди, 6640,68 грн. витрат на проведення лабораторних досліджень якості товару, 5000 грн. витрат на правову допомогу адвоката та судові витрати; в частині позовних вимог щодо стягнення 100000,00 грн. моральної шкоди та 42 840,00 грн. штрафних санкцій (пені та штрафу) в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою відповідачі –Хмельницька МДПІ та УМВСУ в Хмельницькій області подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати згадане рішення.
Враховуючи те, що скаржниками подано апеляційні скарги на рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2006р., суд апеляційної інстанції вирішив їх об”єднати в одне апеляційне провадження.
Підставою для скасування оскаржуваного рішення скаржники вважають наступні:
· Підставою для затримання спірного вантажу було те, що на бланку ветеринарного свідоцтва Ф № 2 серії КІ-33 № 118132 виданого 12.08.2004р., наданого водієм для перевірки було вказано номер і дату погодження установи ветмедицини з якою повинно узгоджуватись вивезення м»ясопродуктів птахівництва за межі області. У верхньому правому та нижньому лівому кутках бланку зазначеного документу були наявні відтиски печатки із зазначенням номеру № 22334291 і надпису «Львівське міське державне підприємство ветеринарної медицини». Як було встановлено подальшою перевіркою ця установа ліквідована в лютому 2003 року, печатка цього підприємства знищена 26 травня 2003 року. Дані факти було підтверджено офіційними листами. Крім цього ветеринарного свідоцтва на дану продукцію на час перевірки не були надані будь-які інші документи, підтверджуючі її якість та безпеку;
· М»ясопродукти птахівництва в кількості 19500 кілограмів були затримані 15 серпня 2004 року. Як зазначають скаржники, на протязі 11 днів, до моменту засідання державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Хмельницькій облдержадмінстрації представники ТзОВ «Мегалайн»(покупець товару), ЗАТ «Багатогалузевий проектний інститут «Львів»(продавець товару) і будь-які інші особи по даному факту до Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії, УМВСУ у Хмельницькій області, Хмельницької МДПІ та управління ветеринарної медицини в Хмельницькій області не звертались. В зв»язку з чим рішенням № 4 від 26 серпня 2004р. Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії дана продукція тваринного походження була визнана небезпечною і такою, що підлягає вилученню з обігу та утилізації на Хмельницькому «Ветсанзаводі». До 15.10.2004р. дане рішення оскаржено не було;
· Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховані аргументи надані управлінням ветеринарної медицини в Хмельницькій області щодо неможливості проведення глибоких і всебічних досліджень продукції тваринного походження, які б гарантували її якість та повну безпеку;
· Зазначенів в рішенні суду висновки щодо не взяття до уваги випробувань зразків спірної продукції Хмельницькою обласною лабораторією ветеринарної медицини є викривленими так як дані дослідження проводились з метою уникнення запобігання забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами в процесі утилізації.
Наводять скаржники і інші доводи, що є на їх думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
02 серпня 2004 р. між позивачем та відповідачем1 було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач (Продавець) зобов’язався передати відповідачу1 (Покупцю) товар (м’ясопродукти) на загальну суму 170 004,00 грн., а Покупець зобов’язувався прийняти та оплатити цей товар на протязі п’яти діб з моменту його отримання. М’ясопродукти були передані Покупцю 12 серпня 2004 р., про що свідчать видаткова накладна № 80 від 12.08.2004 р. та довіреність на отримання товару серії ЯЗС № 483454 від 06.08.2004 р. Проте, оплата Покупцем отриманого товару не здійснювалась. 03.09.2004 р. Продавець звернувся до Покупця з вимогою про оплату заборгованості. Своїм листом від 06.09.2004 р. (вих. № 1/09) Покупець відповів, що провести розрахунок за одержану продукцію він не може у зв’язку з відмовою його контрагента від поставки м’ясопродуктів, які були одержані Покупцем від Продавця. У своєму відзиві на позовну заяву від 25.10.2004 р. відповідач1 зазначив, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мегалайн” (м. Одеса) був укладений договір на поставку товару № 556 від 12.08.2004 р., згідно якого відповідач1 відвантажив отриманий у позивача товар для доставки його в м. Одесу. Товар перевозився автомобілем марки “Рено” (д/н 10190 МС) з напівпричепом (д/н 03185 ІВ). Даний автомобіль 15.08.2004 р. був затриманий на території Хмельницької області працівниками податкової міліції Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції та ВДАІ УМВС України в Хмельницькій області. 16.08.2004 р. працівниками відповідача2 та відповідача4 було здійснено огляд затриманого автомобіля та напівпричепа, про що було складено протокол огляду. При огляді транспортного засобу і напівпричепа було встановлено, що в них перевозились наступні субпродукти: печінка індика (загальна маса –1000 кг.), серце індика (загальна маса –500 кг.), хвіст індика (загальна маса –2000 кг.), крило індика (загальна маса –1000 кг.), крило бройлера (загальна маса –2000 кг.), хвіст бройлера (загальна маса –500 кг.), фарш котлетний (загальна маса –12500 кг.). Загальна вартість виявленої в ході огляду продукції становила 176 694 грн. 00 коп. Згідно із поясненнями відповідачів2,4 затримана продукція супроводжувалася ветеринарним свідоцтвом форми № 2 серії КІ-33 № 118132, виданим Львівським державним підприємством ветеринарної медицини 12 серпня 2004 р.
26.08.2004 р. Державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Хмельницькій облдержадміністрації (надалі –ДНПК) своїм рішенням № 4 визнала виявлену 15.08.2004 р. в напівпричепі автомобіля марки “Рено” продукцію небезпечною і, цим же рішенням, зобов’язала відповідача1 вилучити її з обігу та забезпечити утилізацію на Хмельницькому заводі м’ясо-кісткового борошна “Ветсанутильзавод”, а в разі відмови або ухилення відповідача1 від виконання цього рішення, вирішила вилучити вказану продукцію з обігу та доручити забезпечення її утилізації ГВПМ ДПІ у м. Хмельницькому та відділенні міліції по ЗКВСЗ УМВС України в Хмельницькій області на тому ж заводі за кошти власника. ДНПК мотивувала своє рішення № 4 від 26.08.2004 р. тим, що ветеринарне свідоцтво форми № 2 серії КІ-33 №118132 від 12.08.2004 р., яке супроводжувало вилучену продукцію є підробленим, оскільки підприємство, яким воно начебто видано, ліквідоване в лютому 2003 р., а печатка якою воно завірене, значиться знищеною дозвільною службою УМВС України у Львівській області в травні 2003 р. Крім того, заступник голови ДНПК на засіданні комісії повідомив, що відсутні методики для перевірки якісності затриманої продукції. З огляду на це, ДНПК вирішила, що продукція є небезпечною та підлягає утилізації.
15.10.2004 р. працівниками ВВМ ПКВЗ УМВС України в Хмельницькій області та Хмельницького МГВПМ на виконання вищезазначеного рішення ДНПК продукція була вилучена та вивезена з ВАТ “Холод”, де вона зберігалася, і передана на утилізацію Хмельницькому заводу м’ясо-кісткового борошна “Ветсанутильзавод”, про що свідчать Акт прийомки-передачі від 15.10.2004 р. та прийомна квитанція № 71 від 15.10.2004 р., видана Хмельницьким заводом м’ясо-кісткового борошна “Ветсанутильзавод”. Згідно з поясненнями відповідача2 від 26.09.05 р. вилучена продукція була утилізована 15.10.2004 р., не зважаючи на ухвалу суду про заборону сторонам по справі вчиняти дії щодо спірних м»ясопродуктів до закінчення розгляду справи.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” неякісні та небезпечні харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали підлягають вилученню з обігу в порядку, встановленому законом. У відповідності до ст. 1 цього Закону небезпечною продовольчою продукцією є продукція, показники безпеки якої не відповідають встановленим в Україні для даного виду продукції або зазначеним у декларації про відповідність, нормативних документах та нормативно-правових актах, а також продовольча продукція, споживання (використання) якої пов'язане з підвищеним ризиком для здоров'я і життя людини. Суд першої інстанції погодився з посиланням відповідачів2,3,4 на вказані норми Закону, а також, на абзац перший ст. 4 Закону, у відповідності до якого забороняється виготовляти, ввозити, реалізовувати, використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі, громадському харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя людини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали. Проте, судом заперечується позиція відповідачів, що випливає з їхніх відзивів та пояснень про те, що небезпечна продукція безапеляційно підлягає утилізації чи знищенню. Згідно із ост. абз. ст. 4 Закону харчові продукти і продовольча сировина не вважаються неякісними, небезпечними для здоров'я і життя людини, якщо шкідливі або токсичні речовини, небезпечні для здоров'я мікроорганізми чи їхні токсини не є для харчового продукту чи продовольчої сировини сторонніми домішками, а їх кількість не перевищує встановлених гранично допустимих рівнів. Тобто, у зазначеній нормі закону законодавець вже допускає можливість доведення безпечності сумнівної продукції. Крім того, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»(надалі –Закон України «Про вилучення з обігу......») власник продукції зобов'язаний вилучити з обігу неякісну та небезпечну продукцію, привести її, при можливості, у відповідність з вимогами відповідних нормативно-правових актів і нормативних документів або забезпечити переробку, утилізацію чи знищення такої продукції у порядку, передбаченому цим Законом. Згідно з ч. 3 ст. 8 цього ж Закону при приведенні вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції у відповідність з вимогами нормативно-правових актів і нормативних документів, які встановлюють вимоги до відповідних видів продукції, зазначена продукція повертається в обіг за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади. Згідно з зазначеними нормами Закону небезпечну продукцію можна повернути в обіг після проведення необхідних досліджень та перевірок і підтвердження якісних показників продукції. Необхідність проведення відповідних окремих перевірок підтверджується ст. 7 Закону України «Про вилучення з обігу ......», згідно якої спеціально уповноважені органи виконавчої влади, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпечністю продукції, на підставі результатів відповідних перевірок, видають у межах своїх повноважень обов'язкові для виконання власником продукції рішення про вилучення з обігу неякісної та небезпечної продукції і подальше поводження з нею. Крім того, у відповідності до п. 6 Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України із змінами і доповненнями (надалі –Положення про ДНПК) ДНПК має право вирішувати питання про забій і знищення тварин, птиці у разі виявлення особливо небезпечних інфекційних захворювань, а також про знезараження, перероблення або інше використання продуктів і сировини тваринного і рослинного походження, визнаних непридатними для використання. Проте, ДНПК не забезпечено проведення компетентними органами належних перевірок якісності продукції та, відповідно, не встановлено належним чином факт непридатності для використання цієї продукції. Крім того, ДНПК при прийнятті рішення про утилізацію продукції не взяла до уваги протоколи випробувань зразків спірної продукції Хмельницькою обласною державною лабораторією ветеринарної медицини №№ 677-683 від 21 серпня 2004 р., а також, підсумковий протокол цієї лабораторії № 604 від 21.08.2004 р., у відповідності до яких питома активність радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 в продукції не перевищують гранично допустимого рівня. Вказані лабораторні дослідження проводилися на замовлення відповідача1 та підрозділу ветеринарної міліції (відповідача4). Також, в матеріалах справи знаходяться протоколи випробувань спірної продукції Львівською санітарно-епідеміологічною станцією Львівської залізниці №№ 921/П-926/П від 08.10.2004 р. та висновок експерта Львівської торгово-промислової палати № 9/286 від 11.10.2004 р., які підтверджують, що по органолептичних, токсикологічних та радіологічних показниках представлені для проведення дослідження зразки спірної продукції відповідають встановленим вимогам.
Крім цього, рішення ДНПК, не оформлене належним чином, оскільки на ньому була відсутня печатка. Положенням про ДНПК взагалі не передбачено винесення комісією такого окремого документа, як рішення, а у відповідності до п. 10 положення про ДНПК засідання комісії оформляється протоколом, який підписується головою та відповідальним секретарем комісії і скріплюється печаткою. Відтак, можна зробити висновок, що рішення комісії, як результат її засідання, вміщуються в протоколі та, відповідно, повинні бути завірені печаткою.
Виконавши незаконне рішення ДНПК, без належних повноважень, відповідачі2,4 заподіяли позивачу збитки, оскільки через їхні дії позивач втратив належне йому майно, а також, своїми незаконними діями відповідачі2,4 позбавили позивача та відповідача1 можливості захищати свої інтереси в суді з метою доведення якісності спірної продукції, зажадавши належних її перевірок.
Разом з тим, п. 3 резолютивної частини рішення ДНПК доручила відповідачам2,4 забезпечити утилізацію продукції у випадку відмови або ухилення власника від виконання цього рішення. Отож, з рішення ДНПК випливає, що відповідачі2,4 повинні були приступити до його виконання лише після того, як відповідач1 буде ухилятися від виконання рішення ДНПК або у випадку його відмови від такого виконання. Проте, незважаючи на це та не маючи будь-яких підтверджень відмови або ухилення відповідача1 від виконання рішення ДНПК, відповідачі2,4 передали спірну продукцію на утилізацію, чим заподіяли позивачу майнової шкоди.
У відповідності до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності. Згідно з пп. 36 ст. 85 Конституції України визначення правових засад вилучення об`єктів права приватної власності належить до повноважень Верховної Ради України. Відповідно, Верховна Рада України в ч. 2 ст. 5 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»встановила, що вилучення неякісної та небезпечної продукції здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Отож, згідно з ст. 5, а також, ост. абз. ст. 1, ст.ст. 6, 7 ЗУ “Про вилучення з обігу....” та ост. абз. ст. 22 Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” саме на власника покладено зобов`язання виконувати рішення компетентного органу про вилучення та забезпечення утилізації продукції. Власником продукції в змісті ЗУ “Про вилучення з обігу....” є відповідач1, проте, його не було повідомлено про необхідність виконання такого рішення.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення ДНПК чи відповідачами2,3,4 відповідача1 про прийняття комісією рішення від 26.08.2004 р. та про необхідність його виконання, оскільки таке рішення, виходячи із змісту його резолютивної частини, а також, виходячи із змісту ст. 1, ч. 2 ст. 5, ст.ст. 6, 7 ЗУ “Про вилучення з обігу....” повинно виконуватися саме відповідачем1. Неповідомлення про вказане рішення відповідача1 позбавило останнього будь-якої можливості непогодитися із рішенням комісії та захистити своє право в суді і довести якісність спірної продукції.
У відповідності до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У відповідності до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою. Обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну неправомірними діями державних органів передбачено також ст.56 Закону України “Про власність”.
Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що збитки в сумі 170004грн. (вартість спірної продукції) заподіяні позивачу спільними неправомірними діями відповідачів 2,4, а тому позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.
За таких обставин, доводи скаржників зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 04.11.2005р. у справі № 4/2451-26/312 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.